23.10.2006 Справа № А35/265
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Науменко(доповідач),
судді -Білецька Л.М., Голяшкін О.В.
секретар судового засідання -Клименко Ю.І.,
за участю представників сторін:
від прокуратури -Кріпак Н.В., посвідчення від 09 жовтня 2003 року № 148;
від позивача -Ахметова О.О., довіреність від 05 січня 2006 року № 03-06/04;
від відповідача -Грищенко Д.С., довіреність від 29 березня 2005 року № 7/016 юр
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора м.Дніпродзержинська
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2006 року у справі № А35/265
за позовом заступника прокурора м.Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ
до ВАТ “ДніпроАзот», м.Дніпропетровськ
про стягнення 2 097 870,00 грн. -
В червні 2006 року заступник прокурора звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з відповідача - ВАТ “ДніпроАзот», м.Дніпропетровськ заборгованість -2 097 870,00 грн. за нестворені в 2005 р. місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем вимог ст.19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2006 року у справі № А35/265 ( суддя Широбокова Л.П.) в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відповідач виконав свій обов'язок по створенню робочих місць для інвалідів, передбачений ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а не забезпечення нормативу по працевлаштуванню інвалідів зумовлено об'єктивними причинами, що не залежали від волевиявлення відповідача, а саме меншою кількістю інвалідів, що потребували працевлаштування в 2005 р. в м.Дніпродзержинську, не направленням зазначених осіб на підприємство відповідача органами, на які покладено функції щодо працевлаштування інвалідів.
Не погодившись з постановою суду, заступник прокурора м.Дніпродзержинська, звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі заступник прокурора зазначає, що при поданні звіту у 2005 році відповідач самостійно розрахував кошти штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів на суму 2 097 870,00 грн., тобто визнав, що повинен був забезпечити створення 120 робочих місць для інвалідів або сплатити передбачені законодавством штрафні санкції.
Відповідач -ВАТ “ДніпроАзот», м.Дніпропетровськ, у запереченні на апеляційну скаргу не згоден з викладеними в ній доводами та вважає апеляційну скаргу заступника прокурора про скасування постанови безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції, а тому просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні представник прокуратури та представник Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів наполягають на задоволенні апеляційної скарги, відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Перевіривши постанову на предмет відповідності діючому законодавству, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки прокуратурою м.Дніпродзержинськ встановлено , що ВАТ “ДніпроАзот», м.Дніпропетровськ станом на 15.06.2006 року має заборгованість перед Дніпропетровським обласним Фондом соціального захисту інвалідів по сплаті штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в сумі 2 097 870,00 грн.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХП (зі змінами та доповненнями станом на 2005р.) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 15 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Як встановлено ч.1 ст.20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
У своїх звітах до Дніпродзержинського центру зайнятості населення протягом 2005 року відповідач зазначав наявність вакансій на підприємстві взагалі, в тому числі в гр.4 цих звітів вказував про можливість працевлаштування інвалідів за спеціальністю токаря, столяра, маляра, сторожа, робітника зеленого будівництва, контролера дозорно-патрульної служби, тощо (звіти за лютий, березень, травень, червень, серпень-грудень). Зазначене також підтверджується довідкою Дніпродзержинського міського центру зайнятості населення № 1784 від 22.05.2005 року, в якій вказано, що відповідач надавав звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та за направленнями Центру було працевлаштовані 3 особи(а.с.13).
Крім того про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач повідомляв Управління праці та соціального захисту населення Баглійської районної ради м.Дніпродзержинська (листи № 018-06-246 від 26.05.2005р., № 1813/01-6 від 28.09.2005р., № 2477/01-06 від 22.12.2005р.), Міське товариство інвалідів “Лелека» (листи № 018-06-247 від 26.05.2005р., № 1814/01-06 від 28.09.2005р., № 2477/01-6 від 22.12.2005р.), звертався з цього приводу до Баглійської районної ради (листи № 018-485 від 28.09.2005р., № 2477/01-6 від 22.12.2005р.), до Дніпродзержинського міського Центру зайнятості населення (лист № 1812/01-6 від 28.09.2005р.), до Дніпропетровської МСЕК №2 про участь в атестації робочих місць для інвалідів ( лист № 018-453 від 13.09.2005р. та відповідь на нього від 30.09.2005р.), розробив заходи по створенню робочих місць (затверджені 18.08.2004р.), працевлаштував осіб, які були направлені Центром зайнятості. Доказів того, що державні органи, на які покладені функції працевлаштування інвалідів, направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, а останній їм відмовив, суду не надано.
Як вбачається зі звіту № 10-ПІ у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ВАТ “ДніпроАзот», м.Дніпропетровськ склала 4990 осіб, працюючих інвалідів -78 осіб. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до нормативу -198 осіб, не зайнято інвалідами відповідно до нормативу -120 місць.
У зв'язку з цим відповідач, на підставі ч.1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з урахуванням розмірів фонду оплати праці - 274 967,8; середньої заробітної плати -14 475,8 та кількості нестворених робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів -120 одиниць, повинен сплатити 2 097 870,00 грн.
Заступник прокурора м.Дніпродзержниська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача - ВАТ “ДніпроАзот», м.Дніпропетровськ суми штрафу 2 097 870,00 грн. за нестворені в 2005 р. місця для працевлаштування інвалідів.
Судова колегія погодилась з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами штрафних санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення ( забезпечення) робочих місць для інвалідів.
Як визначено в п. 1 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314, робоче місце інваліда -це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві ( об'єднанні), в установі чи організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда, у відповідності з п. 3 Положення, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», обов'язок працевлаштування інвалідів покладений на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Крім того, згідно п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2005 року подавав до Дніпродзержинського міського центру зайнятості населення звіти про наявність вільних робочих місць (а.с. 32-47), тобто органу працевлаштування було відомо про наявність на підприємстві вільних робочих місць ( вакансій ) на яких можлива праця інвалідів.
Отже, орган працевлаштування мав можливість направляти на підприємство інвалідів для працевлаштування, оскільки йому було відомо про вакансії, а підприємство в даному випадку повинно вирішувати, виходячи з особи інваліда, ступеню його інвалідності зможе чи ні його працевлаштувати шляхом введення робочого місця інваліда в дію.
Крім цього, п.11 Положення встановлено, що місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації і щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей. Отже, державна служба зайнятості повинна мати відомості щодо інвалідів, які потребують працевлаштування, і безпосередньо сприяти їх працевлаштуванню.
Враховуючи положення вищенаведених норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, фактичне робоче місце для інваліда має бути створено з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології. Тому, безпосереднє створення робочого місця для інваліда, а саме - його пристосування для праці інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи. Таким чином, умовою створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, тобто конкретної особи, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця.
Таким чином доводи заступника прокурора м. Дніпродзержинська, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладенним.
У зв'язку з викладеним позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів задоволенню не підлягають, а постанова господарського суду про відмову в позові підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.160, 167, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд,-
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2006 року у справі № А35/265 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора м.Дніпродзержинська -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.
Головуючий І.М.Науменко
Судді Л.М.Білецька
О.В.Голяшкін