79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
22 грудня 2011 р. № 2а-11907/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Луценка Ю.С,
представника позивача Вершиніна А.Г.
представника відповідача Томашівського О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антена» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -
товариство з обмеженою відповідальністю «Антена»(надалі -ТзОВ «Антена») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі -ДПІ у Личаківському районі м.Львова), в якому просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0001742320/13813/10/232.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Личаківському районі м.Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що ним укладався договір з контрагентом, на підставі якого здійснювалось придбавання товарів, що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується відповідними договорами купівлі -продажу, накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Контрагент позивача на момент купівлі - продажу товарів був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.
ДПІ у Личаківському районі м.Львова подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в контрагента позивача ТзОВ «Поллукс плюс»відповідно до акту перевірки відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, тобто відсутня фінансово - господарська діяльність, що, в свою чергу, вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаними контрагентами відповідно договорів, укладеними з позивачем.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та контрагентами носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами. Крім того, зазначив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобов'язанні. У зв'язку з цим просить позов задовольнити повністю
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Додатково пояснив, що проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності контрагента позивача встановлено неможливість виконання відповідних договорів, укладених з позивачем, що в свою чергу свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Позивачем, натомість, не подано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом. У зв'язку з викладеним вище, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
- Позивач -ТзОВ «Антена», зареєстроване як юридична особа 11.04.05 виконавчим комітетом Львівської міської ради, код ЄДРПОУ: 33462464. Місцезнаходження позивача відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 79017 Львівська обл., м. Львів, вул. Л. Толстого, 33/5. Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 28.04.05 за № 6707, перебуває на обліку в ДШ у Личаківському районі м. Львова. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.05.05 № 18082160, виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова, індивідуальний податковий номер -334624613064 був зареєстрований платником ПДВ з 23.05.05. Згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ видами діяльності позивача є оптова торгівля електронним компонентами та устаткуванням.
Відповідно до направлення від 16.05.2011 № 401, виданого ДПІ у Личаківеькому районі м.Львова, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської ТзОВ «Антена»код за ЄДРПОУ 33462464, з питань взаємовідносин з ТзОВ «Поллукс плюс»за період з 01.07.09 по 31.01.11.
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.7 ст.1, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ, внаслідок чого занижено в сумі 79 323,00 грн., в. т. ч. за червень 2010 року на суму 399,00 грн., за липень 2010 року на суму 4 806,00 грн., за серпень 2010 року на суму 7866,00 грн., за вересень 2010 року на суму 15069,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 14 468,00 грн., за листопад 2009 року на суму 10538,00 грн., за січень 2011 року на суму 26 177,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 27.05.2011 № 338/23-2/33462464 позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської ТзОВ «Антена»код за ЄДРПОУ 33462464 з питань взаємовідносин з ТзОВ «Поллукс плюс»за період з 01.07.09 по 31.01.11.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 14.06.2011р. №0001742320/13813/10/232, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92 611 грн., в тому числі з основним зобов'язанням -79323 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13288 грн.
Спір між сторонами виник стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 14.06.2011р. №0001742320/13813/10/232.
При вирішенні спору суд виходив з наступного.
Відповідно до договору купівлі -продажу №0402 від 04.01.2011р. та договору №05/05-10 від 02.06.2010р. укладеного з ТзОВ «Поллукс плюс», останнє зобов'язувалось поставляти і передавати у власність позивача визначені у вказаних договорах товари згідно з вказаними цінами, в кількості, асортиментів і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках і видаткових накладних. Позивач, в свою чергу, зобов'язувався приймати та оплачувати вказаний товар.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів із ТзОВ «Поллукс плюс»позивач надав лише накладні, платіжні доручення на оплату товару, податкові накладні на загальну суму 396 619,21 грн., тому числі ПДВ -79323,90 грн.
Згідно з даними бухгалтерського обліку за період з 01.06.10 по 31.01.11 від ТзОВ «Поллукс плюс»позивачем отримано товарно -матеріальних цінностей на загальну суму 475 943,11грн.
Проте, суд не вважає ці докази належними і достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з наступного.
ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено перевірки ТзОВ «Поллукс плюс», про що надано акти перевірок від 03.03.2011 №681/23-3/34755537 за період з 01.07.2009р. -31.12.2010р. та від 11.03.2011р. №749/23-3/34755537 за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р.
Як встановлено у вказаних актах, у ТзОВ «Поллукс плюс»відсутні власні офісні, складські, виробничі та інші приміщення, що відносяться до основних фондів І групи, про що свідчать нульові показники у рядку Б1 «Основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки»та у рядку Б5 «Основні фонди групи 1 з нормою амортизації нижче 2 відсотків»; в ТзОВ «Поллукс Плюс»відсутні власні земельні ділянки - розрахунки земельного податку та (або) розрахунки орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності до органів податкової служби не надавались (за даними АІС «Бест звіт», АС «Співставлення ПК та 113», АІС «податки»); в ТзОВ «Поллукс Плюс»відсутні транспортні засоби - розрахунки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до органів податкової служби не надавались, розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища до органів податкової служби не надавались (за даними АІС «Бест звіт», АС «Співставлення ПК та ГІЗ», АІС «податки»). Згідно з даними поданого до ДПІ у Київському районі м. Харкова звіту за формою №1-ДФ за 4 квартал 2010 року, загальна чисельність працюючих у ТОВ «Поллукс Плюс»становить 1 особа.
Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1 - 9) за період з 01.01.11 р. по 31.01.11р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 9 Декларацій „Усього податкових зобов'язань", всього у сумі 97 700 грн. у т.ч. по періодам: січень 2011р. - 97 700 грн.
Відповідно до даних декларації з податку на додану вартість, додатку №5 до декларацій, даних системи АС «Контрагенти»встановлено взаємовідносини, зокрема з позивачем.
Таким чином, ДПІ у Київському районі м.Харкова встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Поллукс плюс»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді, що перевірявся; порушення ч. 1 ст. 203, 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Поллукс .Плюс" з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.З, ст.4, п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та ст. 185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-УІ; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.З ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями; встановлено його завищення на суму 96769 грн.
Додатково суд зазначає, що сторонами на надано доказів спростування, викладених у вказаному акті перевірки, висновків.
На вимогу суду позивачем не надано акти приймання -передачі товару, а також докази, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів, чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, отриманого від ТзОВ «Поллукс плюс»та, в свою чергу, які б засвідчували реальність здійснення господарських операцій. Позивачем не доведено факт приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з п.п. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ «Поллукс плюс»з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів виконаних робіт, доказів транспортування та доставки товару, витрат покупця у зв'язку з цим та їх облік в регістрах бухгалтерського обліку і в документах податкової звітності, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.
Стосовно тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.
Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.
Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.
Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.
З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.
З приводу подальшої використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобов'язання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
З матеріалів справи вбачається, що подальше використання товарів позивачем в господарській діяльності не могло мати місце, оскільки товари позивачем від ТзОВ «Стімтрейд»не отримувались. З огляду на це, твердження позивача про подальше використання вказаних товарів у господарській діяльності є безпідставним.
Стосовно доводів про недоліки акту перевірки позивача щодо форми і змісту, суд зазначає наступне.
Позивачем в позовній заяві не зазначено, які саме недоліки щодо змісту і форми містить акт від 27.05.2011 № 338/23-2/33462464 позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської ТзОВ «Антена»код за ЄДРПОУ 33462464 з питань взаємовідносин з ТзОВ «Поллукс плюс»за період з 01.07.09 по 31.01.11р.
Крім цього, суд вказує на те, що наявність лише самих формальних порушень при проведенні перевірок само по собі не може служити підставою для визнання протиправним податкового повідомлення -рішення, якщо податковим органом правомірно встановлено порушення податкового законодавства.
У зв'язку з цим, доводи позивача в цій частині є безпідставними та не беруться судом до уваги.
Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є правомірним.
З урахуванням встановлених вище судом обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Личаківському районі м.Львова від 14.06.2011р. №0001742320/13813/10/232, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 92 611 грн., в тому числі за основним зобов'язанням -79323 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13288 грн. є правомірним.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 грудня 2011 року.
Суддя Гулик А.Г.