79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 грудня 2011 р. № 2а-11499/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Мандзиняк Г.В., Карпина Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення -рішення відповідача від 30 вересня 2011 року №0001451702/0, яким збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 21837 грн. 73 коп. за основним платежем, від 30 вересня 2011 року №0001461702/0, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 36396 грн. 24 коп., в т.ч. за основним платежем - 29116 грн. 99 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7279 грн. 25 коп. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він як суб'єкт господарювання правомірно сформував витрати по господарських операціях з ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант», які носили реальний характер, тому викладені у акті перевірки від 22.09.2011 року № №2525/17-3/НОМЕР_1 висновки податкового органу про нікчемність, удаваність та безтоварність цих правочинів є безпідставними. Факти придбання товарів (робіт, послуг) у ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант»та реальність цих господарських операцій документально підтверджується належним чином оформленими первинними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, зокрема, договорами, накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт. Вважає неправомірними висновки відповідача про нікчемність вказаних правочинів з посиланням лише на акти перевірок ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант»та за відсутності будь-яких фактів, що свідчать про ухилення від сплати податків посадових осіб вказаних контрагентів і судових рішень щодо засудження останніх. Стверджує, що укладені ним з ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант»правочини не можуть бути нікчемними в силу закону, оскільки не є такими, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави. В акті перевірки не наведено доказів вини у намірі порушити публічний порядок сторонами або однією із сторін правочину, відсутнє посилання на вирок суду, який би підтверджував наявність такої вини. Крім цього, за наявності висновку про нікчемність угод з ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант», податковий орган при цьому визнає, що угоди з подальшої реалізації придбаних у вказаних контрагентів товарів повністю відповідають вимогам чинного законодавства та не ставить під сумнів товарність таких операцій.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що придбана у ПП «Версант»та ПП «Каскад»продукція в подальшому була використана у власній господарській діяльності.
Представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Виїзною плановою документальною перевіркою СПД ФО ОСОБА_1 (акт перевірки від 22.09.2011 р. №2525/17-3/НОМЕР_1) встановлено, що до складу валових витрат за березень-липень 2010 року позивачем було неправомірно включено витрати по придбанню у ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант»товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 174701,88 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 29116,99 грн. Відповідно до баз даних ЦБД ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації та актів перевірок ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант»встановлено, що діяльність вказаних контрагентів у березні-липні 2010 року здійснювалась поза межами правового поля, тому правочини позивача з цими контрагентами є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Вважають спірні податкові повідомлення -рішення законними. Просили у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Позивач -ОСОБА_1 як суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 20.07.2007 року № 24150000000025948 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова.
СПД ФО ОСОБА_1 є платником ПДВ відповідно виданого ДПІ у Залізничному районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №2423316114 від 27.08.2007 року.
Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено виїзну планову документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.
Результати перевірки оформлені актом від 22.09.2011 р. №2525/17-3/НОМЕР_1.
Як вбачається з акту №2525/17-3/НОМЕР_1, податковим органом встановлено:
- порушення ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 р., пп.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 р., в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2010 р. в сумі 21837,73 грн.;
- порушення п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за березень-липень 2010 року в сумі 29116,99 грн.;
На підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкові повідомлення -рішення від 30 вересня 2011 року:
- №0001451702/0, яким збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 21837 грн. 73 коп. за основним платежем;
- №0001461702/0, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 36396 грн. 24 коп., в т.ч. за основним платежем - 29116 грн. 99 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7279 грн. 25 коп.
Позивач податкові повідомлення -рішення від 30 вересня 2011 року №0001451702/0 та №0001461702/0 в адміністративному порядку не оскаржував.
Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за березень-липень 2010 витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант» на загальну суму 174701,88 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 29116,99 грн. та відповідно заниженням суми податку з доходів фізичної особи на суму 21837,75 грн. у зв'язку з нікчемністю правочинів між СПД-ФО ОСОБА_1 та ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант».
Суд вважає такі висновки податкового органу помилковим, мотивуючи це наступним.
Статтею 228 ЦК України визначено, що правочини, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Показом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 168/97-ВР).
Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг.
Відомості, які повинні міститися у податковій накладній, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР.
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті 7 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.12.2011 року, видами діяльності за КВЕД СПД-ФО ОСОБА_1 є: ремонт і технічне обслуговування машин та устатковання спеціального призначення; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами; рекламна діяльність; виробництво іншого електричного устаткування.
Судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності позивач орендує у Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівській завод біофізичних приладів»належне останньому приміщення №52 площею 17,3 кв. м по вул. Ген. Курмановича, 9 у м. Львові, що підтверджується договором оренди № 12/09 Л5 від 01 липня 2009 року (а.с.64-65).
Протягом березня-липня 2010 року СПД-ФО ОСОБА_1 придбав у ПП ФПК «Каскад»та ПП «Версант»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 174701,88 грн., в т.ч. ПДВ - 29116,99 грн.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП ФПК «Каскад»та ПП «Версант»позивач представив суду наступні документи:
- виписані ПП ФПК «Каскад»:
1) видаткова накладна від 02.03.2010 року №РН3-0200007 на загальну суму 23361,66 грн., в т.ч. ПДВ - 4672,34 грн. та податкова накладна від 02.03.2010 року №3020000007 на загальну суму 23361,66 грн., в т.ч. ПДВ - 4672,34 грн.;
2) видаткова накладна від 1.04.2010 року №РН-4-0100022 на загальну суму 24583,33 грн., в т.ч. ПДВ - 4916,67 грн. та податкова накладна від 01.04.2010 року № 4010000022 на загальну суму 24583,33 грн., в т.ч. ПДВ - 4916,67 грн.;
3) видаткова накладна від 04.05.2010 року №РН-5-0400007 на загальну суму 21138,34 грн., в т.ч. ПДВ - 4427,66 грн. та податкова накладна від 04.05.2010 року № 5040000007 на загальну суму 22138,34 грн., в т.ч. ПДВ - 4427,66 грн.;
- виписані ПП «Версант»:
1) видаткова накладна від 05.05.2010 року №РН-5-05015 на загальну суму 25148,33 грн., в т.ч. ПДВ - 5029,67 грн. та податкова накладна від 05.05.2010 року №5050000015, на загальну суму 25148,33 грн., в т.ч. ПДВ - 5029,67 грн.;
2) видаткова накладна від 03.06.2010 року №РН-6-03007 на загальну суму 20800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4160,00 грн. та податкова накладна від 03.06.2010 року № 6030000007 на загальну суму 20800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4160,00 грн.;
3) видаткова накладна від 15.07.2010 року №РН-7-1501, на загальну суму 29553,23 грн., в т.ч. ПДВ - 5910,65 грн. та податкова накладна від 15.07.2010 року №7150000010 на загальну суму 29553,23 грн., в т.ч. ПДВ - 5910,65 грн..
Згідно вищевказаних накладних СПД-ФО ОСОБА_1 придбав у ПП ФПК «Каскад»частотні перетворювачі, панель керування LE-200, кабель 0510500025 та фільтр FEE3016 у ПП «Версант»частотні перетворювачі, панель керування SViP5A LCD, кабель 0510500025, фільтр FEE3010, вібраційний давач FTL260-0020, термоперетворювач опору ТР-484 РИ00-1-80, драйвер двигуна PLD 330 та панель оператора.
Аналіз придбаної СПД-ФО ОСОБА_1 у ПП ФПК «Каскад»та ПП «Версант» продукції свідчить про те, що вона за своїми технічними характеристиками є засобами автоматики та відповідає тому виду діяльності, яку здійснює позивач відповідно до вказаних у його реєстраційних документах видах діяльності.
Згідно представлених позивачем технічних характеристик придбаної у ПП ФПК «Каскад»та ПП «Версант»продукції, така не є великогабаритною і її перевезення може бути здійснено будь-яким легковим автомобілем чи громадським транспортом.
Крім цього, позивачем представлено договір №7902 про надання транспортно-експедиторських послуг від 09.11.2010 року з ТзОВ «Нова Пошта»строком дії до 31.12.2011 року, а також нотаріально оформлену на нього довіреність від 03.02.2009 року на автомобіль марки CHEVROLET AVEO SF69Y 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2.
Позивач повністю розрахувався з продавцями за придбаний товар, що підтверджується копіями платіжних доручень № 64 від 08.04.2010 року, № 108 від 01.06.2010 року, № 129 від 17.06.2010 року, № 135 від 06.07.2010 року, № 158 від 02.08.2010 року та № 160 від 11.08.2010 року з наявними на них відмітками банку.
В подальшому всю придбану у ПП ФПК «Каскад»та ПП «Версант»продукцію СПД-ФО ОСОБА_1 реалізував ПП «Енергетика Плюс, ПП «Імекс», ТзОВ «ВКФ «Берком», АТ «Галичфарм», ПП «Чіп», КП «Ясень», ПП «Та-Но Трейлерз Україна», ДП «Старовижівський лісгосп», ТзОВ «ВКФ «Берком», ПП «Новосервіс»та ПП «Енергетика Плюс»за цінами, вищими від тих, за які така продукція була придбана, одержавши при цьому вигоду.
На підтвердження цього СПД-ФО ОСОБА_1 представив суду видаткові та податкові накладні, виписані ним на вказаних суб'єктів господарювання, копії довіреностей , виданих ними на своїх працівників для одержання товарно-матеріальних цінностей, а також банківські виписки по рахунку про оплату покупцями придбаних у нього засобів автоматизації.
Всі представлені документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем і ПП ФПК «Каскад»та ПП «Версант»по придбанню товару (засобів автоматизації), для здійснення яких у позивача були всі можливості.
За приписами пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Системний аналіз наведених пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом встановлено, що контрагенти позивача - ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант»мали право на виписку податкових накладних, оскільки на момент видачі таких були зареєстровані платниками ПДВ.
У пункті 1.3 статті1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).
Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Висновки відповідача про нікчемність правочинів позивача з ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант»та відсутністю поставки товару (робіт, послуг) від останніх, є помилковими, не відповідають фактичним обставинам і спростовуються зібраними по справі доказами.
З урахуванням викладеного, судом до уваги не беруться посилання відповідача на неправомірність включення СПД ФО ОСОБА_1 до складу податкового кредиту за березень-липень 2010 року витрат по придбанню ним товарно-матеріальних цінностей у ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант»з тих підстав, що ці контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Оцінюючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що СПД ФО ОСОБА_1 сформував податковий кредит в березні-липні 2010 року правомірно.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб -підприємців регулюються Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 року № 13-92 зі змінами та доповненнями (розділ ІV) (далі -Декрет № 13-92) та Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889- ІV.
Згідно розділу ІV Декрету № 13-92 оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності від продажу ним товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Порядок обчислення і сплати податку визначений ст. 14 Декрету № 13-92.
Відповідно до ч.4 цієї статті громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).
СПД ФО ОСОБА_1 задекларував одержані ним від здійснення підприємницької діяльності доходи, включивши доходи від господарської операції з ПП ФПК «Каскад»і ПП «Версант».
Оскільки судом встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту в березні-липні 2010 року , то і податок з доходів фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 сплачено у повному розмірі, відтак відсутні підстави для його донарахування.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 30 вересня 2011 року №0001451702/0 та №0001461702/0.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30 вересня 2011 року №0001451702/0 та №0001461702/0, суд прийшов до висновку, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 року № 13-92 та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889- ІV і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Згідно зі статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.
Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.
З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення -рішення є визнання його судом протиправним.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкові повідомлення - рішення відповідача від 30 вересня 2011 року №0001451702/0 та №0001461702/0 підлягають визнанню протиправними.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн.40 коп., сплаченого за квитанцією № 6319/089 від 21.10.2011 року.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30 вересня 2011 року №0001451702/0.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30 вересня 2011 року №0001461702/0.
Стягнути з Державного бюджету України в користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 26 грудня 2011 року.
Суддя Хома О.П.