79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
04.10.06 Справа № 19/90
Львівський апеляційний господарський суд у в складі колегії:
головуючого-судді
Бобеляка О.М.
суддів
Дубник О.П.
Якімець Г.Г.
розглянувши
матеріали апеляційної скарги Рокитнівської районної спілки споживчих товариств б/н від 26.07.2006 року
на рішення
Господарського суду Рівненської області від 06.06.2006 року
у справі
№ 19/90
за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Рокитне Рівненська область
до
Рокитнівської районної спілки споживчих товариств, смт.Рокитне Рівненська область
про
стягнення 33 264,68 грн.,
за участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача -не з'явився
Постанову виготовлено в повному обсязі 09 жовтня 2006 року.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги відповідно до ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2006 року, доказом чого є повідомлення про вручення.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.06.2006 року у справі № 19/90 (суддя Тимошенко О.М., секретар судового засідання Літвищенко А.А.) позов задоволено частково, стягнуто з Рокитнівської районної спілки споживчих товариств, смт. Рокитно, на користь підприємця ОСОБА_1, смт. Рокитно, - 19 764,68 грн. збитків, витрати по сплаті державного мита в сумі 219,55 грн., витрати на оплату інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 77,88 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 300,00 грн. В частині вимог про стягнення збитків в розмірі 3 500,00 грн. відмовлено та залишено без розгляду вимоги про стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що рішенням господарського суду від 06.03.2006 року у справі № 15/357 встановлено, що Рокитнівською райспоживспілкою було вчинено порушення у сфері господарювання, а саме розпорядження майном, яке їй не належить, що спричинило визнання договору оренди недійсним і як наслідок, звільнення підприємцем орендованого приміщення. Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку з із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Щодо стягнення збитків в розмірі 3 500,00 грн. за орендну плату за 5 місяців то місцевий господарський суд відмовив у задоволені, так як користування майном відбулося.
На рішення господарського суду Рокитнянська районна спілка споживчих товариств подала апеляційну скаргу, в якій скаржник просить рішення суду скасувати і в позові відмовити.
Зокрема, посилається скаржник, що судом було порушено норми процесуального права, а саме відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи, так як рішення про оголошення перерви в судовому засідання приймалося без участі представника відповідача. Крім того, скаржник зазначає, що судом не були досліджені обставини, які мають значення для справи.
Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду.
Розглянувши матеріали справи і апеляційну скаргу, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Між Рокитнівською районною спілкою споживчих товариств та підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди основних засобів б/н від 01.05.2005 року, а саме приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований в смт. Рокитне по АДРЕСА_1(а.с. 9-14). Згідно п. 3.1 Договору, останній було укладено строком на 11 місяців, з 01.05.2005 року по 01.04.2006 року. Орендна плата встановлена в розмірі 700,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ.
Додатковою угодою від 01.05.2005 року Орендодавцем погоджено проведення капітального ремонту приміщення, оскільки саме приміщення, основні засоби та інвентар передані орендарю в непридатному для використання стані і не відповідали вимогам санітарних та протипожежних норм (а.с.15). Кошторисом ремонтних робіт приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», погодженим орендодавцем 13.06.2005 року, визначено вартість капітального ремонту в розмірі 24 795,32 грн. (а.с. 25).
На виконання умов договору оренди та додаткової угоди позивачем (орендарем) сплачено орендну плату за 5 місяців в сумі 3 500,00 грн. (а.с. 26-28), а також на проведення капітального ремонту витрачено 19 764,68 грн., що підтверджується матеріалами справи (квитанціями до прибуткового касового ордеру та накладними -а.с. 29-41).
Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.03.2006 року у справі № 15/357 договір оренди основних засобів б/н укладений 01.05.2005 року між Рокитнівською райспоживспілкою та приватним підприємцем ОСОБА_1 визнано недійсним та зобов'язано останнього звільнити орендоване приміщення (а.с. 21-24). Вказаним рішенням встановлено, що власником орендованого приміщення - бару «ІНФОРМАЦІЯ_1»являється Спільне підприємство «Рокитнівське роздрібно-торгове підприємство»Рокитнівської райспоживспілки, а відтак Рокитнівська районна спілка споживчих товариств, в порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.761, ч.2 ст.769 ЦК України, розпорядилася майном, яке належить третій особі.
Вказане рішення набрало законної сили, під час розгляду даної справи в апеляційній інстанції відомостей про його оскарження в матеріалах справи відсутні.
Згідно із ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Частиною 2 ст.216 цього Кодексу передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, перебачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Як встановлено рішенням господарського суду від 06.03.2006 року зі справи № 15/357 Рокитнівською райспоживспілкою було вчинено порушення у сфері господарювання, а саме розпорядження майном, яке їй не належить, що спричинило визнання договору оренди недійсним і як наслідок, звільнення підприємцем орендованого приміщення.
Частиною 1 ст.226 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
Згідно ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною. Також ст.225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське порушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про правомірність вимоги позивача щодо відшкодування витрат у розмірі 19 764,68 грн., вчинених на проведення капітального ремонту приміщення.
За правилами статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Як наслідок визнання правочину недійсним застосовується двостороння реституція, тобто повернення отриманого в попередній стан.
Враховуючи характер та правову природу зобов'язань, які виникли між сторонами з договору оренди б/н від 01.05.2005 року, дані зобов'язання можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, бо вже здійснене користування за договором оренди (найму).
Зважаючи на ту обставину, що користування майном відбулось, вимоги позивача щодо включення сплачених сум орендної плати в розмірі 3 500,00 грн. до розміру збитків задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. то суд зазначає наступне.
Позивачем не наведено, як саме морально вплинуло визнання недійсним договору (його шкідливий результат, в чому він відобразився), з чого він виходив визначаючи розмір моральної шкоди, характер протиправних діянь відповідача (умисел), якої саме шкоди було завдано комерційним інтересам позивача і в чому полягало зниженню престижу підприємця.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. підлягають залишенню без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково в розмірі 19 764,68 грн. понесених витрат на капітальний ремонт приміщення.
Однак, при розгляді справи місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, а саме в судовому засіданні 26.05.2006 року було оголошено перерву про розгляд справи на 06.06.2006 року без участі представника відповідача (а.с. 63). І 06.06.2006 року без участі представника відповідача прийнято рішення. В матеріалах справи відсутній доказ про те, що представник відповідача був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи, однак, беручи до уваги те, що рішення місцевого господарського суду винесено з порушенням норм процесуального права, то таке рішення належить скасувати, а апеляційну скаргу задоволити частково.
Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
суд ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 06.06.2006 року у справі № 19/90 скасувати.
3. Прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити частково. Стягнути з Рокитнівської районної спілки споживчих товариств, смт. Рокитно, на користь підприємця ОСОБА_1, смт. Рокитно, - 19 764,68 грн. збитків, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 300,00 грн. В частині вимог про стягнення збитків в розмірі 3 500,00 грн. відмовити. Залишити без розгляду вимоги про стягнення 10 000,00 грн. моральної шкоди.
4. Судові витрати по розгляду справи і апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
7. Справу передати на розгляд місцевому господарському суду.
Головуючий-суддя О.М. Бобеляк
Судді О.П. Дубник
Г.Г. Якімець