79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.10.06 Справа № 19/202
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :
Головуючого-судді - Юркевича М.В.
Суддів Городечна М.І.
Кузь В.Л.
Розглянув апеляційну скаргу ТОВ «КарпатАгроПродукт»с. Залуква, Галицького району, Івано-Франківської області
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2006 року
у справі № 19/202
за позовом: СПД-ФО ОСОБА_1 м. Калуш
до відповідача: ТОВ «КарпатАгроПродукт»с. Залуква, Галицького району, Івано-Франківської області
про стягнення заборгованості в сумі 17 152,66 грн.
З участю представників :
Від позивача -ОСОБА_1 -підприєм.
Від відповідача -Петраша Ю.Л. -предст.
Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2006 року у справі № 19/202 частково задоволено позов СПД-ФО ОСОБА_1 м. Калуш, сягнувши з ТОВ «КарпатАгроПродукт»с. Залуква, Галицького району, Івано-Франківської області 7 351,34 грн. неотриманого доходу, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. інформаційно-технічних послуг на забезпечення судового процесу та 500,00 грн. витрат за послуги адвоката. В частині погашення основної заборгованості в сумі 4 578,16 грн. -провадження у справі припинено.
ТОВ «КарпатАгроПродукт»не погоджується з даним рішенням, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити з огляду на те, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення невірно встановлено терміни порушення грошового зобов'язання відповідачем та неправильно застосовано норми матеріального права щодо спірних правовідносин згідно договору доручення.
Про час і місце розгляду справи сторони повідомленні ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2006 року, направленою рекомендованою кореспонденцією.
В ході перегляду оскарженого рішення за наявними в матеріалах справи
доказами з'ясовано:
01.04.2005 року між сторонами по справі укладено договір-доручення, відповідно до умов якого відповідач (довіритель) доручає, а позивач (повірений) бере на себе зобов'язання закуповувати у населення м'ясо в живій вазі і здавати його на підприємство відповідача по ціні, що діє на момент закупівлі товару.
У відповідності з п. 4.1. даного договору за виконання доручення згідно п. 1.1. відповідач перераховує позивачу на розрахунковий рахунок або видає через касу підприємства вартість товару (без 20%ПДВ).
Згідно п. 4.2. договору позивач на протязі 10-ти календарних днів після отримання коштів повинен здати товар на підприємство відповідача, в протилежному - випадку повернути наданий аванс на розрахунковий рахунок або готівкою в касу.
Відповідно до п. 4.3. даного договору-доручення позивач несе повну матеріальну відповідальність перед відповідачем в питаннях закупівлі і доставки м'яса живою вагою, а також за отриманні під звіт кошти.
Станом на 05.05.2006 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 4 576,16 грн., яку відповідач повністю визнав. Дана сума заборгованості також підтверджується актом звірки розрахунків від 05.05.2006 року та довідкою відповідача НОМЕР_1 від 05.05.2006 року (а.с. 8-9).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що дане рішення місцевого господарського суду не ґрунтується на чинному законодавстві, не відповідає фактичним обставина та матеріалам справи та підлягає скасуванню. При цьому, судова колегія виходить із наступного:
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Сторони при укладенні договору-доручення від 01.04.2005 року дійшли згоди щодо всіх його істотних умов та взяли на себе обов'язок їх виконання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Нормою ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Як вбачається із змісту п. 4.2. договору позивач взяв на себе обов'язок на протязі 10-ти календарних днів після отримання коштів здати товар на підприємство відповідача. В даному випадку позивач зобов'язаний виконувати договірні зобов'язання тільки після отримання коштів для закупівлі товару. Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо втраченої вигоди в розмірі 7 351,34 грн. надав суду першої інстанції ідентичні договори-доручення з іншими заготівельними організаціями, а саме: договір-доручення НОМЕР_3 від 02.01.2006 року між позивачем та ВАТ «Івано-Франківський птахокомбінат», договір-доручення б/н від 15.01.2006 року з приватним заготівельним виробничо-комерційним підприємством «Еліта»(а.с. 15,20-21). Проте, дані договори-доручення містять у своєму змісті такі ж умови щодо закупівлі товару. В даному випадку позивач не може посилатися на ст. 225 ГК України, оскільки згідно умов інших договорів, в першу чергу, довірителі зобов'язані забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, а повірений - отримавши кошти зобов'язаний у встановлений договором строк виконати договірні зобов'язання.
Стаття 1007 ЦК України передбачає, що довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, а також відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення, а також виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить. Що і було здійснено відповідачем 13.05.2006 року платіжним дорученням НОМЕР_2, напротязі 7-ми днів з дня вимоги (05.05.2006 року а.с. 8), як того вимагає ч.2 ст. 530 ЦК України.
З аналізу наведених статей випливає, що нарахована позивачем сума втраченої вигоди ніяк не знаходиться в причинному зв'язку із непроведенням довірителем розрахунку. Більше того, відповідач розрахувався з позивачем своєчасно, виходячи із вимог ст. 530 ЦК України.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу ТОВ «КарпатАгроПродукт»с. Залуква, Галицького району, Івано-Франківської області задоволити.
2.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2006 року у справі № 19/202 скасувати.
3. Прийняти нове рішення: в позові відмовити.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи № 19/202 направити в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя М.В.Юркевич
Суддя М.І.Городечна
Суддя В.Л.Кузь