79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 грудня 2011 р. № 2а-3725/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого - судді Хоми О.П.,
судді Костецького Н.В.,
судді Крутько О.В.,
з участю секретарів судового засідання Куч Ю.М., Макар Г.В.,
з участю представників: позивача Кульбій-Кухар Ю.В., Жужгіної О.М.,
відповідача Кармелюка Т.Б., Робейко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Галкостт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень -рішень,
Приватне підприємство «Галкостт»звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.06.2010 р. № 0001652380/0/15119, від 15.09.2010 р. № 0001652380/1/21645, від 21.10.2010 р. №0001652380/4/24463, від 31.12.2010 р. №0001652380/2/31955, яким підприємству визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 993437,00 грн., у тому числі за основним платежем -662291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 331146,00грн.;від 29.06.2010р. №0001662380/0/15118, від 15.09.2010р. №0001662380/1/21646, від21.10.2010р. №0001662380/4/24464 та від 31.12.2010 р. №0001662380/2/31953, яким підприємству визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 742023,00 грн., у тому числі за основним платежем -494682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -247341,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на незаконність та надуманість висновків податкового органу, викладених у акті перевірки від 09.06.2010 р. № 717/130/23-2/33074032 про безпідставність віднесення до складу валових витрат вартості реалізованих ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс» яблук та включення до складу податкового кредиту по ПДВ витрат по придбанню яблук у ПП «Будінвесткомфорт», по яких встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Дійсність господарських операцій з ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік». Зазначає, що на момент вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами засновницькі документи цих підприємств не були визнані недійсними, їх свідоцтва платників ПДВ не були анульовані, укладені з вказаними контрагентами правочини не були визнані судом недійсними, тому є дійсними, а донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірним, тому спірні податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.
Представники позивача Кульбій-Кухар Ю.В., Жужгіна О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Представники відповідача Кармелюк Т.Б., Робейко А.А. позову не визнали. Пояснили, що за результатами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова документальної планової виїзної перевірки ПП «Галкостт»складено акт від 09.06.2010 р. № 717/130/23-2/33074032 та встановлено безпідставність віднесення до складу валових витрат вартості реалізованих ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»яблук та включення до складу податкового кредиту по ПДВ витрат по придбанню яблук у ПП «Будінвесткомфорт». У позивача відсутні правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту по взаєморозрахунках з цими контрагентами по тій причині, що відповідно до баз даних ЦБД ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації та актів перевірок ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс» встановлено, що вони здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, тому правочини позивача з цими контрагентами є фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Вважають спірні податкові повідомлення-рішення законними. Просили в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про те, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Позивач -Приватне підприємство «Галкостт», зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Львівської міської ради 21.08.2004 року (код ЄДРПОУ 33074032) та узятий на податковий облік у ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 06.09.2004 року за № 187.
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку Приватне підприємство «Галкостт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2010 р.
Результати перевірки оформлені актом від 09.06.2010 р. № 717/130/23-2/33074032.
Як вбачається з акту, перевіркою встановлено, зокрема, порушення підприємством:
- п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97- ВР, занижено податок на прибуток в сумі 662291 грн., в т.ч. в ІІІ кв.2008 р. на суму 156141 грн., ІV кв. 2008 р. на суму 506150 грн.;
- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту рядок 26 Декларації по податку на додану вартість станом на 31.03.2010р. на суму 2195072 грн.;
- п.1.7, п.1.8 ст.1 , п. 4.1. п.4.3 ст. 4, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, занижено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 494682 грн., в т.ч. за вересень 2008 року - 65037 грн., листопад 2008 р. -68807 грн., грудень 2008 р. -997803 грн., лютий 2009 р.-26088 грн., квітень 2009 р.-4822 грн., травень 2009 р.-67053 грн., липень 2009 р.-13870 грн., серпень 2009 р.-133686 грн., лютий 2010 р.-15539 грн..
На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 29.06.2010 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0001652380/0/15119, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток у розмірі 993437,00 грн., у тому числі за основним платежем -662291,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 331146,00 грн.;
- № 0001662380/0/15118, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 742023,00 грн., у тому числі за основним платежем -494682,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247341,00 грн.
Вказані податкові повідомлення -рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.
За результатами розгляду скарг позивача, які були залишені без задоволення, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 15.09.2010 р. № 0001652380/1/21645 та № 0001662380/1/21646;
- від 21.10.2010 р. № 0001652380/4/24463 та № 0001662380/4/24464;
- від 31.12.2010 р. №0001662380/2/31953 та № 0001652380/2/31955.
Висновки податкового органу про встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства зроблений на підставі того, що ПП «Галкостт»у ІІІ кв.2008 р. та ІV кв. 2008 р. віднесло до складу валових витрат вартість списаного імпортованого товару (яблук), факт реалізації якого ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»представленими до перевірки документами не доведено, а також неправомірно включило до складу податкового кредиту по податку на додану вартість витрати по придбанню яблук у ПП «Будінвесткомфорт». Крім цього, відповідно до баз даних ЦБД ДПА України, податкової звітності та інших джерел інформації та проведеного аналізу господарської діяльності цих ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»було встановлено, що вони підпадають під критерії відбору суб'єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам.
Статтею 228 ЦК України визначено, що правочини, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Показом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На момент виникнення спірних правовідносин поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 393/34 -ВР від 28 грудня 1994 року (далі -Закон № 393/34 -ВР).
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 393/34 -ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2. цієї ж статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
До складу валових витрат відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 393/34 -ВР не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.11. статті 5 Закону № 393/34 -ВР забороняє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно зі ст.9 цього ж Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно п. 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету були встановлені Законом України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 168/97-ВР).
Спеціальною нормою в регулюванні спірних правовідносин є правила податкового обліку, встановлені статтею 7 Закону № 168/97-ВР.
Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
Отже, вказана норма Закону № 168/97-ВР пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.
З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;
виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в І обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.
Судом встановлено, що у період, охоплений перевіркою, ПП «Галкостт»уклало договори поставки №07/03-12 від 03 грудня 2007 року з ПП «Будінвесткомфорт»(т.1, а.с.23-24) та №08/07-10 від 07 жовтня 2007 року з ПП «Будмасервіс»(т.1, а.с.95-97), предметом яких була поставка позивачем яблук; а також договір №01-09/08 від 01 вересня 2008 року з ПП «Будінвесткомфорт»(т.1, а.с.80-81) на придбання у останнього яблук.
На підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»позивач представив суду:
- виписані ПП «Галкостт»видаткові та податкові накладні (т.1, а.с.26-79, 98-153);
- видаткові та податкові накладні, виписані ПП «Будінвесткомфорт» (т.1, а.с. 83-94);
- журнал реєстрації довіреностей за 2004-2010 роки, який містить запис про видачу 30.10.2008 року довіреності ОСОБА_1 на одержання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Будінвесткомфорт»(т.1. а.с.153-154);
- оборотно-сальдову відомість по рахунку 361 за 01.09.2008 року -31.12.2008 року по контрагенту ПП «Будінвесткомфорт»(т.1. а.с.158);
- договір відповідального зберігання №12/01 від 01 грудня 2007 року, укладений ТзОВ «СЕБО»(Зберігач) з ПП «Галкостт»(Поклажодавець) строком дії до 31.12.2008 року, відповідно до якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає майно (фрукти, овочі та інше) на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору в приміщенні, що знаходиться за адресою: с.Пирятин Жовківського району Львівської області,2(т.2. а.с.14-16);
- накладні №01/10 від 01.10.2008 року, №23/10 від 23.10.2008 року № 24/10 від 24.10.2008 року, №27/10 від 27.10.2008 року, №287/10 від 28.10.2008 року, №30/10 від 30.10.2008 року про передачу ПП «Галкостт»на зберігання ТзОВ «СЕБО» яблук свіжих та яблук свіжих гат.2 в кор.. на палетах (т.2. а.с.17-19).
Аналіз укладених ПП «Галкостт»з ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»договорів свідчить, що предметом таких є реалізація та придбання яблук свіжих. При цьому позивачем не представлено суду жодних документів щодо ідентифікації продукції (сортність, ґатунок, якість тощо).
Відповідно до пункту 2.1 всіх трьох договорів обов'язок по поставці товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту узгодження сторонами замовлення покладено на Постачальника, а відповідно до пункту 3.3 доставка здійснюється за домовленістю сторін Покупцем або Постачальником.
Судом встановлено, що ПП «Галкостт»не володіє власними транспортними засобами та складськими приміщеннями, протягом 2008 року на підприємстві працювало лише 4 особи.
Позивач не представив суду будь-яких доказів на підтвердження факту доставки продукції (яблук) ні до Покупців (ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»), ні від Постачальника (ПП «Будінвесткомфорт»), ні до Зберігача (ТзОВ «СЕБО»), а також на підтвердження факту здійснення Покупцями самовивозу.
Значні обсяги реалізації та придбання яблук, які здійснювалися тоннами, передбачають залучення до таких операцій певного роду трудових ресурсів та техніки щодо погрузки-розгрузки чи перевантаження, зважування, транспортування та відповідних приміщень для зберігання цього товару, якими позивач не володів, відтак не міг здійснити самостійно. Доказів на залучення до виконання вказаних робіт інших суб'єктів господарювання чи фізичних осіб позивач суду не представив.
Матеріалами справи підтверджено, що оплата за поставлений за договорами, укладеними ПП «Галкостт»з ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»товар, частково проводилася у безготівковій формі, частково ж сума заборгованості (76800,00 грн. за договором №07-03/12 від 03.12.2007 року 546076,84 грн. та за договором №01-09/08 від 01.09.2008 року) була погашена шляхом проведена взаємозаліку заборгованостей по поставлених товарах, на підтвердження чого позивач представив акт від 02 жовтня 2008 року та акт від 04 листопада 2008 року відповідно (т.2, а.с.8-9), хоча пунктом 4 вказаних договорів такий спосіб розрахунків не передбачений.
Таким чином, хоча представлені позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, однак жодним чином не підтверджують реального характеру господарських операцій ПП «Галкостт»з ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс», тому не є безумовною підставою для включення цих витрат до валових витрат та податкового кредиту.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правомірність висновків податкового органу про безтоварність господарських операцій між ПП «Галкостт»з ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»та правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість.
Висновки відповідача про нікчемність правочинів позивача з ПП «Будінвесткомфорт»та ПП «Будмасервіс»є помилковими, однак вони не впливають на правомірність донарахування вказаних податкових зобов'язань.
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення -рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.06.2010 р. № 0001652380/0/15119, від 29.06.2010 р. № 0001662380/0/15118, від 15.09.2010 р. № 0001652380/1/21645, від 15.09.2010 р. №0001662380/1/21646, від 21.10.2010 р. №0001652380/4/24463, від 21.10.2010 р. №0001662380/4/24464, від 31.12.2010 р. №0001662380/2/31953 та від 31.12.2010 р. №0001652380/2/31955 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року і з дотриманням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, спірні податкові повідомлення -рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесені правомірно, тому позов є безпідставним.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 26 грудня 2011 року.
Головуючий суддя Хома О.П.
Суддя Костецький Н.В.
Суддя Крутько О.В.