Справа № 2-а-3547/11
м. Донецьк 21 липня 2011 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі головуючого судді Тараньової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій протиправними та зобов'язання сплатити недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, -
ОСОБА_1 звернулася до Будьоннівського районного суду м. Донецька із позовною заявою до управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (далі -УПСЗН) про визнання дій щодо відмови в перерахунку та виплаті за 2011 рік щорічної разової грошової допомоги до 5 травня протиправними та зобов'язання сплатити недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, вказавши, що вона являється учасником війни і відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 їй повинна бути виплачена допомога у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, суду надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи у судове засідання свого представника не направив, заперечень проти позову не надав.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача, в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи, в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ч. 6 ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Будьоннівським УПтаСЗН м. Донецька 09.12.2010 року позивачка має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року позивачу щорічно, до 5-го травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про Державній бюджет України на 2008 рік та внесенні змін до деяких законодавчих актів України »редакція ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту »була змінена. Відповідно до цих змін розмір разової допомоги до 5 травня повинен визначатись Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень. Що й було зроблено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183, якою розмір разової допомоги до 5 травня вказаної категорії громадян становить 65 гривень. Проте відповідно до Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення п. 20 ст. 67 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів »вказаного Закону визнані неконституційними.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно із ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Як вбачається із вимог ч. 3 ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 46 Конституції України, гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з положень ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 1-29/2007, №6-рп/2007, питання складання, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України.
Вимоги щодо Закону України «Про Державний бюджет України»містяться в частині другій ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.
Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України та ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету, як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України -він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплене і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).
Отже, аналізуючи обставини справи суд дійшов висновку про те, що було порушено право позивача на виплату йому разової допомоги до 5 травня за 2011 рік , згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки саме цей закон у повній мірі гарантує позивачу найбільший розмір допомоги, а Закони України «Про державний бюджет України на 2008 рік», «Про державний бюджет України на 2011 рік»звужують зміст та обсяг існуючих прав позивача, що суперечить вимогам Конституції України, тому позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2011 році у розмірі, встановленому ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», а саме: у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а .щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи (шляхом перерахування на особовий рахунок утримувача) пенсіонерам -за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення.
Позивач звільнений від сплати державного мита.
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою суд вважає за можливе, у відповідності зі ст. 88 КАС України, звільнити його від сплати судових витрат на користь Держави.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту », рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп, та від 22.05.2008 року № 10-рп, ст.ст. 9, 10, 11, 69, 158-163, 186 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання дій протиправними та зобов'язання сплатити недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня задовольнити повністю.
Визнати відмову управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради в перерахунку та доплаті ОСОБА_1 у 2011 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня неправомірною.
Зобов'язати управління праці і соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити за рахунок держаного бюджету щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у відповідності зі ст.. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» виходячи з розміру три мінімальних пенсій за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за 2011 рік.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя