79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 грудня 2011 р. № 2а-9603/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Луценка Ю.С.,
представника позивача Рісної Ю.Б.,
представник відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Артвіт»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправним податкового повідомлення рішення,
встановив:
Приватне підприємство «Артвіт»(надалі -ПП «Артвіт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова (надалі -ДПІ у Шевченківському районі), в якому із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000702300/8528 від 04.04.2011 року, винесене ДПІ у Шевченківському районі, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 695700,00 грн., з яких основний платіж -556 560,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 139 140,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту відповідача, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що укладав договори з контрагентом, на підставі яких поставлялися паливно -мастильні матеріали, що використовувались у господарській діяльності позивача. Вказане підтверджується усіма необхідними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, що повністю відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Контрагент позивача на момент виконання робіт був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість, що надавало право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо. Вважає, що наявність у позивача податкових накладних є достатньою підставою для включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.
Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в контрагента позивача ТзОВ «Актив ХХІ»відповідно до акту перевірки відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, тобто відсутня фінансово -господарська діяльність, що, в свою чергу, вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності вказаними контрагентами відповідно договорів, укладеними з позивачем.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що господарські відносини між позивачем та контрагентами носили реальний характер, що підтверджуються належними первинними документами. Крім того, зазначив, що норми Закону України «Про податок на додану вартість», регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови невідображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобов'язанні. Також зазначив, що ТзОВ «Актив ХХІ»подана податкова звітність до ДПІ у Печерському районі м.Києва. У зв'язку з цим просить позов задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час, дату і місце розгляду справи, про причини невки суд не повідомив, клопотань про розгляд справи за відсутності представника не подав. В судових засіданнях, в яких представник відповідача брав участь проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях. Додатково пояснив, що ПП «Артвіт»не представлено товарно-транспортні накладні, інформації щодо наявності контейнерів, достатніх для зберігання ПММ, поставлених ТОВ «Актив ХХІ»(код за ЄДРПОУ 36086323), наявності інформації з ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо неможливості проведення перевірки ТОВ «Актив ХХІ»у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням, наявності розбіжностей по базі даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між задекларованими даними ПП «Артвіт»та ТОВ «Актив ХХІ». У звязку хз цим просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Позивач -ПП. «Артвіт», місцезнаходження: м. Львів, пр-т Чорновола, 67, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 13.07.1995р., код ЄДРПОУ -13831234, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова 12.08.1992р.
Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 16.03.2011р. №277 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань взаєморозрахунків з ТзОВ «Актив ХХІ»за липень 2010р.
За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ПП «Артвіт»з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Актив ХХІ»(код за ЄДРПОУ 36086323) за липень 2010 року, відповідачем у акті № 394/23-121/13831234 від 23.03.2011 р. встановлено порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 556 560,00 грн., в т.ч. за липень 2010 р. у сумі 556 56 ,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі 04 квітня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000702300/8528. Вказаним рішенням відповідачем було визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість»у сумі 556 560,00 грн. -основного платежу, 139 140,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Вказане рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області, однак рішенням про результати розгляду первинної скарги від 08.06.2011 р. № 15671/10/25-005/1210 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін, скарга -без задоволення. Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 19.08.2011 року № 15114/6/25-0515 ДПА України також відмовила у задоволенні скарги, податкове повідомлення-рішення залишене без змін.
Суд при вирішенні спору виходить з наступного.
Як вбачається з наданих позивачем первинних документів 04 січня 2010 року ПП «Артвіт»(Покупець) та ТзОВ «Актив ХХІ»(Продавець) було укладено договір поставки №01/8, згідно з яким Продавець протягом строку дії договору зобов'язується на замовлення Покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність Покупця світлі нафтопродукти, належної якості, що відповідає державним стандартам, а Покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах договору.
На підставі вказаного Договору у липні 2010 року ТОВ «Актив ХХІ»поставлено у власність ПП «Артвіт»паливно-мастильні матеріали на загальну суму 3 339 359,15 грн. (в т.ч. ПДВ 556 560,00 грн.). Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема видатковими накладними № 873 від 13.07.2010 року, № 875 від 23.07.2010 року, № 876 від 23.07.2010 року, № 877 від 26.07.2010 року, № 891 від 28.07.2010 року, № 892 від 30.07.2010 року, № 893 від 30.07.2010 року, № 878 від 30.07.2010 року, № 879 від 30.07.2010 року та актами про прийом-передачу ПММ від 13.07.2010 року, 23.07.2010 року, 26.07.2010 року, 28.07.2010 року, 30.07.2010 року.
Судом встановлено, що представлені позивачем видаткові накладні та акти прийому-передачі нафтопродуктів є належними доказами факту здійснення поставок ПММ та тими первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних відносин, не ставить право платника податків на формування податкового кредиту в залежність від декларування чи недекларування контрагентом своїх податкових зобов'язань. На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ у липні 2011 року ПП «Артвіт»представлено податкові накладні № 880 від 13.07.2010 р., № 881 від 19.07.2010 р., № 882 від 23.07.2010 р., № 883 від 23.07.2010 р., № 884 від 26.07.2010 р., № 885 від 28.07.2010 р., № 886 від 30.07.2010 р., № 887 від 30.07.2010 р., № 888 від 30.07.2010 р., № 889 від 30.07.2010 р.
Щодо доводів відповідача про неможливість здійснення вказаних поставок ТзОВ «Актив ХХІ»з огляду на відсутність виробничих та трудових ресурсів, суд зазначає наступне.
Згідно з витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 09.07.2010 року, підтверджено перебування у власності позивача складів, насосної станції, доріг, залізничних шляхів та інших об'єктів нерухомого майна у смт. Куликів Жовківського району Львівської області. Крім цього, надано також договір оренди земельної ділянки, на яких вказані об'єкти розташовані. Саме з використанням вказаного нерухомого майна ПП «Артвіт»надавало ТзОВ «Актив ХХІ»послуги зі зберігання нафтопродуктів згідно з договором № 27/03 (копії акту про надані послуги зі зберігання ПММ у липні 2010 року, а також приймальних актів ПММ на зберігання наявні у матеріалах справи).
Позивачем також надано суду довідки про кількісний склад працівників ПП «Артвіт»№ 10 від 30.09.2011 р. та про загальну ємкість усіх контейнерів для зберігання ПММ, які функціонують на нафтобазі ПП «Артвіт».
З довідки про обсяги співпраці між ПП «Артвіт»та ТзОВ «Актив ХХІ»у 2010 році вбачається, що ТзОВ «Актив ХХІ»поставлялись на користь ПП «Артвіт»нафтопродукти на загальну суму 2 357 760,23 грн. у січні 2010 р., 2 680 611,57 грн. у лютому 2010 р., 1161 738,94 грн. у березні 2010 р., 1 565 078,30 грн. у квітні 2010 р., 1 765 170,00 грн. у травні 2010 р., 1 865 698,66 грн. у червні 2010 р., 3 339 359,15 грн. у липні 2010 р., 503 551,66 грн. у серпні 2010 р., 47 919,60 грн. у вересні 2010 р. Поряд з цим, за жоден з вказаних періодів, окрім липня 2010 року, відповідачем не встановлено неможливості здійснення господарських операцій через відсутність виробничих та трудових ресурсів у позивача та/або ТзОВ «Актив ХХІ».
З договору про подачу та забирання вагонів, а також первинної документації про функціонування вказаної колії у липні 2010 року, актів приймання ПММ на зберігання, а також відповіді ТОВ «Актив ХХІ»на адвокатський запит представника позивача, випливає, що доставка усіх ПММ на зберігання у смт. Куликів Жовківського району Львівської області проводилась саме за допомогою залізничного транспорту, про що представлені залізничні накладні № 33561743, 33697770, 33561837, 33697797, 33561875, 33561937, 33697960, 33697969, 33697974 (копії наявні у матеріалах справи).
Таким чином, судом встановлено, що доставка ПММ у смт. Куликів Жовківського району Львівської області проводилась залізничним транспортом згідно з наявними залізничними накладними. Вказані ПММ, власником яких був ТзОВ «Актив ХХІ», перебували на зберіганні у ПП «Артвіт». У випадку досягнення домовленостей сторін про здійснення поставки частини цих ПММ у власність ПП «Артвіт», складався акт на внутрішнє переміщення вказаних ПММ, оскільки вони вибували з обсягу тих ПММ, що перебували на зберіганні, і оформлялись відповідні видаткові накладні.
Крім того, судом також враховано, що ТзОВ «Актив ХХІ»у відповідь на адвокатський запит представника позивача, надано копію поданої ним податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року, з якої вбачається, що останнім задекларовано свої податкові зобов'язання щодо ПП «Артвіт»на підставі виданих у липні 2010 року податкових накладних.
З аналізу ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.
Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Суд також вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.
Судом встановлено, що факт укладання правочину між позивачем та ТзОВ «Актив ХХІ», та виконання його умов підтверджується поряд з іншими доказами, зокрема, податковими та видатковими накладними, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції.
Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
З приводу подальшого використання товару позивачем суд зазначає, що визначальним фактором реального виконання господарського зобов'язання платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Судом встановлено, що отримані ПММ позивачем від ТзОВ «Актив ХХІ»в подальшому реалізовувались контрагентам позивача, що підтверджується зібраними у справі доказами.
В свою чергу, відповідачем жодним чином не спростовано доводи позивача щодо використання отриманих від контрагента ПММ в подальшій господарській діяльності. З матеріалів справи вбачається, що подальше використання ПММ позивачем підтверджується відповідними договорами, а також податковими та видатковими накладними. З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним придбання та фактичне одержання товарів позивачем від ТзОВ «Актив ХХІ», а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача.
Крім того, суд зазначає, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та правомірність формування податкового кредиту.
Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.
Враховуючи все наведене вище, податкове повідомлення-рішення № 0000702300/8528 від 04.04.2011 року, винесене ДПІ у Шевченківському районі, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 695700,00 грн., з яких основний платіж 556 560,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 139 140,00 грн. є протиправним.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000702300/8528 від 04 квітня 2011 року, винесене Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова.
3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Артвіт»(код ЄДРПОУ 13831234) 03 грн. 40 коп. судового збору з державного бюджету.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 грудня 2011 року.
Суддя Гулик А.Г.