Справа № 2а/1570/4255/2011
05 грудня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
судді Самойлюк Г.П.,
судді Стеценко О.О.,
за участю секретаря Ватренко Т.С.,
за участю сторін:
- позивача - ОСОБА_1,
- представника відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю №3/20-126 від 11.01.2011р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним та скасування рішення №7 від 09.12.2010р. про відмову визнати його учасником бойових дій та зобов'язання прийняти рішення щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій з одночасним виданням посвідчення встановлено зразку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій від 09.12.2010р. протокол № 7 було відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразку. Проте позивач вважає, що відмовляючи у визнанні учасником бойових дій, відповідач порушив охоронюване законом конституційне право на соціальний захист, що передбачено ст. ст. 17, 24, 46 Конституції України виходячи з наступного. З 01.08.1990р. по 20.06.1994р. позивач проходив навчання у Владикавказькому вищому командному училищі ім.С.М.Кірова РФ. Під час навчання у військовому училищі у період з грудня 1992 року по вересень 1993 року він залучався у складі військового училища до виконання бойових завдань, зокрема і в умовах надзвичайного стану, пов'язаних з озброєним конфліктом із застосуванням вогнепальної зброї між азербайджанським та вірменським населенням. Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994р. «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»є посилання, що бойові дії велися і у інших країнах після грудня 1979 року, Генеральним штабом Збройних сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, проте Генеральний штаб Збройних сил України не володіє такою інформацією. Також, позивач зазначає, що інформацію про участь в них надавав Генеральний штаб Збройних сил України колишнього Союзу РСР відносно військових фахівців, щодо осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ, які приймали участь в бойових діях, несенні служби в умовах надзвичайного стану, питання отримання офіційних документів законодавством не визначено. За таких обставин позивач вважає рішення відповідача про відмову у визнанні його учасником бойових дій протиправними та просить його скасувати.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов, зазначивши, що будь-яких доказів, документів, нормативно-правових актів, які б підтверджували, що позивач саме за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходив службу чи перебував у відрядженні в державах, де у цей період велися бойові дії та брав безпосередню участь у бойових діях позивач не надав. Також, представник відповідача зазначав, що одним з головних чинників для визнання особи учасником бойових дій згідно з вимогами абз.1 п. 2 ч. 1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»є проходження служби, праця чи перебування у відрядженні у державах, де в цей період велися бойові дії. Однак, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою чітко визначено перелік держав та періоди бойових дій на їх території, така держава як Азербайджанська та Вірменська РСР у даному переліку відсутня.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.1993р.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 2 ст. 6 вказаного закону, учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1990р. по 28.04.1990р. проходив військову службу у Владикавказькому вищому військовому командному училищі ім.С.М. Кірова МВС РФ, про що свідчить копія витягу з послужного списку позивача (а.с.5-9).
Як вбачається з архівної довідки Центрального архіву внутрішніх військ МВС РФ №4/А/М-2767 від 10.09.2010р., позивач виконував обов'язки у районах надзвичайного стану. (а.с.10).
При цьому, із вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 виконував службово -бойові обов'язки у районах надзвичайного стану у період з грудня 1992 року по вересень 1993 року відповідно з наказами начальника Владикавказького вищого командного училища ВВ МДД Росії.
Судом встановлено, що згідно витягу з протоколу № 7 від 09.12.2010р. засідання комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, позивачу - ОСОБА_1 відмовлено у визнанні учасником бойових дій. Зазначеним рішенням відмовлено позивачу у зв'язку з тим, що держави, в яких велися бойові дії, зазначені у переліку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994р., проте в даному переліку не міститься територія держави та періоди, які зазначені у документах військовослужбовця, а інших документів, які підтверджують участь у бойових діях, не надано, тому підстав для визначення його учасником бойових дій не має.(а.с.11).
12 червня 1990 року на з'їзді народних депутатів РРФСР було прийнято Декларацію про державний суверенітет РРФСР, яка проголосила, що вся повнота влади на території Росії належить її державним органам.
23 вересня 1991 року Верховна Рада республіки Вірменія проголосила Вірменію незалежною державою.
18 жовтня 1991 року парламент Азербайджана прийняв Конституційний акт про поновлення державної незалежності Азербайджана.
ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»визначено, що перелік держав, зазначених у пункті 2 цієї статті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994р. «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» був затверджений перелік держав і періодів бойових дій на їх території у якому серед іншого значиться «Інші країни після грудня 1979р. -6». Згідно примітки до цього пункту Генеральним штабом Збройних сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялись військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних сил СРСР про їх особисту учать у бойових діях.
Судом встановлено, що позивач не надавав комісії доказів того, що він за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходив службу, працював чи перебував у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брав участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ або відповідно до законів України, які за рішенням відповідних державних органів був направлений для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Положення Постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не підлягають розширеному тлумаченню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку, що рішення комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів, пов'язаних з встановленням статусу учасника бойових дій від 09.12.2010р. в частині позивача є законним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. За таких обставин адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.158-163,167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління внутрішніх військ МВС України про визнання протиправним та скасування рішення від 09.12.2010р. №7 про відмову визнати його учасником бойових дій та зобов'язання прийняти рішення щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій з одночасним виданням посвідчення встановлено зразку -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 09 грудня 2011 року
Головуючий суддя К.О. Танцюра
суддя Г.П.Самойлюк
суддя О.О. Стеценко