Справа № 2-2077/11
20 жовтня 2011 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Яценко Л.В. з участю позивачки ОСОБА_1, позивачки ОСОБА_2, її представника та представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 -ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом
ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про покладення заборон та зобов'язань,
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача, просили зобов'язати відповідача негайно за власний рахунок здійснити демонтаж камер відео-спостереження, установлених на воротах та у дворі домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, заборонити здійснювати фіксацію позивачів та членів їх родини, а також встановлювати охорону на воротах домоволодіння з 05 години 00 хвилин до 23 години 00 хвилин, використовувати подвір'я як стоянку транспортних засобів, а також знищувати домашніх тварин позивачів. В обґрунтування таких вимог позивачі послались на гарантовані Конституцією України права особистої недоторканості, безпечні та здорові умови проживання, особисте життя та збереження у таємниці його обставин, недопустимості без її на те згоди зняття особи на фото-, кіно-, телео- чи відео- плівку, а також на право власності щодо належного користування нерухомим майном.
В судовому засіданні позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали, суду пояснили, що як вони, так і члени їх родини мають ключі від дверей домоволодіння, в якому вони разом з відповідачем проживають - АДРЕСА_1 в м. Миколаєві. Від воріт пульту не мають, наразі власних транспортних засобів ні вони, ні решта позивачів також не мають, проте вбачають порушення свого права у перешкодах, що може чинити охорона у доступі на подвір'я спеціальних транспортних засобів. З таких міркувань, а також через неможливість відвідування знайомими та родичами позивачі просили про зняття охорони з воріт домоволодіння. Крім того, позивачі суду пояснили, що відповідач постійно займає частину земельної ділянки подвір'я домоволодіння, що знаходиться у спільній сумісній власності сторін, для стоянки транспортних засобів -в середньому від однієї до трьох машин відповідача, членів його родини чи гостей завжди знаходиться у дворі, що перешкоджає належному користуванню цим двором іншими співвласниками. В решті вимог послались на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник позивачів підтримала позицію своїх довірителів.
Представник відповідача проти позову заперечував, суду пояснив, що жодні з обставин, викладених позивачами на підтвердження позовних вимог належними доказами не доведені. Так, будь-яка фіксація позивачів, членів їх родини та відвідувачів на фото-, кіно-, телео- чи відео- плівку або інші носії інформації його довірителем не здійснюється, камери спостереження не приєднані до відповідної апаратури, слугують лише для спостереження приватними охоронцями відповідача. За такого, посилання позивачів на ст. 302, 307 ЦК України вважав необґрунтованими. Стосовно напряму огляду камер спостереження, суду пояснив, що виходячи з їх цільового призначення -загальний огляд, а, відповідно, якості зображення, є неможливим будь-яким чином втрутитись в особисте життя позивачів, більш того вести спостереження через вікна у приміщенні, решта стосується прилюдного життя позивачів їх спостереження у дворі домоволодіння будь-яких прав не порушує. В частині баражування транспортних засобів, представник відповідача суду повідомив, що його довірителю органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку оформлений навіс, що використовується для стоянки власних транспортних засобів, а також транспортних засобів членів родини та відвідувачів. Земельна ділянка спільного користування буває зайнята нетривалий час і лише одним транспортним засобом, тобто протягом обіду, задля посадки-висадки пасажирів, завантаження-розвантаження вантажів.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, що знаходиться в їх спільній частковій власності. (а.с. 10, 11).
Відповідач зареєстрований АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Технічно будівлі АДРЕСА_1 мають спільний двір, тобто для користування ними виділена єдина земельна ділянка. Як слідує з пояснень учасників процесу порядок користування цією земельною ділянкою між співвласниками будівель не встановлювався.
Станом на час розгляду справи родиною ОСОБА_7 на воротах та у подвір'ї домоволодінь АДРЕСА_1 установлені камери візуального спостереження, виставлено приватну охорону.
В силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В свою чергу, позивачами суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів порушення їх немайнових прав діями відповідача, зокрема щодо встановлення ним камер спостереження, що має наслідком порушення особистого життя, його недоторканості, фіксації особи без її згоди на відповідні носії інформації, організації охорони та перешкод, що чинить остання правам позивачів на особисте життя.
Судом не установлено також будь-яких інших порушень немайнових прав позивачів в межах заявлених вимог.
Таким чином, в даній частині позов задоволенню не підлягає.
В частині порушення майнових прав позивачів, суд вважає, що такі вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, а в силу ст. 391 ЦК України власник також має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За такого, позивачі, як співвласники домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Миколаєві вправі вимагати усунення перешкод, якими вважають стоянку у дворі значної кількості транспортних засобів відповідача. З огляду на обставини справи, суд доходить висновку про те, що на відповідача слід покласти заборону утримувати більше одного автомобілю одночасно у дворі загального користування житлових будинків АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, за винятком належних йому на праві власності та призначених для цього надвірних будівель і споруд.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачок слід стягнути по 11 грн. 37 коп. судових витрат кожній. А з позивачок на користь держави -по 6 грн. 37 коп. несплаченого судового збору з кожної.
Керуючись ч. 2 ст. 386, ст. 391 ЦК України, ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_7 утримувати більше одного автомобілю одночасно у дворі загального користування житлових будинків АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, за винятком належних йому надвірних будівель і споруд.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 по 11 (одинадцять) грн. 37 коп. судових витрат кожній.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь держави по 6 (шість) грн. 37 коп. судового збору з кожної.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Батченко