79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
19 грудня 2011 р. № 2а-10458/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Лунь З.І.
за участю
секретаря судового засідання Івашків В.І.,
представників сторін:
від позивача: Пащук А.І.,
від відповідача: Ортинська Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2011 року № 0002322321.
ТзОВ «Львівжитлокомплекс»звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2011 року № 0002322321.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необґрунтовані, оскільки платником податків не занижувалась чиста сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість. При цьому, позивач зазначає, що органи держаної податкової служби не уповноважені робити висновки про нікчемність господарських операцій. Також позивач вказує, що реальність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, натомість орган державної податкової служби взяв до уваги матеріали зустрічних перевірок, а не зазначені документи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити.
Відповідач у запереченні на позовну заяву зазначає, що правочини, які укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а тому платник податків протиправно сформував податковий кредит. Представник відповідачав судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Львівжитлокомплекс»з питань достовірності нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Львівметалбуд», ТзОВ «Цайпер-Україна», за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року складено акт за № 3274/23-209/32712444 від 07.09.2011 року та прийнято податкове повідомлення -рішення від 14 вересня 2011 року № 0002322321 ДПІ у Сихівському районі м.Львова, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 128820 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем -188211 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції -47052,75 грн. 00 коп.
В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення ст.228, ст.215, ст.216 ЦК України, п.1.3, п.1.7 ст.1, пп. 7.2.4 п.7.2., пп.7.4.1 п.7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03/04/1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 43757 грн. 00 коп. та в порушення п.198.1ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 144454 грн.00коп. і в порушення п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення за січень 2011 року в сумі 102773грн.00коп.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до статті 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність, розумність.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Згідно зі ст.44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
03.03.2009 року між позивачем (замовником) та ПП «Львів-Металбуд»(генпідрядник) укладено договір генерального підряду №03/09 на будівництво 32 квартирного житлового будинку по вул. Річицькій, 9 у м. Львові, згідно з яким «Генпідрядник»зобов'язується виконати роботи з будівництва 32 квадратного житлового будинку житловою площею орієнтовно 1912,34 м.кв. за адресою м.Львів, вул.Річицька, 9, а замовник зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик, передати проектно-кошторисну документацію, прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Реальність вчинення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи ліцензією на виконання будівельних робіт ПП «Львів-Металбуд», дозволом на виконання будівельних робіт №1/1075-09 від 12.11.2009 року; по факту виконання робіт, які передбачені договором генерального підряду №30/09 були складені акти виконаних робіт за формами КБ-2 та КБ-3 у січні 2011 року та ТзОВ «Львівметалбуд»у грудні 2010 р. виписані податкові накладні.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва. Згідно пп. 5.3.9 цієї ж статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із ст. 3 Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішення повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати такі обов'язкові реквізити -назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якої складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до зазначених вище положень законодавства між ТзОВ «Львівжитлокомплекс»та ТзОВ «Львівметалбуд»03 березня 2009 року було укладено договір генерального підряду № 03/09 на будівництво 32 квартирного житлового будинку на вулиці Річицькій у м. Львові, предметом якого було будівництво 32 квартирного житлового будинку за адресою : м. Львів, вул. Річицька,9. По факту виконання робіт, які передбачені вказаним вище Договором були складені акти виконаних робіт за формами КБ-2 та КБ-3 у січні 2011 року та ТзОВ «Львівметалбуд»у грудні 2010 р. виписані податкові накладні. Форми КБ-2 та КБ-3 визначені наказу № 237/5 від 21/06/2002р. ДКУзБіА «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».
Датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Отже, з дати отримання податкової накладеної у ТзОВ «Львівжитлокомплекс»виникло право на податковий кредит.
Факт здійснення ТзОВ «Львівжитлокомплекс»господарських операцій з отримання послуг по будівництву житла підтверджений відповідними первинними документами, які складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять необхідні реквізити. Зазначені обставини дали право Позивачу сформувати податковий кредит у грудні 2010-березні 2011 року.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.
У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Орган державної податкової служби, вважає, що позивачем отримано податкові накладні від платників, які не здійснювали поставки товарів (послуг), а тому такі не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.
Наведене у постанові суду узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії (заява 3991/03). Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативі наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і стосовно якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, - то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватись між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Стосовно висновку відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Львів-Металбуд», суд зазначає, що до компетенції органу державної податкової служби не належить робити висновок про нікчемність правочину, оскільки такий має міститись у мотивувальній частині судового рішення у справах за позовами державної податкової служби про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемними право чинами.
Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є недостатньо обґрунтованими та непідтверджені зібраними у справі належними та допустимими доказами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2011 року № 0002322321.
Судовий збір у відповідності до вимог ст.94 КАС України належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 14.09.2011 року №0002322321.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівжитлокомплекс»(79000, м. Львів, вул.Драгана, 9/25; ідентифікаційний код 32712444) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова в повному обсязі складена 26.12.2011 року.
Суддя Лунь З.І.
З оригіналом згідно
Суддя Лунь З.І.