79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
19 грудня 2011 р. № 2а-7710/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лунь З.І.,
за участю
секретаря судового засідання Івашків В.І.,
представника позивача: Чорнія Р.Ю., Кіщак Н.В.
представника відповідача: Іванів Н.Я.,
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2011р. №0002322301, від 31.03.2011р. №0002332301 та від 19.04.2011р. №0002762301
Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2011р. №0002322301 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 6712 грн., 50 коп. (у т.ч. 5370 грн. основного платежу та 1342,5 грн. штрафних санкцій), від 31.03.2011р. №0002332301 про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 15017,61 грн., штрафних санкцій у сумі 3754 грн., зменшення бюджетного відшкодування в сумі 225796 грн., та податкове повідомлення -рішення від 19.04.2011р. №0002762301 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 5138 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131 та складеного на його підставі акта перевірки від 12.04.2011р. №264/2301/35749131. У цих актах відповідач вказав про те, що позивачем було завищено валові витрати, податковий кредит і суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість та відповідно занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. В обґрунтування таких висновків у акті вказано, що договори, укладені позивачем з ПП «Фірма «Юкос»та з ТзОВ «Західбудпром»є нікчемними, а тому не створюють жодних податкових наслідків, а інший контрагент, ТзОВ «АСС Буд Груп», не подавав за період здійснення господарських операцій податкової звітності і не сплачував податків до бюджету, а тому позивач як покупець не має права на бюджетне відшкодування.
Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях на позовну заяву. Зокрема, відповідач ствердив, що позивач завищив валові витрати, включивши до їх складу витрати на придбання товарів, робіт, послуг за угодами, які згідно з вимогами законодавства є нікчемними. ПП «Фірма «Юкос»на момент вчинення господарських операцій не володіло ресурсами, необхідними для провадження господарської діяльності і було задіяне в ланцюгу безтоварних операцій, метою яких було надання податкової вигоди контрагентам, що не виконують своїх податкових зобов'язань перед бюджетом. Договір на виконання будівельних робіт, укладений з ТзОВ «Західбудпром»є нікчемним, оскільки його виконання супроводжувалося порушенням законодавства, а саме -будівельні роботи проводилися за відсутності дозвільних документів на їх проведення. Порушення вимог ст. 203 щодо дотримання вимог закону в момент вчинення правочину є підставою для визнання її нікчемною. ТзОВ «АСС Буд Груп»не відобразило у своїй податковій звітності податкових зобов'язань з авансу, отриманого від позивача у листопаді та грудні 2010р., не подавало податкової звітності, і не сплатило суми ПДВ до бюджету. Відповідно, з бюджету не може бути відшкодовано суми ПДВ, які до нього не надійшли.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
У період з 08.02.2011р. по 09.03.2011р. працівниками ДПА у Львівській області та ДПІ у Сокальському р-ні Львівської області проводилась планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Клінгспор». За результатами перевірки було складено акт перевірки від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131. На підставі вказаного акта ДПІ у Сокальському р-ні Львівської області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2011р. №0002322301 та від 31.03.2011р. №0002332301.
У акті перевірки у п.3.2.1. вказано, що позивач у І кварталі 2010р. завищив суму валових витрат на суму 21482 грн. У порушення п.5.1., пп.5.2.1. п.5.2., пп. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат зайво включено витрати на придбання ТМЦ у ПП «Фірма «Юкос», отримання яких не доведено. Між позивачем та ПП «Фірма «Юкос» укладено угоду ДГ -0000012 про поставку товарів. У обліку на підставі накладної від 17.03.2010р. №РН-3-1708 відображено придбання ТМЦ, а саме ручок VP Slim S 14.1+ (1000 шт.), настольних годинників А2002АВК (50 шт.), брелоків металевих 1+0 (100 шт.), чашок еліт білих 2+0 (100 шт.), поліетиленових пакетів білих 30Х40,2+0 (1000 шт.), п'єзо запальничок 1+0 (1000 шт.), блокноти відривні А6, 2+0 (1000 шт.), макетів (7 шт.). ДПІ у Личаківському районі м. Львова було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Фірма «Юкос», за результатами якої було складено акт від 07.09.2010р. №473/23-/36500418. Невиїзна перевірка проводилась у зв'язку з недопуском до проведення виїзної документальної перевірки. У цьому акті вказано, що відповідно до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів встановлено розбіжності між податковими зобов'язаннями ПП “Фірма «Юкос»та податковим кредитом ТзОВ «Клінгспор»на суму 24700 грн. Однак, ПП “Фірма «Юкос»згідно його декларацій по податку на прибуток за 2009р. та І квартал 2010р. не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів. Згідно даних 1-ДФ чисельність працюючих станом на 01.09.2009р. на підприємстві не було найманих працівників, а станом на 31.03.2010р. чисельність працюючих складає 1 особа. У періоді, за який проводилась перевірка, встановлено, що відповідно до бази даних ДПА України ПП “Фірма «Юкос»було задіяне в транзитних фінансових потоках з метою надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Фінансово-господарська діяльність ПП “Фірма «Юкос»є протиправною, а здійснення господарських операцій не має на меті створення реальних правових наслідків. У ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з непред'явленням документів -актів приймання- передачі товарів, довіреностей, документів про транспортування та зберігання товарів. Правочини, укладені ПП “Фірма «Юкос»та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки перевіркою встановлено проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди третім особам. З посиланням на ці обставини діяльності ПП «Фірма «Юкос»на стор.15 - 16 акта перевірки ТзОВ «Клінгспор»від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131 вказано, що витрати на придбання товарів у цього постачальника залишаються не підтвердженими, оскільки органи ДПС не мають можливості провести зустрічні перевірки його фінансово -господарської діяльності, що не дає можливості визначити та підтвердити суми витрат ТзОВ «Клінгспор» від проведених операцій. Таким чином, господарські операції та документи ТзОВ «Клінгспор»не мають достатньої доказовості факту здійснення господарських операцій.
Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки акт перевірки позивача не має заздалегідь встановленої сили, суд при оцінці його доказового значення досліджує його підтвердженість іншими доказами, поданими сторонами і їх доказове значення в сукупності.
Як вбачається з акта перевірки від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131, єдиним недоліком поданих позивачем первинних бухгалтерських документів є той, що вони складені контрагентом, який має, з точки зору відповідача, негативну ділову репутацію щодо обставин та мети здійснення господарської діяльності. Інших недоліків у оформленні цих документів актом перевірки не встановлено. Таким чином, доведеність факту нікчемності договору позивача, з одного боку, та ПП «Фірма «Юкос», з іншого боку, є окремим предметом дослідження. Висновки акта перевірки позивача від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131 побудовано на висновках акту невиїзної перевірки ПП «Фірма «Юкос»від 07.09.2010р. №473/23-/36500418. Таким чином, цей акт у свою чергу теж підлягає оцінці з точки зору його доказового значення.
Відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19 та ст.60 Конституції України органи влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п.1.5., 1.6. та 1.7. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.05.2005р. №327 (який діяв на момент проведення перевірки ПП «Фірма «Юкос») акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Однак, в порушення вказаних норм у акті невиїзної перевірки ПП «Фірма «Юкос»від 07.09.2010р. №473/23-/36500418 не викладено усіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання. Зокрема, у цьому акті як встановлений факт стверджується неможливість здійснення господарської діяльності цим підприємством у зв'язку з відсутністю у нього економічних ресурсів, необхідних для такої діяльності. При цьому, такий висновок можна зробити обгрунтовано лише у тому випадку, якщо підприємство не володіє і не розпоряджається жодними ресурсами, а не лише якоюсь їх частиною. У акті невиїзної перевірки ПП «Фірма «Юкос»від 07.09.2010р. №473/23-/36500418 вказано, що станом на 31.06.2010р. у ПП «Фірма «Юкос»відсутні рахунки у банках. Однак, не встановлено, чи були такі рахунки на момент здійснення господарських операцій з позивачем, не було встановлено наявність та рух коштів на таких рахунках та контрагентів, з якими велися грошові безготівкові розрахунки.
Таким чином, актом від 07.09.2010р. №473/23-/36500418 не виключено можливість ведення господарської діяльності ПП «Фірма «Юкос»за рахунок грошових коштів та за рахунок залучення до безпосереднього виконання поставок третіх осіб, що допускається ст.ст.526 -528 ЦК України.
Також, в матеріалах вказаної перевірки немає жодних даних про те, що проти посадових осіб ПП «Фірма «Юкос»порушено кримінальні справи по факту фіктивного підприємництва чи підроблення документів та доказів їх вини, зібраних у порядку, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Вказані обставини є істотними і при проведенні перевірки ПП «Фірма «Юкос»вони залишилась нез'ясованими, тому результати перевірки є неповними, а висновки необ'єктивними.
У акті перевірки ПП «Фірма «Юкос»від 07.09.2010р. №473/23-/36500418 також вказано, що у періоді, за який проводилась перевірка, встановлено, що відповідно до бази даних ДПА України ПП «Фірма «Юкос»було задіяне в транзитних фінансових потоках з метою надання податкової вигоди контрагентам, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Фінансово-господарська діяльність ПП “Фірма «Юкос»є протиправною, а здійснення господарських операцій не має на меті створення реальних правових наслідків.
Однак, згідно з наведеними вище вимогами порядку оформлення результатів перевірок факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Відомості Бази даних ДПА України, на які зроблено посилання у акті, до таких документів не належать, оскільки правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку таке не передбачено. Таким чином, ці відомості можуть мати доказове значення при складанні акту перевірки лише за умови, якщо вони підтверджуються первинними документами, переліченими у «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.05.2005р. №327. За відсутності таких документів додаткова інформація самостійного значення не має. Однак, у акті перевірки від 07.09.2010р. №473/23-/36500418, незважаючи на істотне значення його висновків, немає посилань на конкретні обставини та документи, на підставі яких встановлено здійснення ПП «Фірма «Юкос»транзитних фінансових потоків, їх протиправність, надання податкової вигоди іншим особам, як єдиної мети операцій. Такі висновки у акті перевірки стверджуються, однак не аргументуються і не підтверджуються документально.
У акті перевірки ТзОВ «Клінгспор»від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131 вказано (стор.15), що витрати на придбання товарів у ПП «Фірма «Юкос»залишаються не підтвердженими, оскільки органи ДПС не мають можливості провести зустрічні перевірки його фінансово -господарської діяльності, що не дає можливості визначити та підтвердити суми витрат ТзОВ «Клінгспор»від проведених операцій. Таким чином, господарські операції та документи ТзОВ «Клінгспор»не мають достатньої доказовості факту здійснення господарських операцій.
Однак, така обставина не може позбавляти платника податків, покупця, на відображення у податковому обліку сум понесених ним витрат. У п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»наведено вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат підприємства. Також, у пп.5.3.9. п.5.3. та п.5.11. ст.5 цього ж Закону вказано, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Таким чином, посилання у акті перевірки ТзОВ «Клінгспор»на неможливість проведення зустрічних перевірок ПП «Фірма «Юкос», не може бути доказом порушення податкового законодавства позивачем.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.70 та ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Докази, подані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, складено з численними порушеннями норм матеріального та процесуального права, а висновки, які викладені у них містять недоведену доказами інформацію. Сама лише наявність актів перевірок, складених з такими грубими порушеннями, не доводить порушень діючого законодавства позивачем і не може вважатися достатнім доказом таких порушень. За таких умов суд вважає, що обов'язок доказування обгрунтованості оспорюваних податкових повідомлень -рішень відповідачем не виконано, а наявність порушень у діях позивача не доведено.
Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог в частині правомірності обчислення валових витрат за наслідками операцій з придбання товарів у ПП «Фірма «Юкос»надано документальне підтвердження у вигляді засвідчених копій накладної РН-3-17008 від 17.03.2011р., податкової накладної від 16.03.2010р. №3100000001, витягу з журналу реєстрації довіреностей про реєстрацію довіреності 000024 на отримання ТМЦ від ПП «Фірма «Юкос», подорожнього листа службового легкового автомобіля серії 05-ААХ №12/03 від 17.03.2010р. та банківські виписки про перерахування коштів на користь постачальника у сумі 18044,88 грн. (16.02.2010р.) та на суму 7733,52 грн. (19.03.2010р.). Також позивачем представлено для огляду судом по одному взірцю кожного з придбаних у ПП «Фірма «Юкос»згідно накладної РН-3-17008 від 17.03.2011р. товарів, на які з рекламною метою нанесено найменування підприємства -позивача, та його емблему, а саме ручку, настольний годинник, брелок металевий, чашку еліт білу, поліетиленовий пакет білий, п'єзо запальничку, блокнот відривний, які було оглянуто в судовому засіданні і повернено позивачеві.
Відповідно до п.5.1. та пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. та пп.5.11. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Враховуючи викладене та оцінюючи надані сторонами докази суд дійшов висновку про відсутність порушення у діях позивача порядку обчислення валових витрат у цій частині акту висновків акту перевірки ТзОВ «Клінгспор».
На стор.35 акта перевірки ТзОВ «Клінгспор» від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131 вказано, що в порушення пп.7.4.1. та 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено податковий кредит на суму 205506, грн. за результатами господарських операцій з придбання будівельних робіт у ТзОВ «Західбудпром». В обгрунтування такого висновку у акті перевірки вказано, що на підставі договорів з ТзОВ «Західбудпром»від 28.07.2010р №08, від 19.08.2010р. №14, від 30.08.2010р. №15, від 07.09.2010р. №19 позивачем було придбано бетонно-будівельні роботи, роботи по спорудженню дощової каналізації зовнішніх гідрантів, напірних водо -та каналізаційних трубопроводів та роботи по облаштуванню доріг. Однак, здійснення підрядником будівельних робіт відбувалося до отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 22.10.2010р. №25/30-10. Отримання такого дозволу у інспекції державного архітектурно-будівельного контролю передбачено ст.29 Закону України «Про планування і забудову територій». Здійснення таких робіт без відповідного дозволу є самовільним будівництвом. Оскільки, позивач здійснював будівельні роботи і з залученням підрядника ТзОВ «Західбудпром»не маючи такого дозволу, то на думку відповідача правочини щодо придбання будівельних робіт було вчинено з порушенням ст.203 ЦК України, а саме -зміст таких правочинів суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. На думку відповідача правочин, який порушує норми ст.203 ЦК є нікчемним і тому не створює жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю.
Суд не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.
Відповідно до ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, ст.215 ЦК України поділяє недійсні правочини на нікчемні (правочини, які є недійсними на підставі закону і щодо яких не вимагається його визнання недійсним) і оспорювані (правочини, недійсність яких є наслідком судового рішення).
Нормами ЦК України передбачено вичерпний перелік нікчемних правочинів. Нікчемність конкретних правочинів передбачено ст.ст. 27,121, 126, 219, 220, 221, 224, 226, 228, 247, 249, 547, 586, 614, 633, 661, 698, 719, 720, 739, 780, 787, 867, 981, 989, 1008, 1055, 1059, 1060, 1107, 1109, 1111, 1112, 1113, 1118, 1122, 1136, 1137, 1139, 1142, 1157, 1242, 1257, 1307 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами цих норм, правочини, вчинені з порушенням їх умов, є недійсними в силу прямих норм закону, тобто нікчемними.
Одночасно у ст.ст. 218, 222, 223, 225, 227, 229, 230, 231, 232, 233, 234 ЦК передбачає перелік оспорюваних правочинів, які визнаються недійсними за рішеннями суду. При цьому, вчинення вказаних правочинів супроводжується порушенням норм ст.203 ЦК України щодо форми правочину (ст.218), обсягу цивільної правоздатності (ст.ст.222, 223), відповідності правочину внутрішній волі особи (ст.ст. 225, 229, 230), наявності дозволу (ліцензії) (ст. 227), свободи волевиявлення (ст. 231, 233), моральним засадам суспільства (ст.ст. 230, 231, 232), наміру створення реальних правових наслідків (ст. 234). Однак, вказані правочини відносяться не до нікчемних, а до оспорюваних, оскільки про необхідність їх визнання недійсними вказується у цих же самих статтях.
Згідно зі ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Тобто, сама стаття 227 Кодексу визнає такий правочин не нікчемним, а оспорюваним. Таким чином, кваліфікація договорів, укладених позивачем з ТзОВ «Західбудпром»як нікчемних, є безпідставною і суперечить ст.227 ЦК України.
Відповідачем не наведено доказів визнання вказаних вище договорів недійсними у судовому порядку. Таким чином, у нього не було підстав для неврахування при обчисленні податкового кредиту позивача первинних документів, складених на виконання договорів, укладених з ТзОВ «Західбудпром»з міркувань їх нікчемності.
Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту в Законі не вказано. У акті перевірки визнано, що придбання будівельних робіт було реальним і усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку є в наявності і складені правильно. Наявність документів, що підтверджують право на податковий кредит підтверджується наданими позивачем копіями договорів від 28.07.2010р №08, від 19.08.2010р. №14, від 30.08.2010р. №15, від 07.09.2010р. №19, копіями актів приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в №1, №2, №3, №4, №5 та №6 та копіями податкових накладних від 03.08.2010р. №28, №29, №30, від 29.11.2010р. №39, №40, №41, №42, №43, №44 та №47.
Стосовно порушення позивачем норм Закону України «Про планування та забудову територій», то вказаний Закон не містить норм, що визначають правила оподаткування, і не передбачає податкових наслідків порушення його вимог.
На стор.43 -45 акту перевірки ТзОВ «Клінгспор»від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131 вказано, що в порушення п.п.1.3., 1.7., 1.8. ст.1, пп.7.4.1., пп.7.7.1. та 7.7.5. п.7.4. та п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та з урахуванням порушень, описаних у п.3.2. акту перевірки позивачем завищено податковий кредит на суму 4296,4 грн. за результатами господарських операцій з придбання товарів у ПП «Фірма «Юкос»на підставі податкових накладних від 16.02.2010р. №31000000001 та від 17.03.2010р. №3170000004. Висновки акту перевірки щодо нікчемності вказаного правочину спростовано вище.
Також, в обгрунтування висновку щодо завищення податкового кредиту за цими операціями у акті перевірки вказано, що право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість виникає лише за умови фактичного надходження коштів до бюджету. Оскільки ПП «Фірма «Юкос»не відобразило суму ПДВ, одержану від позивача у складі ціни продажу товарів, в своїх податкових зобов'язаннях у своїй податковій звітності і не сплатило її до бюджету, то у позивача не має права на податковий кредит. Аналогічно у акті перевірки на стор. 45 - 48 обґрунтовано висновки про завищення податкового кредиту за результатами господарських операцій з придбання товарів у ТзОВ «АСС Буд Груп»на суму 21131,75 грн., сплачену в складі ціни товарів в якості авансу (виписки банку №БВ -0000300 від 25.10.10р. та БВ -0000338 від 29.11.2010р., податкові накладні від 25.10.2010р. №114 та від 29.11.2010р. №133).
Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Обов'язок по сплаті податку до бюджету ст.ст. 2 та 3 Закону покладають на продавця, а не на покупця, а право останнього на податковий кредит нормами цього закону не поставлено в залежність від виконання податкових зобов'язань продавцем. Відповідальність за невиконання податкових зобов'язань законодавством покладено на продавця, який здійснює операції, що є об'єктом оподаткування, і у випадку не нарахування і несплати ПДВ до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету регулюється п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Згідно з цим пунктом сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні цієї суми, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, в силу встановленого Законом України «Про податок на додану вартість»механізму обчислення та сплати податку, покупець, який добросовісно виконав свої обов'язки щодо виконання правочину та його документального оформлення і відображення у податковому обліку, не несе ризиків та відповідальності за дії недобросовісного продавця.
Відповідачем проводилася також позапланова документальна перевірка ТзОВ «Клінгспор»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року. За результатами перевірки складено Акт від 12.04.2011 року №264/2301/35749131, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року№0002762301.
У акті згаданому акті перевірки на стор.4 (з посиланням на акт перевірки від 15.03.2011р. №36/23-9/35749131) вказано, що у грудні 2010р. ТзОВ «Клінгспор»неправомірно включило до податкового кредиту суму ПДВ 5138,07 грн. у зв'язку з сплатою коштів за придбання продукції у ТзОВ «АСС Буд Груп»на підставі податкової накладної №133 від 29.11.2010р. У січні 2011р. вказана сума була відображена у складі суми бюджетного відшкодування. В обгрунтування такого висновку в акті перевірки зроблено посилання на те, що згідно з центральною базою даних України ТзОВ «АСС Буд Груп»не подавало податкову звітність з квітня 2010р. і не відобразило суму податку, отриманого у складі ціни придбання продукції, в якості своїх податкових зобов'язань і не сплатило його до бюджету.
Таким чином, суд бере до уваги пояснення представника позивача стосовно того, що висновки акту перевірки від 12.04.2011р. №264/2301/35749131 та податкове повідомлення - рішення від 19.04.2011р. №0002762301 не є самостійними, а є наслідком висновку акту перевірки №36/23-9/35749131 від 15.03.2011р. та прийнятих на його підставі податкових повідомлень - рішень від 31.03.2011р. №0002332301 та №0002322301.
Відтак, при прийнятті постанови в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 19.04.2011р. №0002762301 суд застосовує зазначені вище норми чинного законодавства України та мотивацію.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та під ставність позовних вимог, з огляду на що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 31.03.2011р. №0002322301, від 31.03.2011р. №0002332301 та від 19.04.2011р. №0002762301 -скасуванню.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 31.03.2011р. №0002322301, від 31.03.2011р. №0002332301 та від 19.04.2011р. №0002762301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клінгспор»(місцезнаходження: львівська обл., м. Великі Мости, вул. Львівська, 2а , ідентифікаційний код 35749131) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова в повному обсязі складена 23.12.2011 року.
Суддя Лунь З.І.
З оригіналом згідно
Суддя Лунь З.І.