Україна
09 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/18408/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Грищенка Є.І.
при секретарі Черніковій О.Є.
за участю
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Фесенко В.С.,
представника третьої особи 1 - ОСОБА_3
представника третьої особи 2 - Науменко Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, за участі третьої особи на стороні відповідача 1: ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача 2: Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку ради про анулювання актового запису № 95 від 01.02.2011 року та зобов'язати відповідача зробити актовий запис про реєстрацію імені дитини, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, за участі третьої особи на стороні відповідача 1: ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача 2: Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку ради про зміну імені його сина ОСОБА_6 на інше та зобов'язання відділ державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку внести відповідну зміну до актового запису № 95 від 01.02.2011 року. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 01.02.2011 року за заявою його дружини була проведена реєстрація народження його сина ОСОБА_6, про що був зроблений актовий запис № 95. Вважає, що відповідач зареєстрував ім'я сина «Дамір» у порушення ч.1 ст. 146 СК України, оскільки зробив це без згоди позивача. У липні 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису № 95 від 01.02.2011 року, але йому було відмовлено. Просив суд змінити ім'я його сина ОСОБА_6 на інше та зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку внести відповідну зміну до актового запису № 95 від 01.02.2011 року.
В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті позивач змінив позовні вимоги. Просив суд анулювати актовий запис № 95 від 01.02.2011 року як незаконний та зобов'язати відповідача зробити актовий запис про реєстрацію імені дитини відповідно до діючого законодавства.
Після уточнення позовних вимог, в судовому засіданні було вирішено питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із уточненими позовними вимогами. З цього приводу позивач пояснив, що дізнався про спірний акт цивільного стану № 95 лише в середині травня 2011 року. Представники відповідача та третіх осіб просили уточнені позовні вимоги залишити без розгляду, як такі, що були заявлені з пропуском встановленого ст. 99 КАС України строку. При цьому представник третьої особи послався на те, що позивач дізнався про актовий запис № 95, ще в лютому 2011 року. В обґрунтування своїх позицій сторонами були надані в якості доказів електронна переписка між ними. Вказані докази спростовують однин одного, тому суд вважає, що позиція відповідача та третьої особи в цій частині доведена не була, у зв'язку з чим приймає посилання позивача та вважає, що останній звернувся до суду за захистом своїх прав у встановлені законом строки.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що під час реєстрації народження ОСОБА_6 та внесення відповідного актового запису № 95 відповідач діяв згідно з вимогами діючого законодавства, відповідно до п.п. 8, 22 Розділу ІІІ правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2010 року № 3307/5), ч.1 ст. 146 СК України.
Представники третіх осіб проти задоволення позову заперечували, просили позивачу відмовити в задоволені позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до Пункту 1 ст. 7 Конвенції про права дитини проголошує право дитини на ім'я з моменту народження.
Вказане право реалізується батьками (при їх відсутності - особами, що їх замінюють) під час реєстрації народження дитини у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч. 1 ст. 144 СК батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч. 1 ст. 146 СК та п. 22 розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні (далі по тексту Правил), затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року N 52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2010 р. N 3307/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 р. за N 719/4940 власне ім'я дитини визначається за згодою батьків. При реєстрації народження за заявою одного з них передбачається, що інший погоджується з обраним ім'ям. Власне ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства, визначається матір'ю дитини.
Відповідно до положень пункту 8 розділу ІІІ Правил державна реєстрація народження проводиться за усною чи письмовою заявою батьків дитини чи одного з них.
Згідно з п.21 Правил при різних прізвищах за письмовою згодою батьків дитині присвоюється прізвище батька чи матері або подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ, про що робиться відповідний запис у графі "Для відміток" актового запису про народження, який засвідчується підписами обох батьків. У разі якщо мати чи батько дитини не може особисто з'явитись до органу державної реєстрації актів цивільного стану, то її (його) заява, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою, може бути подана через представника. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм суд зазначає, що письмова заява від обох батьків вимагається законом лише при присвоєні прізвища дитини у випадку, коли у батьків вони різни. При реєстрації імені дитини достатньо заяви лише від одного з батьків, які перебувають у шлюбі та мають спільне прізвище.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 звернулась 1 лютого 2011 року до відповідача із відповідною заявою про реєстрацію імені її дитини на «Дамір».
На підставі вказаної заяви відповідачем був складений актовий запис № 95, який став предметом оскарження у даній справі.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом прийнято до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відділ державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку при здійсненні реєстрації народження ОСОБА_6 діяв відповідно до вимог діючого законодавства України, а тому підстав для анулювання актового запису актового запису № 95 немає.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх рішень, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 8-11; 17-20; 69-72; 86; 94; 158-164; 167; 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволені позову ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, за участі третьої особи на стороні відповідача 1: ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача 2: Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку ради про анулювання актового запису № 95 від 01.02.2011 року та зобов'язати відповідача зробити актовий запис про реєстрацію імені дитини -відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 9 грудня 2011 року.
Постанова в повному обсязі складена 14 грудня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Грищенко Є.І.