1
Справа № 2а/1570/4628/2011
28 листопада 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Ватренко Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси про скасування вимоги та визнання незаконними вимог,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси, в якому просить скасувати вимогу №Ф-1527 від 05.05.2011р. про сплату боргу та визнати незаконними вимоги відповідача про сплату внесків до Пенсійного фонду України. У позовній заяві позивач зазначив, що він є громадянином Австралії та має посвідку на постійне проживання в Україні. Крім того, позивач зазначив, що має статус фізичної особи-піприємця та перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі та УПФУ Київського района м.Одеси, як платник єдиного податку. Від Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси на адресу ОСОБА_4 надійшла вимога №Ф-1527 від 05.05.2011р. про сплату боргу у сумі 1616,40 грн., який утворився станом на 01.05.2011р. З даною вимогою позивач не згоден та вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що законодавством не передбачений обов'язок іноземця -фізичної особи-підпрємця сплачувати внески до ПФУ, бути застрахованим у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, отримувати пенсію від держави, якщо він цього не бажає. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Також, ОСОБА_4 зазначає, що 02.06.2011р. подав заяву до відповідача про відмову від отримання української пенсії, оскільки є громадянином Австралії та має намір отримувати пенсійне забезпечення у даній країні.
Позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали з підстав зазначених в адміністративному позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, у яких зазначено, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ в Київському районі м.Одеси та є платником страхових внесків. Відповідно до вище вказаного Закону, платники спрощеної системи оподаткування зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу. Однак, ФОП ОСОБА_4 страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування в установлені строки діючим законодавством про загальнообов'язкове пенсійне страхування не сплачені. За таких обставин, відповідач вважає вимоги позивача незаконними та просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників процессу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з досліджених матеріалів справи, ОСОБА_4 є громадянином Австралії та відповідно до Закону України «Про імміграцію»проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання НОМЕР_2 (а.с.9-12).
ФОП ОСОБА_4 зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради, як фізична особа -підприємець, про що видано Свідоцтво Серія НОМЕР_1 (а.с.13).
Позивач є платником єдиного податку, та перебуває на обліку ДПІ у Київському районі м.Одеси (а.с.15).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в УПФУ у Київському районі м.Одеси за №10639, що підтверджується повідомленням Пенсійного Фонду від 07.04.2003р. (а.с.7).
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.2003р., страхувальниками є, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно із п. 3 ст. 11 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення боргу) фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто, вони є застрахованими особами. Згідно із п. 5, ст. 14 одночасно вони є і страхувальниками, а в силу положень ст. 15 зазначеного Закону -платниками страхових внесків.
Отже, як вбачається з вище наведеної норми, позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 2 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують 42 відсотка суми єдиного податку до Пенсійного фонду України. Тобто, визначена частина суми єдиного податку перераховується до Пенсійного фонду як страховий внесок, що сплачується фізичною особою підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до п. 2, розділу І Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року № 2461-VI змінено підпункт 4, п. 8 XV «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV. Відповідно до зазначених змін фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до п.3 постанови правління Пенсійного фонду України "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №22-2 від 08.10.2010р. звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за звітні періоди до 1 січня 2011 року подаються у строки та за формами, встановленими Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 N 26-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за N 1136/17152.
Згідно з п.п. 2.2 п.2 постанови N 26-1 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.
Як встановлену судом, фізична особа -підприємець ОСОБА_4 14.01.2011р. подав до Пенсійного фонду звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків не загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, у якому визначив розмір страхових внесків у сумі 1969,20грн. та вказав, що фактично сплачено 352,80грн.
При цьому, відповідно до п.3 та п.4, п.6 ст.18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( у редакції, що діяла у 2010 році) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
При цьому, розглядаючи співвідношення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»необхідно зазначити, що Закон регулює відносини у сфері державного пенсійного страхування, а Указ - у сфері оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у 2010 році було встановлено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як і в Законі №1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а інше не передбачає пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції чинній на 2010 рік) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу № 727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить і застосуванню не підлягає.
Судом не приймаються до уваги твердження позивача, що він позивач відмовився від отримання пенсії в Україні у зв'язку з тим, що, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся із вказаною заявою до Пенсійного фонду України Київського району м.Одеси лише 02.06.2011р. (а.с.6).
У зв'язку з існуванням у позивача, згідно з поданим ним до Пенсійного фонду звіту за 2010 рік, нарахованої, але не сплаченої заборгованості із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування УПФУ у Київському районі м.Одеси 05.05.2011р. складено вимогу про сплату боргу №Ф-1527 у сумі 1616,40 грн. (а.с.8)
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано складено та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу №Ф-1527 від 05.05.2011р. За таких обставин позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси про скасування вимоги №Ф-1527 від 05.05.2011р. про сплату боргу та про визнання незаконними вимог про сплату внесків до Пенсійного фонду України, не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.158-163,167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Одеси про скасування вимоги №Ф-1527 від 05 травня 2011 року про сплату боргу та про визнання незаконними вимог про сплату внесків до Пенсійного фонду України -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 02 грудня 2011 року.
Суддя К.О. Танцюра