79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 грудня 2011 р. № 2а-11430/11/1370
окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Денькович Л.І.,
представників позивача Цукорник С.Г, Савків О.Н.,
представник відповідача Бєлкіної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Новояворівського комунального підприємства „Виробництво, торгівля, надання послуг” до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -
Новояворівське комунальне підприємство „Виробництво, торгівля, надання послуг” (далі -НКП «ВТНП») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (далі - ДПІ у Яворівському районі), в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення -рішення від 04 травня 2011 року №0000472320, від 04 травня 2011 року №0000482320, від 04 травня 2011 року №0000492320, від 28 липня 2011року № 0000842320.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Яворівському, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що ДПІ у Яворівському районі безпідставно донарахувало податок на прибуток за 3-й квартал 2008 року на суму 72114,00 грн. за кошти отримані на рахунок (касу) НКП «ВТНП»згідно з Договорами оренди торгових павільйонів, укладених на виконання Договору №1/07/08 «Про надання посередницьких послуг», що укладений НКП «ВТНП»від імені та за рахунок ФОП ОСОБА_4 Позивач стверджує, що до складу валового доходу посередника НКП «ВТНП» при здачі за його допомогою майна замовника в оренду включаються тільки його винагорода за надані послуги. Також вказує, що підприємством правомірно відображено у податковому обліку податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 13360.00 грн. Інших операцій, які були б об'єктом оподаткування податком на додану вартість, крім тих, за якими задекларовані зобов'язання у вказаній вище сумі за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 рік підприємство не здійснювало. Також позивач зазначає, що нарахування та сплата ринкового збору НКП «ВТНП»у період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 рік здійснювалося відповідно до Декрету КМУ «Про місцеві податки та збори», Указу Президента «Про впорядкуванню механізму сплати ринкового збору»від 28.06.1999 року, у зв'язку з чим виявлені порушення в Акті перевірки є безпідставними.
ДПІ у Яворівському районі подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що документальною перевіркою встановлено завищення задекларованих НКП «ВТНП» показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій про прибуток підприємства в сумі 288455,00 грн. у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат послуг згідно з договором №31/07/08 про надання посередницьких послуг, отриманих від СПД ОСОБА_4 Відповідно, позивач занизив податкового кредиту на 20910,00 грн. Відповідач також стверджує, що позивачу правомірно донараховано сплату ринкового збору у зв'язку з недостовірним відображенням в розрахунках сплати ринкового збору, чим порушено ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори»та п.3 п. Указу Президента «Про впорядкуванню механізму сплати ринкового збору»від 28.06.1999 року, а тому позов є необґрунтованим та безпідставним.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог та на спростування заперечень відповідача долучили додаткові письмові документи: пояснення посадових осіб НКП «ВТНП», копії первинних документів фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та податкової звітності, копії документів первинного бухгалтерського обліку позивача, копії договорів, уточнення податкової декларації, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства за 2008 рік та копії рішень Новояворівської міської ради про встановлення ставок ринкового збору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивач не надав усіх первинних документів, на які посилається у позовній заяві, а також вказує на недоліки у наданих договорах оренди збірно-розбірних конструкцій, зокрема, вказує на розбіжності у підписах. Також стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у банківських виписках, згідно з якими здійснювалося перерахування коштів фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 вказано призначення платежу інше, ніж «перерахування коштів згідно договору Договору №1/07/08 «Про надання посередницьких послуг»як стверджує позивач.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Позивач - НКП «ВТНП», що знаходиться за адресою: м. Новояворівськ, вул. Шевченка,2, код ЄДРПОУ -32477422, зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради як юридична особа, взяте на облік як платник податків в ДПІ у Яворівському районі Львівської області та зареєстрований платником ПДВ.
На підставі направлень ДПІ у Яворівському районі від 05.04.2011 року №438,439,440,441 проведена позапланова виїзна документальна перевірка НКП «ВТНП»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 рік, за результатами якої складений Акт від 18.04.2011 за № 452/23-2/32477422 (надалі - Акт перевірки).
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого донараховано до бюджету податок на прибуток за ІІІ квартал 2008 року на 72114 грн. А також п.п. 3.1.1. п.3.1. ст. 3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано до бюджету ПДВ в сумі -20910,00 грн. (за період з 01.11.2008р - 30.09.2009р. занижено на 25089грн. та за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р завищено на 4179грн) в тому числі занижено: за листопад 2008 р. в сумі 1121,00 грн., за грудень 2008р. - 1077,00 грн., за січень 2009 р. в сумі 1541,00 грн., лютий 2009р.- 1759,00грн, березень 2009р.- 1348,00грн., квітень 2009р.- 2218,00грн., травень 2009р.- 1966,00 грн., червень 2009р.- 2779,00 грн., липень 2009р.- 3001,00 грн, серпень 2009р.- 4117,00грн., вересень 2009р.- 4162,00грн. та завищено: за жовтень 2009р. - 3341грн., за листопад 2009р.-259,00 грн., грудень 2009р.- 579,00грн.).
Також виявлено порушення ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»та п.3, п.6 Указу Президента країни «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору»від 28.06.1999р. № 761/99 із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано до бюджету ринкового збору, в тому числі:травень 2008-162,75грн, серпень 2008р.-659,66грн., листопад 2008р. -567,57грн., січень 2010р.- 422,02грн., лютий 2010р.-201,57грн., березень 2010р.-558,50грн., квітень 2010р.-371,00грн, травень 2010р.-305,00грн., червень 2010р.-230,00грн., липень 2010р.-74,07грн., серпень 154.24грн., вересень 2010р.-280,00грн., жовтень 2010р.- 466,60грн.
На підставі акту перевірки від 18.04.2011 за № 452/23-2/32477422 , згідно з п.п. 54.3 п. 54 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Яворівському районі у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2011 року №0000472320 за платежем з податку на прибуток на суму 72114,00 грн., з яких основний платіж та 18028, грн. штрафні санкції, від 04 травня 2011 року; №0000482320 за платежем податку на додану вартість на суму 26 137 грн., з яких 20910 грн. основний платіж та 5227,00грн. штрафні санкції; від 04 травня 2011 року №0000492320 за платежем ринковий збір на суму 5566 грн., з яких 4453,00 грн. основний платіж та 1113,00грн. штрафні санкції; від 28 липня 2011року № 0000842320 за платежем податку на додану вартість на суму 211,25 грн. штрафні санкції, винесене в результаті розгляду скарги ДПА у Львівській області.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Щодо твердження відповідача про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого донараховано до бюджету податок на прибуток за ІІІ квартал 2008 року на 72114 грн., суд зазначає наступне.
ДПІ у Яворівському районі дійшла висновку, що підприємством віднесено до складу валових витрат у 3 кварталі 2008 року вартість послуг оренди збірно-розбірних конструкцій (павільйонів) згідно з Договором №1/07/08 «Про надання посередницьких послуг», що укладений НКП «ВТНП»від імені та за рахунок ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 288455,00. Відповідач зазначає, що документів, які б підтверджували виконання робіт за вказаним договором до перевірки не представлено. А, відтак, в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством завищено валові витрати в сумі 288455,00 грн.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між НКП «ВТНП»(Виконавець за договором) та ФОП ОСОБА_4 укладений Договір №1/07/08 «Про надання посередницьких послуг». Відповідно до предмету вказаного договору-Замовник ФОП ОСОБА_4 доручив НКП «ВТНП»від імені, в інтересах і за рахунок Замовника вчинити за винагороду ряд наступних юридичних дій:
- здійснити пошук споживачів продукції Замовника;
- провести переговори з потенційними контрагентами Замовника;
- укласти правочини оренди збірно-розбірних конструкцій (торгових павільйонів), призначених для облаштування торгових місць, які повинні відповідати наступним умовам: об'єкт оренди -збірно-розбірна конструкція (торговий павільйон), призначена для облаштування торгового місця; термін оренди -не більше двох років; умови оплати -передоплата.
Відповідно до ст. 4.1. вказаного Договору, вартість послуг Виконавця відповідно до предмету Договору, становить не більше 1,7 % від суми кожного укладеного для Замовника з контрагентом правочину та конкретний розмір визначається у Звіті про виконані роботи.
Судом також встановлено, що на виконання вищевказаного договору та на підставі виданої замовником довіреності, що долучені до матеріалів справи, НКП «ВТНП»уклало ряд договорів з підприємцями, які відповідали потребам Замовника, зокрема: Договір №1/07 від 20.07.2008 року, Договір №29/07 від 29.07.2008 року, Договір №2/07 від 29.07.2008р., Договір №23/07 від 23.07.2008р., Договір №1/08 від 01.08.2008 року, Договір 2/08 від 01.08.2008, Договір №3/08 від 02.08.2008, Договір 23/07 від 23.07.2008 року, Договір №15/08 від 15.08.2008р., Договір №14/08 від 14.08.2008 року. Відповідно до ст. 3.3. вищезазначених договорів оренди, оплата за оренду здійснюється за вибором Орендаря напряму „Орендодавцю” або через „Виконавця” (за договором №01/07/08 від 01 липня 2008 року) та „Повіреного” (згідно з наданим дорученням) - Новояворівське комунальне підприємство „Виробництво, торгівля, надання послуг”.
На підтвердження виконання зобов'язань за договором №1/07/08 «Про надання посередницьких послуг»позивачем долучено до матеріалів справи Звіт про виконання робіт від 31.10.2008 року, що затверджений ФОП ОСОБА_4 Також про виконання договірних зобов'язань свідчать долучені до матеріалів справи Акти приймання - передачі майна за договорами оренди, схема розташування збірно-розбірних конструкцій. У судовому засіданні було оглянуто оригінали вказаних документів та встановлено, що на кожному представленому договорі оренди збірно-розбірної конструкції, які були укладені на виконання Договору №1/07/08 «Про надання посередницьких послуг»та акті приймання передачі підпис орендаря додатково засвідчений кожною особою, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати вказані підписи вчиненими не тими особами (як вважає відповідач), що вказані у досліджуваних документах, оскільки такими не оспорюються та додатково засвідчуються. Окрім того, згідно ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Згідно ст. 71 КАС України -кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис.
Судом встановлено, що вищевказані операції посередництва НКП «ВТНП»підтверджуються відповідними первинними документами долученими до матеріалів справи: договорами, актами приймання передачі майна, копіями прибуткових касових ордерів, видаткових ордерів, квитанцій про внесення коштів на рахунок, які отримані на виконання договору №01/07/08 про надання посередницьких послуг від 01 липня 2008р., фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва за 2008 рік, поданим уточненням до податкової декларації, письмовими поясненнями посадових осіб позивача про внесення змін щодо призначення платежу у виписках банку по вказаних операціях. Також про вказану господарську операцію посередництва вказують долучені до матеріалів справи копії документів контрагента за договором №1/07/08 «Про надання посередницьких послуг»ФОП ОСОБА_4, зокрема, книга обліку доходів та витрат за 2008 року, у якій задекларовані отримані за договорами оренди кошти, копії листів-відповідей на запити ДПІ у Яворівському районі та докази відправки, документи що підтверджують право власності останнього на збірно-розбірні конструкції. Ці документи є первинними у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також суд не бере до уваги твердження відповідача про той факт, що позивач не надав ДПІ у Яворівському районі усіх первинних документів, на які посилається у позовній заяві, оскільки такий спростовується матеріалами справи, зокрема, копіями листів позивача з відміткою про їх прийняття під час розгляду заперечення на Акт перевірки.
Відтак, суд дійшов висновку, що господарська операція відбулася за тим її змістом, яка відображена у первинних документах, що долучені до матеріалів справи. Основою формування бухгалтерського обліку, а відтак податкового обліку, є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі податкових.
Відповідно до підпунктів 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі -ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"), передбачено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, притягнуті платником податку у зв'язку з: . залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту»).
Не може вважатися доходом підприємства те майно (кошти), що йому свідомо не належить, а надходить до нього лише за умови подальшої передачі законному власникові. Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», в п. 4 сказано, що «доходи -збільшення економічних вигод у вигляді надходжень активів або зменшення зобов'язань, які призводять до збільшення власного капіталу (крім збільшення капіталу за рахунок внесків учасників)». Суд дійшов до висновку, що з огляду на вищевказане, тільки надходження активів від реалізації послуг посередника призводить до збільшення його власного капіталу, тоді як надходження від здачі в оренду майна Замовника не збільшують власний капітал посередника - позивача, тому що, все отримане посередником за здачу майна ФОП ОСОБА_4 є власністю останнього. Про це вказує також ст. 1000 Цивільного кодексу України згідно з якою за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Для посередника валовий дохід виникає відповідно до п.п. 11.3.1 Закону на суму отриманої (нарахованої) винагороди (без урахування ПДВ), оскільки в цьому випадку власністю посередника НКП «ВТНП» є лише комісійна винагорода. Відтак, до складу валового доходу посередника НКП «ВТНП» при здачі за його допомогою майна Замовника в оренду включаються тільки його винагорода за надані послуги.
Твердження відповідача про відсутність документально підтверджених валових витрат у сумі 288455,00 грн. є безпідставними, оскільки відсутній дохід по вказаних операціях у сумі 288455,00 грн. Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про визначення податкового зобов'язання було прийняте законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2011 року №0000472320 за платежем з податку на прибуток на суму 90142 грн., з яких основний платіж 72114,00 грн. та 18028, грн. штрафні санкції, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законом, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин справи, упереджено.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 04 травня 2011 року №0000482320 за платежем податку на додану вартість на суму 26137 грн. основний платіж 20910,00 грн. та 5227,00грн. штрафні санкції та податкового повідомлення -рішення від 28 липня 2011року № 0000842320, судом встановлено наступне.
Відповідачем зроблено висновок, що НКП «ВТНП»не нараховувався податок на додану вартість на платні послуги, надані підприємцям за користування торговим місцем згідно укладених угод, копії яких долучені до матеріалів справи, чим порушено п.п. 3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з вказаними договорами сторона отримувала в користування торгове місце з розрахунку одне торгове місце та сплачувала плату за надання додаткових послуг з розрахунку за одне торгове місце згідно з тарифами, затвердженими адміністрацією ринку.
Відповідно до п.п 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відтак, суд приходить до висновку, що у податкового органу були правові підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
Стосовно заниження задекларованих сум податкового кредиту НКП «ВТНП»за період з 20.10.2008 року 31.12.2009 рік, то правомірність його формування не підтверджена позивачем.
Пунктами 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послу), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.7.2.6 цього пункту).
Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).
У відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх утримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пунктами 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послу), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.7.2.6 цього пункту).
В цьому випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) повинна бути підтверджена податковою накладною, видатковою накладною та розрахунком, які позивачем до матеріалів справи не долучені.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 04 травня 2011 року №0000492320 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету міністрів України «Про місцеві податки та збори»від 20.05.1993 №56-93 (далі по тексту Декрет №56), який діяв до 01.01.2011 року, до місцевих податків та зборів належить, зокрема ринковий збір.
Згідно із Декрету №56 Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.
Статтею 22 Декрету №56 встановлено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 28 червня 1999 року №761/99 «про впорядкування механізму сплати ринкового збору»(далі по тексту -Указ №761), який дія до 01.01.2011 року, ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Відповідно до п.3 Указу №761 ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Ставка ринкового збору встановлюється у розмірі від 0,05 до 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для фізичних осіб і від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для юридичних осіб за кожне з зазначених у статті 1 цього Указу місце. Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.
Суд дійшов висновку, що надані позивачем копії чеків касового апарату, платіжних доручень, розрахунків ринкового збору не спростовують виявлених відповідачем порушень, зокрема розходжень, що виникли внаслідок недостовірного відображення в розрахунках суми сплати ринкового збору. Встановлені факти свідчать про порушення позивачем ст.4 Декрету Кабінету міністрів України «Про місцеві податки та збори»від 20.05.1993 №56-93, п.3,6 Указу Президента України від 28 червня 1999 року №761/99 «про впорядкування механізму сплати ринкового збору» Позивачем.
З огляду на це, у відповідача були всі правові підстави винести податкове повідомлення рішенням від 04 травня 2011 року №0000492320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ринковий збір на 5066 грн., з яких основний платіж 4453,00 грн. та 1113, 00 грн. штрафні санкції. А тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині, слід відмовити.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні, ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись наведеним вище та ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області від 04 травня 2011 року №0000472320.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Присудити на користь Новояворівського комунального підприємства „Виробництво, торгівля, надання послуг” код ЄДРПОУ 32477422 судові витрати у розмірі 0 грн. 85 коп. з державного бюджету.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 грудня 2011 року.
Суддя Гулик А.Г.
З оригіналом згідно
Суддя Гулик А.Г.