Україна
22 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/22286/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грищенка Є.І.
при секретарі Черніковій О.Є.
за участю
представника позивача - Чванова А.О.
відповідач не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2023,43 грн., -
Донецький міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі «позивач» або «Донецький МЦЗ») звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 (далі «відповідач» або «ОСОБА_2») про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2023,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю з 11.02.2008 року по 13.07.2008 року. Під час розслудування страхових випадків встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована як субєкт підприєницької діяльності з 21.08.2008 по 26.01.2009 року. Заступником директора Донецького МЦЗ було прийнято рішення про повернення коштів ОСОБА_2 Просили стягнути з ОСОБА_2 суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2023,43 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. На адресу суду надійшла заява, якою відповідач визнала позовні вимоги в повному обсязі та просила розглянути справу без її участі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» та відповідно до п.п.1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю з 11.02.2008 р. по 13.07.2008р.
11.02.2008 року ОСОБА_2 було подано заяву про надання статусу безробітного, в якій вказала, що станом на день подання заяви вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с. 8).
21.09.2011 року Донецьким міським центром зайнятості складено Акт № 931 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітна, була зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с. 16).
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осібта фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_2 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Донецької міської ради 21.08.2002 року (а.с. 9).
Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.01.2009 року було проведено реєстраційну дію щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємцем за її рішенням (а.с. 10-11).
Позивачем направлено відповідачу лист від 03.10.2011 року № 08-09/2479 про повернення коштів у розмірі 2023,43 гривень (а.с. 13),який був ориманий 04.10.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відпрвлення (а.с. 14).
Вказана сума у добровільному порядку повернута не була.
Відповідно ч.1 до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Згідно з ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
На підставі п.п1 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця є датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
На підставі п.1 ст. 47 вищезазначеного закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа повинні подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем; документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття фізичною особою-підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Згідно ч.2 п. 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Таким чином, ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 21.08.2002 року.
Відповідно до Закону України від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Статтею 31 Закону №1533-III встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі працевлаштування безробітного, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Частиною 3 ст.36 Закону №1533-III передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.
За період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 отримала допомогу по безробіттю у сумі 2023,43 гривень (а.с. 12).
Враховую вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2023,43 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі
Керуючись ст.ст. 2, 8-11; 17-20; 69-72; 86; 94; 158-164; 167; 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Донецького міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2023 гривні 43 копійки - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (р/р 37176002002327, банк ГУ УДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25671511) незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 2023 (дві тисячі двадцять три) гривні 43 копійки.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 22 грудня 2011 року у присутності представника позивача.
Постанова в повному обсязі складена 27 грудня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Грищенко Є.І.