79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 грудня 2011 р. № 2а-9521/11/1370
року Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представників: позивача ОСОБА_2, відповідача Бондаренка О.В.,
третьої особи Садлівського І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України, третя особа військова частина №4114 про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України, в якому просить визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність відповідача щодо не проведення розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) у відповідності з наказом МВС України від 27.12.2002 р. №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України»щодо отримання ним поранення під час виконання обов'язків військової служби в ході проведення занять по бойовому гранатометанню 02 вересня 1994 року; зобов'язати відповідача провести таке розслідування і оформити відповідні документи за його результатами згідно вимог наказу МВС України від 27.12.2002 р. №1346 та видати їх йому для призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі поранення (контузії, травми чи каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців в розмірі 48-місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та наказу МВС України №499 від 28.05.2008 р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми чи каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб». В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 14.11.1992 року по 09.12.2010 року проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України (з 04.11.1991 року по 11.01.2000 року -Національна гвардія України).02.09.1994 року під час показових занять по бойовому гранатометанню офіцерами управління частини отримав множинні осколочні поранення, з приводу чого з 02.09.1994 р. по 09.09.1994 року проходив стаціонарне лікування в окружному військовому госпіталі1120 та амбулаторне лікування. Відповідно до висновку Львівської обласної медико-соціальної (експертної) комісії йому призначено третю групу інвалідності, причиною інвалідності визнано поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Відповідач відмовився прийняти рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби по причині відсутності документів, які свідчать про причини та обставини поранення. У зв'язку з чим чотири рази, а саме: 04.01.2011 року, 15.02.2011 року, 30.03.2011 року та 12.04.2011 року, звертався до відповідача з проханням призначити комісію, провести відповідне розслідування і видати висновок щодо отриманого під час виконання обов'язків військової служби поранення 02.09.1994 року. Відповідач не провів розслідування нещасного випадку, а 18.03.2011 року склав висновок службового розслідування про відмову в складанні акту по причині відсутності матеріалів розслідування. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Представник відповідача Бондаренко О.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що не вбачає порушень в діях Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України, оскільки нещасний випадок з позивачем відбувся у військовій частині 4114, то саме цей військовий підрозділ і повинен був провести його розслідування. За відсутності оригіналів чи копій документів, що підтверджують обставини травмування ОСОБА_1, яке мало місце 16 років тому, неможливо скласти акт форми Н-1, тому був складений висновок службового розслідування. Вважає, що такі дії відповідають чинному законодавству. Просив відмовити в задоволенні позову.
Представник військової частини 4114, залученої до участі в справі в якості третьої особи, Садлівський І.П. в судовому засіданні позову не визнав. Пояснив, що в ході проведеної перевірки звернення позивача було встановлено відсутність документів, які б підтвердили обставини одержання ним 02.09.1994 р. поранення, тому був складений висновок службового розслідування. Просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
ОСОБА_1 з 14.11.1992 року по 09.12.2010 року проходив військову службу у внутрішніх військах МВС України (з 04.11.1991 року по 11.01.2000 року -Національна гвардія України).
Наказом командувача ВВ МВС України від 13.11.2010 року №119 о/с ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку (за станом здоров'я) відповідно до п.6 «б»ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Наказом начальника Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 09.12.2010 року №281 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Управління та всіх видів забезпечення.
Підставою звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я стали висновки військово-лікарської комісії ГУМВСУ у Львівській області, викладені свідоцтві про хворобу №141 від 15 жовтня 2010 року (а.с.39).
Як вбачається з п.15 свідоцтва «Діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва)», такий містить запис про сторонні металеві тіла (осколки гранати 1994 р.) м'яких тканин обох в/кінцівок, підборіддя, передньої грудної стінки без клінічних проявів -поранення, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, підстава -довідка №15/403 від 07.09.1994 року.
Дане свідоцтво про хворобу лягло в основу висновків Львівської обласної медико-соціальної (експертної) комісії про втрату ОСОБА_1 60% працездатності, оформлених довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого (серія ЛВА-3 №012638) від 04.01.2011 року та призначення третьої групи інвалідності у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби, оформленого довідкою до акту огляду МСЕК (серія 10 ААА №484280) (а.с.39-40).
04.01.2011 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України з заявою призначити комісію з розслідування обставин отримання ним травми 02.09.1994 року у відповідності до наказу МВС України від 27.12.2002 р. №1346, яка була скерована командиру військової частини 4114, як до підрозділу, де проходив військову службу в 1994 році позивач (а.с.31).
У зв'язку з надходженням з архіву ВВ МВС України документів позивач повторно звернувся з аналогічною заявою 14.02.2011 року, яка також була скерована командиру військової частини 4114 для проведення розслідування (а.с.28).
За наслідками службового розслідування командиром військової частини 4114 18.03.2011 року затверджено висновок, з якого вбачається, що провести розслідування про отримане поранення капітаном гвардії ОСОБА_1 згідно наказу МВС України від 27.12.2002 р. №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України»неможливо через відсутність матеріалів розслідування, розбіжність даних в додаткових документах, які не можуть бути офіційно підтверджені та неспроможність відтворення обставин отримання поранення. У зв'язку з відсутністю належних матеріалів розслідування акти про травмування не складати.
Наказом МВС України від 27.12.2002 р. №1346 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 р. за № 83/7404 (далі - Порядок).
Дія цього Порядку поширюється на з'єднання та військові частини внутрішніх військ, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України (далі - підрозділи).
Відповідно до пункту 3.20. Порядку нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався в підрозділі з працівником іншого підрозділу під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підрозділом, де стався нещасний випадок, і про нього складається акт за формою Н-1* (НТ*) комісією з розслідування за участю представників підрозділу, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підрозділом, працівником якого є потерпілий. Підрозділ, де стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зберігає в себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1* (НТ*).
Позивач пояснив та матеріалами справи підтверджено, що в 1994 році, тобто на час одержання 02.09.1994 року ОСОБА_1 поранення, він проходив службу у військовій частині 4114, яка є юридичною особою, що підтверджується Довідкою №8955 з ЄДРПОУ від 09.10.2010 року та Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.11.2011 року.
Отже, розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), який мав місце 02.09.1994 року з ОСОБА_1 повинно було проводитися військовою частиною 4114.
За таких обставин суд вважає правомірнім скерування Управлінням Західного територіального командування внутрішніх військ МВС України заяв позивача з цього приводу командиру військовій частині 4114 та не вбачає протиправності в таких діях відповідача.
Системний аналіз положень розділів 2 та 3, які визначають порядок повідомлення, підстави проведення розслідування та облік нещасних випадків (у тому числі поранення), Порядку свідчить, що таке розслідування повинно проводитися негайно, тобто у день, коли мав місце такий випадок (у тому числі поранення) або у день, коли сталося раптове погіршення стану здоров'я працівника, що призвели до втрати ним працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день.
Згідно представлений позивачем документів, поранення він одержав 02.09.1994 року, тобто.
В ході проведеного комісією військової частини 4114 розслідування звернень ОСОБА_1 було встановлено, що в період проходження позивачем військової служби, командиром вказаної частини не приймалось рішення про проведення розслідування обставин одержання поранення 02.09.1994 року і позивач до часу звільнення у відставку не звертався за отриманням акту такого розслідування.
Оскільки чинний Порядок не передбачає складання іншого документа, ніж акт певної форми, а відсутність належних документів в архівах, розбіжність в наявних документах тощо унеможливлює встановлення обставин поранення ОСОБА_1 02.09.1994 року та відповідно і складання акту не тільки за формою Н-1*, а й акту за будь-якою з форм, встановлених Порядком, комісією було складено висновок службового розслідування.
Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, тому позов є безпідставним.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 26 грудня 2011 року.
Суддя Хома О.П.