Справа № 2370/10/1570
19 грудня 2011 року м.Одеса
о 17год.15хв.
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Гурченковій Г.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 12.08.1996р.), ОСОБА_2 - за договором від 06.04.2011р. №б/н про надання правової допомоги та ордером на представлення інтересів ФОП ОСОБА_1 по даній справі.
Від відповідача: ОСОБА_3 -за довіреністю від 22.08.2011р. №21533/9/10-0.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2009року №0010741701/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності у загальній сумі 15 904,95грн., -
До суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати Акт Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 16.12.2009 року №4383/17-01/2517601300 в частині порушення пп.4.2.9 пп.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.14.1 ст.14, ст.13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", донарахування податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 15 904,95грн., порушення п.п.в) п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі міста Одеса від 29.12.2009року №0010741701/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності у загальному розмірі 15904,95грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на порушення податковим органом правових положень чинного законодавства, якими врегульовано порядок та умови проведення перевірок, а саме: порушення вимог ст.9, ст.10, ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також те, що податкове повідомлення-рішення від 29.12.2009року №0010741701/0 прийнято з порушенням норм Положення «Про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби», затвердженого Наказом ДПА України від 11.12.1996року №29 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Крім того, позивачка посилається на те, що здійснює діяльність на умовах сплати фіксованого податку, а тому звільнена від ведення обов»язкового обліку доходів та витрат відповідно до ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992р., а також те, що при закупівлі спірного товару вона діяла виключно з урахуванням «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених Постановою Правління Національного Банку України №119 від 26.03.1998р., та «Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України», затвердженої Постановою Правління Національного Банку України №283 від 12.07.2000р.
Відповідач -Державна податкова інспекція у Київському районі м.Одеси з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вихід.№14865/9/10-0 від 01.06.2010р.), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0010741701/0 від 29.12.2009р., оскільки позивачем порушено вимоги пп.4.2.9. п.4.2. ст.4, п.7.1. ст.7, п.14.1 ст.14, ст.13, п.п.(в) п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, повністю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.10.2010р. на задоволення клопотання позивача, судом закрито провадження у справі №2-а-2370/10/1570 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акта ДПІ у Київському районі міста Одеси від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.»в частині порушення п.п.4.2.9. пп.4.2. ст.4, п.7.1 ст.7, п.14.1 ст.14, ст.13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»донарахування податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 15 904,95грн., порушення пп. (в) п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.157 КАС України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду часу з 30.11.2009р. по 11.12.2009р. на підставі направлення №995 від 30.11.2009р., виданого ДПІ у Київському районі м.Одесі та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування та аудиту фізичних осіб ДПА в Одеській області, інспектор податкової служби I рангу Ващенко Ю.М. згідно п.1 ч.1.ст.11, ч.1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.
За наслідками вказаної перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси був складений акт від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.», в висновках якого встановлено порушення позивачем пп.4.2.9. п.4.2. ст.4, п.7.1. ст.7, п.14.1 ст.14, ст.13, п.п.(в) п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 15 904,95грн.
На підставі означеного акта перевірки від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси 29.12.2009р. винесено податкове повідомлення-рішення №0010741701/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності на суму 15904,95грн.
Не погодившись з означеним податковим повідомленням-рішенням №0010741701/0 від 29.12.2009р. щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності на суму 15 904,95грн., Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі міста Одеса від 29.12.2009року №0010741701/0 щодо визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності у загальному розмірі 15904,95грн. є неправомірними та безпідставними, оскільки винесене на підставі акта, складеного податковим органом за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства України, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктами 1 і 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ; здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі, з акта перевірки від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.», на підставі направлення №995 від 30.11.2009р., виданого ДПІ у Київському районі м.Одесі та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування та аудиту фізичних осіб ДПА в Одеській області, інспектор податкової служби I рангу Ващенко Ю.М. згідно п.1 ч.1.ст.11, ч.1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні»була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.
Згідно зі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Проте, відповідачем не надано до суду відповідних доказів в підтвердження повідомлення позивача про дату початку та закінчення перевірки за десять днів до дня проведення перевірки, як того вимагають положення чинного законодавства України.
При цьому, судом відхиляється та не приймається до уваги надана відповідачем до суду Розписка №24674/1701 від 03.11.2009р., з якої вбачається, що повідомлення про проведення документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 отримала ОСОБА_6 за довіреністю, оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 є представником позивачки та має відповідні повноваження, у тому числі, на отримання письмового повідомлення щодо дати початку та закінчення проведення планової виїзної перевірки, податковим органом до суду не надано, Натомість, повноважним представником позивача до суду надано Повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей (на запит особи, щодо якої вчинено нотаріальну дію) №17292105 від 10.01.2011р., який, при цьому, не містить відомостей щодо видачі позивачкою - ОСОБА_5 довіреностей на вчинення будь-яких дій, зокрема, на ім'я ОСОБА_6.
Крім того, як встановлено судом та вбачається з наявного у матеріалах справи акта перевірки від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.» протягом періоду часу з 30.11.2009р. по 11.12.2009р. на підставі направлення №995 від 30.11.2009р., виданого ДПІ у Київському районі м.Одеси та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІV квартал, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування та аудиту фізичних осіб ДПА в Одеській області, інспектор податкової служби I рангу Ващенко Ю.М. згідно п.1 ч.1.ст.11, ч.1 ст.11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.
Водночас, як з»ясовано судом, та зазначено у розділі 1 акта перевірки від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300, перевірку проведено у приміщенні ДПІ у Київському районі м.Одеси.
Держава може змінювати підстави та порядок проведення відповідних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності юридичних та фізичних осіб шляхом внесення відповідних змін до певних нормативно-правових актів, однак, якщо чинним законодавством передбачено, зокрема, здійснення планової перевірки платників податків лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, то суб'єкт владних повноважень (у даному випадку ДПІ у Київському районі м.Одеси) не може свідомо порушувати встановлені законом порядок та умови її здійснення.
Як встановлено ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Таким чином, судом не приймаються до уваги докази, отримані Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, за наслідками якої відповідно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.12.2009року №0010741701/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності у загальному розмірі 15 904,95грн.
Також, в акті перевірки ДПІ у Київському районі м.Одеси від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 зазначено, що опис наданих для перевірки документів складений особисто суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 в присутності Ващенко Ю.М., водночас відповідних доказів чи ґрунтовних пояснень на підтвердження того, що означений опис документів податковим органом взагалі складався, та який, зокрема, перелік отриманих для дослідження в ході перевірки документів, у ньому містився, відповідачем суду не надано.
Крім того, як зазначено в акті перевірки від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.», згідно бази АРМ Митниця платником податку ОСОБА_1 у 2005році було імпортовано з Китаю товару для здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 106033грн., з яких у серпні 2005року згідно ВМД №902150 від 31.08.2005року - на суму 36679,00грн., у листопаді 2005року згідно ВМД №903624 від 23.11.2005року - на суму 36530,00грн.. та у грудні 2005року згідно ВМД №904155 від 23.12.2005року - на суму 32824,00грн. Згідно наявних баз ДПІ у Київському районі м.Одеса платник податку ОСОБА_1 розрахункові рахунки у банківських на інших фінансових установах не відкривала, тому інформація про сплату за товар імпортований у 2005році на суму 106033,00грн. відсутня. По сплаті за імпортований товар у платника податків ОСОБА_1 термін позовної давності закінчився у 2008році, відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. термін прозової давності встановлено тривалістю у три роки, у зв'язку з чим, на перевірку не надані документи підтверджуючі факт сплати за імпортований товар. У зв»язку з чим, відповідно до п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV платник податку ОСОБА_4 у 2008р. отримав дохід як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих імпортованих товарів, на підставі того, що термін позовної давності по оплаті товару минув у 2008р., а саме дохід у сумі 106033,00грн., а у зв'язку з тим, що додаткове благо надавалось не працедавцем платника податків, чи особою яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.
Разом з тим, з урахуванням ч.2 ст.71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, податковим органом не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наведених в акті перевірки висновків, у тому числі й щодо того, що спірний імпортований товар на загальну суму 106 033,00грн. позивачкою -Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був отриманий безоплатно та відповідно є додатковим благом чи доходом у вигляді подарунку, як то зазначено фахівцями ДПІ в акті перевірки від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.».
Крім того, як встановлено судом, а також зазначено в акті перевірки від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300, позивачка -Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду здійснювала діяльність на умовах сплати фіксованого податку, а тому була звільнена від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат з урахуванням приписів ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», відповідно до якої у разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.
Також, відповідно до п.п.15.1.1. п.15.1. ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000року №2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Водночас, як з»ясовано судом та вбачається з акта перевірки від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.», спірний товар на загальну сум 106 033,00грн. позивачкою був імпортований з Китаю, зокрема, у серпні, листопаді, та грудні 2005року.
Згідно з п.1.3. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним відображеним в акті фактом порушення законодавства необхідно, зокрема, у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.
Згідно з вимогами п.п.2.3.4 п.2.3 ст.2 вказаного Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Між тим, судом встановлено, що висновки Акта перевірки викладені з порушенням вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства та ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких належних доказів та без системного викладення порушень позивачем вимог податкового законодавства, що відповідно свідчить про те, що викладені в Акті перевірки висновки не підтверджені належним чином, а тому не можуть бути доказами вчинення позивачем наведених в акті порушень.
Відтак, виходячи з наведеного, судом з'ясовано, що наведені в акті перевірки ДПІ у Київському районі м.Одеси від 16.12.2009р. №4383/17-01/2517601300 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.», висновки щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пп.4.2.9. п.4.2. ст.4, п.7.1. ст.7, п.14.1 ст.14, ст.13, п.п.(в) п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV, є суто припущеннями податкового органу. Водночас, такого роду обґрунтування не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії на зразок оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки, по-перше, згідно з вимогами ч.2 ст.19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення про порушення законодавства без наявних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.
Відтак, судом встановлено. що на виконання приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Державна податкова інспекція у Київському районі м.Одеси жодних доказів в обґрунтування та підтвердження, наведених в акті перевірки висновків щодо порушення позивачем вимог пп.4.2.9. п.4.2. ст.4, п.7.1. ст.7, п.14.1 ст.14, ст.13, п.п.(в) п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-ІV, суду не надала.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ч.1 ст.94, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2009року №0010741701/0 щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності у загальній сумі 15904,95грн., задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси від 29.12.2009року №0010741701/0.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65089, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір у сумі 3(три)грн. 40коп.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 22 грудня 2011 року.
Суддя Харченко Ю.В.