79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 грудня 2011 р. № 2а-9032/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю представників: позивача Білінського-Гродзь Ю.М., Дудуся С.П.,
відповідача Карпина Я. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтрансавто»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Галтрансавто»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11 лютого 2011 року № 0000362302/0/5262 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 22975,00 грн., у т.ч. за основним платежем 18380,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4595,00 грн. та від 11 лютого 2011 року № 0000372302/0/5261 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 61526,00 грн., у т.ч. за основним платежем 49221,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12305,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт перевірки від 19 січня 2011 року № 54/23-2/13804786, висновки якого щодо порушень Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством в частині оподаткування транспортно-експедиційних послуг підприємствами-нерезидентами (імпортерами послуг) суперечать вимогам законодавства, а висновки щодо безтоварності та нікчемності договорів, укладених з ПП «Львівкомфортгруп-К»не відповідають фактичним обставинам. Вказав, що рекламні послуги та послуги по створенню веб-сайту були надані цим контрагентом, є такими, що тісно пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, тому витрати по взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К»правомірно віднесені до валових витрат та податкового кредиту.
Представники позивача Білінський-Гродзь Ю.М., Дудусь С.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача Карпин Я.С. в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, викладених у письмовому запереченні. Суть заперечень аналогічна висновкам, що містяться в акті перевірки від 19 січня 2011 року № 54/23-2/13804786. Вважає, що податковим органом правомірно винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Галтрансавто», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Львівської міської ради 30.08.1993 року (код ЄДРПОУ 13804786) та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Залізничному районі м. Львова з 08.09.1993 року за № 13804786.
ТзОВ «Галтрансавто»є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Залізничному районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100245844 від 21.09.2009 року.
Згідно наданої Головним управлінням статистики у Львівській області довідки АА № 297729 з ЄДРПОУ видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтрансавто»за КВЕД є: діяльність автомобільного вантажного транспорту; організація перевезення вантажів; будівництво будівель; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; виробництво мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв (а.с.209).
ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтрансавто»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.
Результати перевірки оформлені актом від 19 січня 2011 року № 54/23-2/13804786.
Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення підприємством:
- п.4.1, пп.4.1.6 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, а саме: заниження податку на прибуток за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року у сумі 18380,00 грн., у тому числі за 3 кв. 2009 р. в сумі 877,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 6775,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 10728,00 грн.;
- пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, пп.7.3.6 п.7.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/87-ВР від 03.04.1997 р., а саме: заниження податку на додану вартість у сумі 49133,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 14198,00 грн., листопад 2010 року на суму 2963,00 грн., грудень 2010 року на суму 5744,00 грн., січень 2010 року на суму 3576,00 грн., лютий 2010 року на сум 9611,00 грн., березень 2010 року на суму 1780,00 грн., квітень 2010 року на суму 4415,00 грн., травень 2010 року на суму 6232,00 грн.. серпень 2010 року на суму 614,00 грн.
На підставі вказаного акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова прийнято податкові повідомлення -рішення від 11 лютого 2011 р.:
- № 0000362302/0/5262 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 22975,00 грн., у т.ч. за основним платежем 18380,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4595,00 грн.;
- № 0000372302/0/5261 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 61526,00 грн., у т.ч. за основним платежем 49221,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12305,00 грн.
Позивач оскаржив в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення -рішення, однак за результатами скарг вони були залишені без змін.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом висновок про порушення ТзОВ Галтрансавто»пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблений на підставі того, що підприємство не включило до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в р.7Б Декларації з податку на додану вартість за період 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. обсяги податкових зобов'язань з ПДВ при імпортуванні робіт (послуг) за умови списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) і оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом всього на загальну суму 40885 грн.; про порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. на 40741,69 грн., в тому числі: за 3 квартал 2009 року в сумі 3508,48 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 27099,63 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 10133,66 грн. зроблений на підставі того, що Товариство не включило до складу валового доходу сум отриманої валютної виручки, що надійшла від іноземних замовників в оплату штрафів за перевантаження вантажу, що сплачений перевізником в момент перетину митного кордону України; про порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 цього ж Закону та неправомірність включення до складу валових витрат в р. 04.1 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року зроблений на підставі того, що підприємство неправомірно включило вартість придбаних рекламних послуг, послуг веб-проекту (хостинг сайту) по взаєморозрахунках із ПП «Львівкомфортгруп-К»(ЄДРПОУ 35383018) на загальну суму 32777,54 грн. у зв'язку з безтоварністю вказаних операцій та нікчемністю правочинів між ТзОВ Галтрансавто»та ПП «Львівкомфортгруп-К».
В судовому засіданні встановлено, що ТзОВ Галтрансавто» погодилося з висновками податкового органу про порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р. на 40741,69 грн., щодо не включення до складу валового доходу сум отриманої валютної виручки, що надійшла від іноземних замовників в оплату штрафів за перевантаження вантажу, що сплачений перевізником в момент перетину митного кордону України, тому податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 лютого 2011 року № 0000362302/0/5262 в цій частині позивачем не оспорюється. Згідно розрахунку за вказане порушення податковим органом збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 10185,00 грн., у т.ч. за основним платежем 2546,37 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12731,82 грн. (а.с.235)
Таким чином, предметом оскарження є податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року № 0000362302/0/5262 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Львівкомфортгруп-К»на загальну суму 8194,39 грн., у т.ч. за основним платежем 2048,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10241,99 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2011 року № 0000372302/0/5261 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 61526,00 грн. в цілому.
На момент виникнення спірних правовідносин поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року (далі -Закон № 393/34 -ВР).
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 393/34 -ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 393/34 -ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 -ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 168/97-ВР).
Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.
Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Судом встановлено, що ТзОВ «Галтрансавто»уклало з ПП «Львівкомфортгруп-К»договори:
1) договір б/н від 18 лютого 2010 року про виконання робіт по розробці веб-сайту з додатками (розробка оригінального дизайну, структури сайту, розміщення текстової та графічної інформації, розробка та встановлення різних рубрик: «Про компанію», «Наші послуги», «Рухомий склад», «Географія послуг», «Переваги співпраці», «Контакти»тощо) (а.с.30-35);
2) договір б/н від 18 лютого 2010 року про надання інформаційних (супутніх) послуг (підключення до банерної мережі, виготовлення банерів для реклами сайту, проведення контекстної реклами, реєстрація в каталогах та тематичних ресурсах тощо) (а.с.39-42);
3) угоду б/н від 18 лютого 2010 року про надання послуг щодо хостингу сайту Замовника з додатком (пакет «Бізнес», що передбачав надання дискового простору для розміщення веб-ресурсу, поштові скриньки, бази даних та доступи, статистика відвідувачів, поштовий антивірус тощо) (а.с.17-21).
Позивач пояснив, що вказані договори укладались з метою інформування про надавані ТзОВ «Галтрансавто»послуги, їх рекламуванням та для залучення нових клієнтів з використанням широкодоступної для покупців мережі Інтернет.
На підтвердження виконання вказаних договорів позивач представив суду акти про наданні інформаційні послуги №0136 та №0137 від 25 лютого 2010 року ( а.с.15,28), акт здачі-приймання робіт №0139 від 25.02.2010 р. (а.с.37), виписані ПП «Львівкомфортгруп-К» рахунки-фактури (а.с.14,27,36), податкові накладні (а.с.16,29,38), а також фотокопію веб-сайту ТзОВ «Галтрансавто» та статистику відвідування цього сайту (а.с.236-249).
Як вбачається з Довідки АА №292886 Головного управління статистики у Львівській області з ЄДРПОУ, видами діяльності Приватного підприємства «Львівкомфортгруп-К»є діяльність у сфері інжинірингу, оптова торгівля будівельними матеріалами, інші види оптової торгівлі, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки (а.с.25).
Аналіз видів діяльності ПП«Львівкомфортгруп-К»свідчить, що підприємство не здійснює такої в галузі надання послуг по розміщенню інформації у мережі Інтернет.
Однак, відповідно до угоди б/н від 18 лютого 2010 року про надання послуг щодо хостингу сайту Замовника (а.с.17), її предметом є надання послуг щодо хостингу, переліченого у п.1.1.(пакет «Бізнес») у мережі Інтернет на серверах Виконавця, тобто ПП«Львівкомфортгруп-К».
Розділом «Порядок приймання-передачі виконаних робіт»договору б/н від 18 лютого 2010 року про виконання робіт по розробці веб-сайту (а.с.31) передбачено поетапну передачу виконаних робіт по акту приймання-передачі з додатком до першого етапу таких робіт комплекту графічних та інших матеріалів. Готовий продукт передається на компакт-диску.
Позивачем не представлено жодних документів та компакт-диску, передбачених вказаним розділом договору.
Представлені позивачем фотокопія веб-сайту ТзОВ «Галтрансавто»з текстовою та графічною інформацією про підприємство та статистика відвідування цього сайту підтверджують наявність такого сайту, однак жодним чином не підтверджують його розробку саме ПП«Львівкомфортгруп-К».
Крім цього, всі договори були укладені ТзОВ «Галтрансавто»з ПП«Львівкомфортгруп-К»18 лютого 2010 року строком дії до 31 грудня 2010 року, однак, згідно представлених позивачем первинних документів всі вони були виконані 25 лютого 2010 року, тобто через 7 днів.
Оскільки надання послуг по розміщенню інформації у мережі Інтернет не є видом діяльності ПП«Львівкомфортгруп-К», то виконання таких робіт протягом 7 днів є неможливим.
Таким чином, хоча представлені позивачем документи (договори, акти, рахунки, податкові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, однак вони не підтверджують реального характеру господарських операцій ТзОВ «Галтрансавто»з ПП «Львівкомфортгруп-К», тому не є безумовною підставою для включення витрат за цими операціями до валових витрат та податкового кредиту.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правомірність висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій між ТзОВ«Галтрансавто»з ПП «Львівкомфортгруп-К» та правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість.
Статтею 228 ЦК України визначено, що правочини, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Показом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Висновки відповідача про нікчемність правочинів ТзОВ «Галтрансавто»з ПП «Львівкомфортгруп-К»є помилковими, однак вони не впливають на правомірність донарахування оспорюваних позивачем податкових зобов'язань по взаємовідносинах з вказаним контрагентом.
Судом встановлено, що ТзОВ «Галтрансавто»в охоплений перевіркою період здійснювало транспортно-експедиційні послуги на підставі договорів з транспортними підприємствами-нерезидентами (імпортерами послуг), а саме:
- контракт від 16.11.2009 року № 40/2009 з ТзОВ «Росавто-Брянск»(Росія) на організацію перевезень і експедицію вантажів в міжнародному сполученні;
- контракт від 21.01.2010 року № Р-27 з ТзОВ «РивьєрА»(Росія) на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні;
- контракт від 15.09.2009 року №Р-11 з ТзОВ «Нова лінія-Вест»(Росія) на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні;
- контракт від 16.11.2009 року №Р-24 з ТзОВ «Європа-Транс»(Росія) на надання транспортних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні; ;
- контракт від 05.11.2009 року №Р-23 з ТзОВ «Ромтранс»(Росія) на перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні;
- контракт від 17.11.2009 року №17/11/09-01 з ТзОВ «КТЛ»(Білорусія) на надання транспортно-експедиційних послуг;
- контракт від 31.03.2010 року №Р-38 з ТзОВ «Екіпаж»(Росія) на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні.
Як вбачається з акту перевірки від 19.01.2010 року № 54/23-2/13804786 (стор.33-36 акту) податковим органом було встановлено загальну вартість наданих підприємству транспортних послуг за кожним з вказаних договорів, в тому числі виділено вартість таких послуг по території України, загальна сума яких склала 245310,00 грн., в тому числі ПДВ -40885,00 грн. (а.с.137-140).
Відповідачем зроблено висновок про порушення ТзОВ «Галтрансавто»пп.3.1.2 п.3.1 ст.3, пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які суд вважає помилковими, мотивуючи це наступним.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) па митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митною оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України.
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).
З метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється поставка послуг з міжнародною перевезення пасажирів, багажу та вантажів, а також міжнародних відправлень у випадках, визначених підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 цього Закону.
Відповідно до положень підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону при поставці послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставці міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України, застосовується нульова ставка податку на додану вартість.
Якщо поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи з міжнародних відправлень здійснюється у вигляді продажу квитків, інших проїзних документів, укладення брокерських, агентських, комісійних чи інших договорів (рахунків) з посередниками або довіреними особами, то винагорода таких осіб оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 цієї статті.
Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується податкова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг) (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону).
Відповідно до підпункту «а»пункту 6.5 статті 6 Закону місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резиденті. який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.
Враховуючи зазначене, послуги нерезидента з перевезення вантажів та пасажирів митною територією України є об'єктом оподаткування і повинні оподатковуватись за ставкою 20 відсотків. При цьому, при наданні нерезидентом послуг на митній території України, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є постійне представництво нерезидента, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України (підпункт «г»пункту 10.1 статті 10 Закону).
Якщо послуги з перевезення вантажів та пасажирів надаються нерезидентом за межами митної території України, то операції з їх поставки не підпадають під визначення об'єкта оподаткування ПДВ.
Відповідно до пункту 5.15 статті 5 Закону №168/97-ВР (з урахуванням змін, внесених Законом України від 4 червня 2009 року №1451-VI) звільняються від оподаткування цим податком операції з поставки послуг з перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень під митним режимом транзиту територією України згідно з положенням глави 33 із змінами та доповненнями.
Відповідно до статті 200 Митного кодексу України транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.
Разом з тим, Законом, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України є Закон України «Про транзит вантажів»від 20 жовтня 1999 року №1172-XIV (далі - Закон №1172-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону №1172-XIV транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. При цьому учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Статтею 6 Закону №1172-XIV передбачено, що транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС, CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading).
У той же час статтею 4 Закону №1172-XIV визначено, що транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає ч транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи).
При цьому Закон №1172-XIV не містить обмежень щодо здійснення таких операцій при транзиті вантажів у прямому сполученні.
Відповідно до статті 3 Закону №1172-XIV свобода транзиту вантажів забезпечується шляхом, відсутності будь-якої дискримінації стосовно учасників транзиту при оподаткуванні операцій, пов'язаних з транзитом вантажів.
Оскільки згідно Закону №1172-XIV транзитні послуги - це діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод, то послуги, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів, звільняються від оподаткування ПДВ.
Саме такого змісту позивачу було дано роз'яснення ДПІ у м. Львові 23.12.2009 року № 22246/31-031 з посиланням на роз'яснення ДПА України від 31.07.2009 року №16397/7/16-1517 (а.с.44-46), яким і керувався позивач.
З урахуванням викладеного, донарахування податковим органом ТзОВ «Галтрансавто»грошового зобов'язання по податку на додану вартість за одержані транспортно-експедиційні послуги підприємствами-нерезидентами (імпортерами послуг) є неправомірним.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 11 лютого 2011 року № 0000362302/0/5262 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 22975,00 грн. та від 11 лютого 2011 року № 0000372302/0/5261 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 61526,00 грн., суд дійшов переконання, що податкове повідомлення -рішення від 11 лютого 2011 року № 0000372302/0/5261 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 51106 грн. 25 коп. прийнято відповідачем без урахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, в решті це податкове повідомлення-рішення, а також повідомлення -рішення від 11 лютого 2011 року № 0000362302/0/5262 в цілому прийняті відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року і з дотриманням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення відповідача від 11 лютого 2011 року № 0000372302/0/5261 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 51106 грн. 25 коп., у т.ч. за основним платежем 40885 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10221 грн. 25 коп. підлягає визнанню частково протиправним та скасуванню.
В решті податкове повідомлення -рішення відповідача від 11 лютого 2011 року № 0000372302/0/5261 та повідомлення -рішення від 11 лютого 2011 року №0000362302/0/5261 є законними, оскільки при їх прийнятті відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 11 лютого 2011 року № 0000372302/0/5261 в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 51106 (п'ятдесят одна тисяча сто шість) грн. 25 коп., у т.ч. за основним платежем 40885 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10221(десять тисяч двісті двадцять одна) грн. 25 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2011 року.
Суддя Хома О.П.