Справа №1-97/11
10 листопада 2011 року смт. Любешів
Любешівський районний суд Волинської області
під головуванням судді Труша В.О.,
за участю секретаря Оласюк Л.П.,
прокурора Комзюк Н.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, непрацюючого, раніше судимого вироком Любешівського районного суду від 23.12.2008 року за ч.1 ст.164 КК України до одного року обмеження волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,
ОСОБА_1, будучи засуджений вироком Любешівського районного суду від 23.12.2008 року за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 1 рік за ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з 01.08.2006 року по 01.09.2008 року, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а маючи не зняту і непогашену судимість, знову вчинив аналогічний злочин.
Так, ОСОБА_1 усвідомлюючи свій обов'язок по сплаті встановлених рішенням суду щомісячних коштів (аліментів) на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з листопада 2009 року по 01 липня 2011 року, злісно ухиляється від сплати аліментів, бажаючи цього.
Зокрема, ОСОБА_1 ніяких кошів на утримання дітей не надавав, вихованням їх не займався, ніде не працює, в Любешівський районний центр зайнятості у пошуку роботи не звертався. Відділом ДВС Любешівського РУЮ він неодноразово письмово попереджався про необхідність виконання свого обов»язку та можливість притягнення за невиконання аліментних обов»язків до кримінальної відповідальності.
Внаслідок вказаних дій по злісному ухиленню від сплати аліментів за період з листопада 2009 року по 01 липня 2011 року борг ОСОБА_1 по несплаті аліментів в користь ОСОБА_2 становить 11 406 грн. 06 коп.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винуватість у вчиненому визнав повністю, показав, що був не працевлаштований, тому доходів не отримував і у зв»язку з цим не сплачував аліменти. Зазначив, що у вказаний період він не хворів, тобто мав змогу заробляти гроші на власні потреби. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.
У зв»язку з тим, що підсудний визнав свою винуватість повністю, показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються ним та іншими учасниками судового розгляду, суд визнав за можливе розглядати справу в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України та визначеному статтею 301-1 КПК України і не досліджувати ці фактичні обставини справи. Учасникам судового розгляду роз»яснено положення ч.3 ст.299 КПК України, а саме, що в даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
З вироку Любешівського районного суду від 23.12.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 за період 01.08.2006 року по 01.09.2008 року на суму 4649,43 грн. і призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік (а.с.28).
Таким чином, в судовому засіданні повністю доведена винуватість ОСОБА_1 у повторному злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання неповнолітніх дітей, тому його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 164 КК України.
Обставиною, що пом”якшує покарання підсудного є сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного немає.
Згідно висновку наркологічної експертизи ОСОБА_1 страждає хронічним алкоголізмом ІІ степені, потребує примусового протиалкогольного лікування, котре йому не протипоказане.
Призначаючи покарання суд враховує також характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу підсудного, який раніше судимий за аналогічний злочин, вину у вчиненому визнав повністю, по місцю проживання характеризується задовільно, на момент розгляду справи заборгованість не відшкодував, а тому вважає, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_1 слід обрати покарання в межах санкції статті, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, у виді обмеження волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу слід залишити попередню -підписку про невиїзд.
Цивільний позов по справі не заявлявся, судових витрат немає.
Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 164 КК України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити попередню -підписку про невиїзд.
Цивільний позов по справі не заявлявся, судових витрат немає.
Речові докази по справі відсутні.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий: /підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно.
Суддя Любешівського
районного суду ОСОБА_5