10 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кривенка В.В.,
суддів:
Гусака М.Б., Житкова В.В., Маринченка В.Л., Мушинського М.М., Самсіна І.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за скаргою ОСОБА_1 про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області),
У липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії УМВС України в Житомирській області, посилаючись на порушення його прав під час затримання та невирішення його звернень у встановленому законом порядку. Просив визнати ці дії працівників міліції УМВС України в Житомирській області неправомірними та зобов'язати УМВС України в Житомирській області поновити його порушені права.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2004 року скаргу ОСОБА_1залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 2 листопада 2004 року.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 2 листопада 2004 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 грудня 2004 року, скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 2 листопада 2004 року та апеляційного суду Житомирської області від 27 грудня 2004 року на підставі частини 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.
У скарзі про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2006 року ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, ставить питання про її скасування та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищим адміністративним судом України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 через те, що оскаржені ухвали не перешкоджають провадженню у цій справі, тому відповідно до частини 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України вони не підлягають оскарженню.
Проте з таким висновком Вищого адміністративного суду України погодитися не можна.
Згідно з вимогами частини 5 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали про залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву.
Частиною 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Таким чином, нормами Кодексу адміністративного судочинства України позивачу надано право оскарження ухвал суду про повернення позовної заяви як в апеляційному, так і в касаційному порядку.
З огляду на викладене висновок касаційного суду про те, що ухвала суду про повернення позовної заяви не перешкоджає подальшому провадженню у справі і тому не може бути оскарженою в касаційному порядку, є помилковим.
Отже, ухвала Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2006 року не ґрунтується на вимогах процесуального закону, є незаконною і підлягає скасуванню, а справа - направленню до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 квітня у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2006 року скасувати, а справу направити до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання прийняття касаційної скарги.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
В.В. Кривенко
Судді:
М.Б. Гусак
В.В. Житков
В.Л. Маринченко
М.М. Мушинський
І.Л. Самсін