Справа № 2а/1570/9025/2011
21 грудня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іванова Е.А.
судді Потоцької Н.В.
судді Стеценко О.О.
секретар Чиженко А.О.,
за участю представників: позивача ОСОБА_1 .(за довіреністю)
відповідачів ОСОБА_2(за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Південної митниці про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Південної митниці, в якому позивач просив скасувати наказ Державної митної служби України № 2264-к від 13.10.2011 року «про припинення перебування на державній службі»в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці ОСОБА_3, зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці, стягнути з Південної митниці на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.10.2011 року по день поновлення на посаді.
Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивував тим, що з 2009 року працює в митних органах України з 2009 року та наказом Південної митниці від 05.09.2011 року його призначено на посаду старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці. Наказом Державної митної служби України від 13.10.2011 року «Про припинення перебування на державній службі»за поданням Південної митниці було припинено перебування позивача на державній службі у митних органах України з 14.10.2011 року на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»за порушення присяги державного службовця. Позивач вважає даний наказ незаконним та зазначає, що згідно вказаного наказу, підставою для звільнення позивача стало те, що ним не було вжито заходів щодо виявлення та припинення порушень митного законодавства, внаслідок чого була вчинена спроба незаконного переміщення через митний кордон України сильнодіючих лікарських засобів, що свідчить про несумлінне виконання позивачем своїх службових обов'язків. Позивач зазначає, що його та його напарника було ознайомлено із листом УСБУ у Миколаївській області, яким останнє повідомило Південну регіональну митницю про отримання інформації щодо можливого порушення діючого законодавства в зоні діяльності Південної митниці під час переміщення громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сильнодіючих лікарських засобів через митний кордон України, 12.10.2011 року близько 14 години 30 хвилин, тоді як починаючи з 14.00 год. співробітниками УСБУ в Миколаївській області спільно з працівниками пограничної та митної служби було проведено огляд місця події та особистий огляд громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 тобто, як зазначає позивач, лист УСБУ у Миколаївській області доведено до їх відома пізніше ніж співробітниками УСБУ у Миколаївській області почався особистий огляд громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_4 На підставі викладеного, позивач звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав та надав письмові заперечення проти позову з боку Південної митниці, які мотивовані тим, що 12.10.2011 року біля 14 год. 45 хв. до митного поста «Одеса-аеропорт»Південної митниці прибули співробітники Управління СБУ у Миколаївській області з листом від 10.10.2011 року, згідно якого управлінням отримана інформація щодо можливого порушення діючого законодавства в зоні діяльності Південої митниці під час переміщення громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 через митний кордон України сильнодіючих лікарських засобів. Під час проведення оперативних заходів співробітниками Управління СБУ в Миколаївській області були виявлені порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення громадян та речей, що переміщуються ними через митний кордон України, з боку посадових осіб Південної митниці. В ході проведення заходів було встановлено, що громадяни України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у найкоротший термін пройшли процедури митного контролю та перебували у залі накопичення пасажирів за відсутності належного контролю за переміщенням громадян на митному посту «Одеса-аеропорт»з боку посадових осіб оперативного відділу служби боротьби з контрабандою ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 Таким чином, посадова особа оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці ОСОБА_3, який 12.10.2011 року відповідно до плану -завдання на проведення оперативно-пошукових заходів від 03.10.2011 року № 18, здійснювали службову діяльність у зоні митного поста «Одеса-аеропорт»Південої митниці, не виконав завдання щодо посилення митного контролю за переміщенням громадян на митному посту «Одеса-аеропорт». Зазначене свідчить про порушення ОСОБА_3 присяги державного службовця. На підставі викладеного, відповідачі просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, вивчивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 13 Митного кодексу України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи утворюється, реорганізується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання. Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.
Відповідно до ст. 14 Митного кодексу України регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
На підставі викладеного відповідачі -Державна митна служба України та Південна митниця є суб'єктами владних повноважень, а тому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України вирішення даного спору належить до юрисдикції адміністративних судів.
Судом встановлено, що Наказом Державної митної служби України від 12.10.2009 року ОСОБА_3 на підставі його заяви від 17.09.2009 року (а.с.65), протоколу засідання конкурсної комісії Південної митниці від 07.09.2009 року (а.с.63 зворот) був призначений на посаду інспектора сектору супроводження та охорони митних об'єктів відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці, з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.65 зворот).
Згідно наказу Південної митниці від 14.10.2009 року № 998-к ОСОБА_3 з 14.10.2009 року приступив до виконання службових обов'язків на посаді інспектора сектора супроводження та охорони митних об'єктів відділу митної варти служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці (а.с.66).
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_3 прийняв присягу державного службовця 14.10.2009 року, а отже на нього розповсюджується Закон України «Про державну службу»(а.с.67).
Згідно наказу Південної митниці від 05.09.2011 року № 987-к по особовому складу ОСОБА_3 з 05.09.2011 року переведено на посаду старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил з посадовим окладом, згідно штатного розпису (а.с.82 зворот).
Судом встановлено, що Наказом Державної митної служби України від 13.10.2011 року № 2264-к про припинення перебування на державній службі, за порушення присяги державних службовців, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3 -старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Південної митниці (а.с.8-10).
Як вбачається з наказу Державної митної служби від 13.10.2011 року, в провину позивачу ставиться те, що останній виконуючи свої посадові обов'язки, згідно з планом-завданням від 03.10.2011 року № 18, затвердженим заступником начальника Південної митниці -начальником служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил, не вжив заходів щодо виявлення та припинення порушень митного законодавства, внаслідок чого була вчинена спроба незаконного переміщення через митний кордон України сильнодіючих лікарських засобів.
Підставою для видання зазначеного наказу стало подання начальника Південної митниці про припинення перебування на державній службі в митних органах України.
Судом встановлено, що дійсно, 03.10.2011 року заступником начальника Південної митниці -начальником служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Харченком С.М. затверджений план-завдання № 18 на проведення оперативно-розшукових заходів особовим складом оперативного відділу СБК та ПМП Південної митниці на період з 4 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року. До складу осіб, які відповідно до вказаного плану-графіку проводять оперативно-розшукові заходи, серед інших входив і позивач ОСОБА_3 (а.с.11-12).
Судом встановлено, що листом № 64/11-3227 від 10.10.2011 року Управління служби безпеки України у Миколаївській області повідомило Південну регіональну митницю про отримання інформації щодо можливого порушення діючого законодавства в зоні діяльності Південної регіональної митниці під час переміщення громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сильнодіючих лікарських засобів через митний кордон України. Згідно вказаного листа Управління СБУ у Миколаївській області просило здійснити переогляд вищевказаних громадян та їх вантажу спільно зі співробітниками спец підрозділу Управління СБУ у Миколаївській області. (а.с.15).
Судом встановлено та підтверджується поясненням представника відповідачів, що начальник митного поста «Одеса -аеропорт»був ознайомлений із змістом листа УСБУ у Миколаївській області від 10.10.2011 року № 64/11-3227 12.10.2011 року о 14 год. 45 хв. та запропонував співробітникам УСБУ направити цей лист до відділу організаційного та документального забезпечення Південної митниці на адресу начальника Південної митниці. Вказаний лист надійшов електронною поштою на адресу електронної скриньки митного поста «Одеса-аеропорт»з резолюцією начальника Південної митниці близько о 17 годині.
Проте, судом встановлено, що співробітниками УСБУ у Миколаївській області спільно з працівниками пограничної та митної варти 12.10.2010 року у 14 год. 00 хв. було проведено огляд місця події, під час якого у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виявлено та вилучено 3 флакони з невідомою речовиною, 1600 пустих флаконів, етикетки, голограми, спецзасоби для пакування та фасування, медичні документи на товар, що підтверджується протоколом огляду місця події, які, як встановлено висновком спеціаліста від 14.10.2011 року № 2437 не містять в своєму складі наркотичних психотропних речовин, їх аналогів, отруйних, сильнодіючих речовин та прекурсорів (а.с.16-20).
Тобто з огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що огляд місця події співробітниками УСБУ у Миколаївській області почався раніше ніж лист УСБУ у Миколаївській області від 10.10.2011 року був доведений до відома начальника митного поста «Одеса-аеропорт», оскільки огляд місця події почався о 14.00 год., а лист доведений до відома начальника о 14 год. 45 хвил. та це співпадає з поясненням позивача про те, що необхідно вжити оперативні заходи щодо громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 йому повідомив начальник поста тільки близько 14. год. 30 хв.
Згідно актів про переогляд оформлених митними органами транспортних засобів та інших предметів, речей, а також протоколу особистого огляду, у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сильнодіючих лікарських засобів, заборонених до переміщення через митний кордон України не виявлено (а.с.21-30).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 МК України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Частиною 2 ст. 40 МК України встановлено, що митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому порядку.
Стаття 41 МК України визначає форми митного контролю, серед яких, митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистий огляд громадян), тощо.
Відповідно до ст. 55 МК України з метою перевірки законності переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган має право на проведення огляду цих товарів і транспортних засобів. Переогляд товарів і транспортних засобів може бути здійснено за рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що зазначені товари і транспортні засоби переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань митної справи.
Відповідно до ст.. 56 МК України, якщо є підстави вважати, що у ручній поклажі або багажі громадянина переміщуються через митний кордон України, у тому числі транзитом, товари, переміщення яких через митний кордон заборонено або обмежено, митний орган має прав провести огляд, а у разі необхідності і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.
Стаття 57 МК України встановлює проведення особистого огляду, відповідно до якої особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовою постановою керівника митного органу або особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.
Отже, вищевказані форми митного контролю застосовуються коли є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які заборонені для, вивезення з України.
Службові обов'язки позивача визначені у Посадовій інструкції старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці, затвердженої начальником Південної митниці Т.Ю. Бойченко.
Відповідно до п. 2.3, 2.4 Посадової інструкції, старший інспектор зобов'язаний за дорученням керівництва відділу та служби приймати участь у заходах митного контролю, у порядку, визначеному Держмитслужбою з метою виявлення фактів контрабанди, забезпечувати в межах компетенції відділу проведення заходів з виявлення, розкриття та припинення порушень митного законодавства на основі здійснення аналітично-пошукової роботи, спрямованої на виявлення способів і механізмів незаконного переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, вивчення закономірностей у цьому процесі.
У розділі 3 Посадової інструкції визначені права старшого інспектора, який, зокрема, відповідно до п. 3.4. має право проводити в установленому порядку адміністративне затримання, особистий огляд громадян, огляд і переогляд їх ручної поклажі й багажу, огляд товарів і транспортних засобів, які перебувають під митним контролем, а також переогляд товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митну територію України, у тому числі в режимі транзиту.
Таким чином, на підставі викладеного у позивача ОСОБА_3, під час здійснення ним оперативно-пошукових заходів відповідно до плану-завдання № 18 від 03.10.2011 року, не було підстав щодо здійснення посиленого митного контролю щодо громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які обрали для проходження митного контролю «зелений коридор», оскільки про наявність листа УСБУ у Миколаївській області стало відомо значно пізніше, ніж зазначені особи проходили митний контроль.
Відповідно до п. 1.2. Правил застосування спрощеного порядку здійснення митного контролю предметів, що переміщуються громадянами, які прямують авіаційним транспортом, затверджених наказом Державної митної служби України від 18 лютого 2006 р. N 137 "зелений" коридор - зона спрощеного митного контролю, яка є частиною зони митного контролю на території (у приміщенні) аеропорту, облаштована належним технічним та інформаційним обладнанням і призначена для здійснення в спрощеному порядку митного контролю товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, не підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також оподаткуванню й на переміщення яких через митний кордон України не встановлено заборон або обмежень.
Пунктом 1.9 Правил, визначено, що громадянин самостійно приймає рішення про проходження спрощеного митного контролю чи митного контролю з поданням митної декларації - "зеленим" чи "червоним" коридором.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно висновку фахівця НДЕКЦ УМВС України в Миколаївській області № 2437 від 14.10.2011 року вилучені, згідно протоколу огляду місця події речовини не містять у своєму складі наркотичні, психотропні, отруйні та сильнодіючі речовини, їх аналоги та прекурсори.
Також судом не встановлено, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були якісь обставини для проходження митного контролю з поданням митної декларації.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутня й спроба переміщення через митний кордон України сильнодіючих лікарських засобів, а тому обрання та проходження вказаними особами «зеленого коридору»відповідає положенням Наказу ДМСУ від 18.02.2006 року № 137.
Крім того, позивач не має відношення щодо вибору цими особами, за яким «коридором»проходити митний контроль.
Стаття 408 МК України визначає правовий статус посадових осіб митної служби України та відповідно до вказаної статті правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".
Згідно ст.. 410 МК України порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях визначаються законодавством України. У митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
Суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень визначає Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
Статтею 21 Дисциплінарного Статуту встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Отже, згідно положень вищевикладеної норми, порушення присяги є порушенням службової дисципліни.
Згідно ст. 25 Дисциплінарного Статуту, однією з обставин, що виключають можливість застосування дисциплінарних стягнень, є, зокрема, відсутність події чи складу дисциплінарного правопорушення.
Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про державну службу»громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»державна служба припиняється у разі, зокрема, відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Таким чином, на підстави вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, а також нормативно-правових актів, що регулюють дані питання, суд приходить до висновку, що позивач сумлінно виконував свої службові обов'язки, визначені його посадовою інструкцією, а також при виконанні службових обов'язку керувався Конституцією та діючим законодавством України та присяги не порушував.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що службове розслідування, з метою з'ясування всіх обставин подій 12.10.2011 року не проводилось, саме це, на думку суду призвело до прийняття рішення без з'ясування обставин, які мають значення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Наказ Державної митної Служби України від 13.10.2011 року № 2264-к в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_3 є незаконним та таким що підлягає скасуванню, а позивач поновленню на роботі.
Відповідно до ст.. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки наказ Державіної митної служби України від 13.10.2011 року № 2264-к в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_3 підлягає скасуванню, а позивач ОСОБА_3 поновленню на роботі, то йому необхідно виплатити середній за час вимушеного прогулу.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
Згідно положень ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ є неправомірний, а позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись, ст. ст. 158, 160, 163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Південної митниці задовольнити.
Скасувати наказ Державної митної служби України №2264 від 13.10.2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці ОСОБА_3 .
Зобов'язати Державну митну службу України поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Південної митниці.
Зобов'язати Південну митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.10.2011р. по день поновлення на посаді.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та в частині зобов'язання Південної митниці виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 22 грудня 2011 року.
Суддя Іванов Е.А.
Суддя Потоцька Н.В.
Суддя Стеценко О.О.
22 грудня 2011 року