Справа № 2а/1570/6300/2011
19 грудня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання - Легенченко О.А.,
за участю
представника позивача -ОСОБА_1, за довіреністю
представника відповідача -ОСОБА_2, за довіреністю
представник прокуратури -Шивцов В.М., за посвідченням
представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Командитного товариства «Дунай -Ім - Ех»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000732301, №0000742301 від 27 липня 2011 року, стягнення з державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81554грн.,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Командитного товариства «Дунай -Ім - Ех»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000732301, №0000742301 від 27 липня 2011 року, стягнення з державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81554 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що на підставі акту від 26.07.2011 року № 1850/2301/13921240 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки КТ «Дунай-Ім-Ех»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок квітень 2011 року», Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією були винесені податкові повідомлення -рішення №0000732301 від 27 липня 2011 року про завищення бюджетного відшкодування на суму 81 554 грн. та №0000742301 від 27 липня 2011 року про завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 660 грн.
Позивач вважає, що перевірка була проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, а висновки акту не відповідають дійсним обставинам по справі, є хибними та необґрунтованими, що стало підставою для звернення до суду з дійсним позовом.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав вказаний позов необґрунтованим, а вимоги безпідставними, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с.96-98) та просив відмовити у задоволенні позову.
Представник прокуратури у відкритому судовому засіданні підтримав позицію відповідача та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області у відкрите судове засідання не з'явився, про дату час та місце належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про отримання судової повістки.
Через канцелярію суду надійшли письмові заперечення (а.с.108-109) Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, відповідно до яких відповідач позов не визнав, вважав вказаний позов необґрунтованим, а вимоги безпідставними та просив відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Командитне товариство «Дунай -Ім - Ех»зареєстроване як юридична особа з 11.06.1992 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 66) та знаходиться на обліку як платник податків у Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції.
Судом встановлено, що позивачем була подана на адресу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податків в сумі 81 554 грн. (а.с. 49-55).
На підставі наказу Ізмаїльської ОДПІ № 1162 від 15.07.2011 року (а.с. 67) та направлень на перевірку, фахівцями Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка КТ «Дунай-Ім-Ех»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, за результатами якої складений та підписаний акт перевірки від 26.07.2011 року № 1850/2301/13921240 (а.с. 7-22).
Вказаним актом перевірки зафіксовано, що станом на 01.04.2011 року серед постачальників позивача виявлені постачальники, якими надано ризиковий кредит на суму 659 грн., а саме: за квітень 2011 року постачальником ТОВ «Агропромисловий Комплекс «Співдружність», код за ЄДРПОУ 37148610, стан платника -23 (місцезнаходження не встановлено). Розбіжності за показниками суми ПДВ не встановлено, але врахований стан платника «23», тому сума ПДВ 659 грн. підлягає виключенню з податкового кредиту позивача. Також до складу податкового кредиту увійшла сума ПДВ 1136, 71 грн. по постачальнику ДП ДАК «Хліб України»Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів, код за ЄДРПОУ 951422, стан платника -4 (порушено провадження у справі про банкрутство), тому сума ПДВ 1137 грн. не підлягає включенню до складу податкового кредиту позивача.
Також актом перевірки зафіксовано, що за період з 01.03.2011 року по 30.04.2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту ПДВ у сумі 424 453 грн., перевіркою якого встановлено його завищення на суму 84435 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 60230 грн., за квітень 2011 року на 24205 грн. З акту перевірки вбачається, що вказане завищення встановлено, внаслідок того що у наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не вказано повної поштової адреси місця постачання, тому такі товарно-транспортні накладні не підтверджують факт постачання товару.
Відповідно до висновків акту, вище приведені порушення стали підставою для не підтвердження відображеного позивачем у декларації за квітень 2011 року бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 81554 грн., зменшення від'ємного значення ПДВ до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2221 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 660 грн.
Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією були винесені податкові повідомлення -рішення №0000732301 від 27 липня 2011 року про завищення бюджетного відшкодування на суму 81 554 грн. (а.с. 24) та №0000742301 від 27 липня 2011 року про завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 660 грн. (а.с. 23).
Судом досліджені накладні (а.с. 25-29), товарно-транспортні накладні (а.с. 30-39), податкові накладні (а.с. 40-48), податкова декларація з ПДВ за березень 2011 року (а.с. 56-57), платіжні доручення (а.с. 58-65), рахунки та платіжні доручення, акти виконаних робіт (а.с. 118-128), договір складського зберігання зерна № 22 від 12.02.2011 року, укладений між ДП ДАК «Хліб України» Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів та КТ «Дунай-Ім-Ех»(а.с.129-130), податкові накладні за цим договором (а.с. 131-133), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ «Аграрно-промисловий комплекс «Співдружність», відповідно до якого стан юридичної особи -підтверджено (а.с. 151-152), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ДП ДАК «Хліб України»Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів, відповідно до якого стан юридичної особи -порушено справу про банкрутство (а.с. 155-156).
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 78.1.8. ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі У цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 10 тис. грн. Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпунктів, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.
Тобто законодавець передбачає проведення перевірки як щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість взагалі та й у разі від'ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., а не лише у разі наявності такого від'ємного значення з ПДВ.
Судом встановлено, що начальником інспекції був виданий наказ № 1162 від 15.07.2011 року (а.с. 67) «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки КТ «Дунай-Ім-Ех»з питань правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування у декларації за квітень 2011 року в сумі 81 554 грн.». Вказаний наказ був отриманий позивачем та перевіряючі допущені до перевірки, що не заперечувалось сторонами.
Тому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень -з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень -з 1 липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.
Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Кодекс не передбачає.
Як вбачається з матеріалів перевірки, контрагенти позивача за спірний період були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та надані податкові накладні були належним чином оформлені, також товар був придбаний з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Позивачу відмовлено у включенні суми до податкового кредиту податку на додану вартість, оскільки із-за відсутності у товарно-транспортних накладних повної адреси пункту постачання, не можливо підтвердити факт постачання товару.
Дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», товарно-транспортна накладна -це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати та надати уповноваженим особам, що здійснюють контроль на автотранспорті та в сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до переліку яких входить товарно-транспортна накладна.
За таких обставин, суд вважає, що товарно-транспортна накладна є одним із первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»встановлені обов'язкові реквізити первинного документу, яким надані до суду товарно-транспортні накладні, відповідають.
Посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних повної адреси пункту навантаження, розвантаження не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, цей реквізит не є обов'язковим, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а наказ Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 року № 488/346 не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів та носить рекомендаційний характер, по-друге, відсутність повної адреси пункту навантаження, розвантаження не перешкоджає встановленню порядку та способу використання транспортного засобу, визначенню відповідальних осіб та самого товару, тому не впливає на формування податкового кредиту.
Також, як вбачається з акту перевірки, позивачу відмовлено у формуванні податкового кредиту ПДВ за рахунок податкових накладних, отриманих від ТОВ «Агромпромисловий Комплекс «Співдружність», оскільки він має стан платника -23 (місцезнаходження не встановлено), при цьому розбіжності у сумах ПДВ між цим підприємством та позивачем не встановлені, та від ДП ДАК «Хліб України»Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів, оскільки стан вказаного підприємства - 4 (порушено провадження у справ про банкрутство).
Суд вважає, що такий висновок перевіряючих є помилковим, не відповідає дійсним обставинам по справі та таким, що не ґрунтується на приписах законодавства України, виходячи з наступного.
Так, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ «Аграрно-промисловий комплекс «Співдружність»вбачається, що станом на 14.11.2011 року стан вказаної юридичної особи є підтвердженим та відсутні записи про відсутність юридичної особи за юридичною адресою (а.с. 151-152).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ДП ДАК «Хліб України»Володимир-Волинський комбінат хлібопродуктів дійсно знаходиться в стані юридичної особи -порушено справу про банкрутство (а.с. 155-156). Між тим, слід зазначити, що порушення справи про банкрутство не перешкоджає підприємству продовжувати вести господарську діяльність.
Як вбачається з акту перевірки та досліджених судом доказів по справі, вказані контрагенти позивача на час формування податкового кредиту за спірний період були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, податкові накладні були отримані позивачем та включені до складу податкового кредиту з ПДВ у певні звітні податкові періоди, операції були вчинені в межах господарської діяльності позивача.
Суд вважає, що зміни в стані підприємства контрагентів, які можуть відбутися вже після вчинення господарської операції, виконання податкових зобов'язань та формування податкового кредиту не означають автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, та відповідно не може бути підставою для внесення відповідних змін у податкову звітність підприємства.
Враховуючи, що перевіряючими не були зафіксовані інші зауваження, ніж перелічені вище, суд вважає, що висновок відповідача про відсутність належним чином оформлених податкових накладених є хибним, необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам по справі та не ґрунтується на приписах законодавства.
Тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були протиправно винесені податкові повідомлення -рішення №0000732301 від 27 липня 2011 року про завищення бюджетного відшкодування на суму 81 554 грн. та №0000742301 від 27 липня 2011 року про завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 660 грн., а отже позовні вимоги позивача про визнання незаконними та скасування вказаних податкових повідомлень -рішень підлягають задоволенню, шляхом визнання їх протиправними та скасування в судовому порядку.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81 554 грн., суд приходить до висновку, що у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити позивачу, оскільки Податковим кодексом України встановлений чіткий порядок бюджетного відшкодування з ПДВ органом Державного казначейства України на підставі висновку податкового органу протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. На час розгляду справи суду не надані докази того, що Головне управління Державного казначейства в Одеській області отримало висновок податного органу та не виконало своїх обов'язків щодо перерахування коштів позивачу, тим самим порушивши права позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положень Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Командитного товариства «Дунай -Ім - Ех»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області за участю Ізмаїльської міжрайонної прокуратури про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000732301, №0000742301 від 27 липня 2011 року, стягнення з державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81554грн. - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції №0000732301 від 27 липня 2011 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції №0000742301 від 27 липня 2011 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 22 грудня 2011 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя Л.Р. Юхтенко