01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
13.12.2011 № 31/225
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипка І.М.
суддів: Остапенка О.М.
Іваненко Я.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 1415/18 від 25.06.2011р.
від відповідача: ОСОБА_2 - дов. б/н від 01.12.2011р.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 12.07.2011 року
у справі № 31/225 (суддя Качан Н.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач)
до Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (відповідач)
про відшкодування завданих збитків 9209,75 грн.
В судовому засіданні 13.12.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 року в позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 року у справі №31/225 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, оскільки судом без належних правових підстав було прийнято до уваги роздруківку невідомого походження, натомість не взято до уваги ряд документів, що підтверджують наявність цивільно-правових відносин між відповідачем та його страхувальником за Договором обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів по транспортному засобу “Камаз”, д.н. НОМЕР_1 водієм якого заподіяно шкоду в результаті ДТП.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2011 р. колегія суддів у складі: головуючий суддя - Борисенко І.В., судді - Ільєнок Т.В., Шипко В.В. прийняла апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до провадження та призначила до розгляду на 06.09.2011 р.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011 р. № 01-24/597 проведено повторний автоматичний розподіл справи згідно ч.3 ст. 21 ГПК України, в зв'язку з перебуванням судді-доповідача Борисенко І.В. на лікарняному.
Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 14.09.2011 р. справа № 31/225 була призначена колегії суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Іваненко Я.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2011 р. прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 04.10.2011 р.
З урахуванням особливостей розгляду спору, апеляційний суд задовольнив клопотання представника відповідача, продовжив строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.
Розгляд справи неодноразово відкладався у відповідності до ст.77 ГПК України у зв”язку з нез”явленям сторін, витребуванням документів, необхідних для розгляду справи, останній раз на 13.12.2011р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2011р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2011р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Крім цього, представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про те, що 18.02.2010р. на адресу позивача було надіслано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач не оскаржив факт зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому відповідач вважає, що дане зарахування відбулось відповідно до закону, а тому, на його думку, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та документально не підтвердив, що саме відповідач має відшкодовувати збитки в порядку регресу.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2008р. о 14 год.30 хв. в м. Львові на вул. Хуторівка сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля “Камаз”, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля “ТАТА”, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль “ТАТА”, державний номер НОМЕР_2 що підтверджується довідкою відділу ДАІ від 26.06.2008р. (а. с. 19) та актом огляду транспортного засобу від 20.06.2008 р. (а. с. 24).
Згідно постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2008р. у справі № 3-3309/2008, винним у вчиненні даної ДТП визнаний ОСОБА_3 (а.с.20).
Пошкоджений автомобіль “ТАТА”, державний номер НОМЕР_2 був застрахований ОСОБА_4 у ЗАТ «СК «Веско» (правонаступником якого є позивач) на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1494-а/07 від 05.12.2007 р. (а. с. 14-16).
Відповідно до звіту № 794/08 від 20.06.2008 р. (а. с. 25-31), складеного СПД ФО ОСОБА_5 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “ТАТА”, державний номер НОМЕР_2 внаслідок пошкодження при ДТП, складає 11752, 80 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 1494-а/07 від 05.12.2007 р., на підставі страхового акту № 1494-а/07лв-1 від 05.12.2007 р. (а. с. 10), розрахунку страхового відшкодування (а.с.12) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 9209, 75 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 623 від 22.08.2008 р. (а. с. 13).
У відповідності до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 9209, 75 грн.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з частинами 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від його волі.
Як вбачається з поданого в судовому засіданні апеляційної інстанції (а.с.119) Полісу № ВВ/3289280, між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідачем була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 по забезпеченому транспортному засобу - “КАМАЗ”, державний номер НОМЕР_1 (тип Договору - 3). Термін дії полісу з 12.04.2008р. до 11.04.2009р.
Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).
Оскільки зазначений поліс відноситься до 3-го типу, то за ним у відповідності до п. 15.3 ст.15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України ”Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 1494-а/07 від 05.12.2007 р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП ОСОБА_3 шкоду.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ “Страхова компанія “Крона” до АТ “Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення 4 526, 80 грн.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом № ВВ/3289280 передбачено розмір франшизи у сумі 510,00 грн.
З урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування” 8699,75 грн. виплаченого страхового відшкодування (з врахуванням франшизи в сумі 510,00 грн., передбаченої Полісом №ВВ/3289280 ).
Натомість, місцевий господарський суд у відповідності до положень ст.38 ГПК України не витребував від МТСБУ інформацію щодо страхової компанії, якою була застрахована цивільно - правова відповідальність власника транспортному засобу - “КАМАЗ”, державний номер НОМЕР_1 на момент ДТП, та від сторін належним чином завірений Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 по забезпеченому транспортному засобу - “КАМАЗ”, державний номер НОМЕР_1 а тому, прийнявши до уваги роздруківку невідомого походження, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.
Що стосується посилань відповідача на зарахування зустрічних однорідних вимог у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.598 ЦК України, припинення зобов”язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з частинами 1,2 ст.601 ЦК України, зобов”язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однією із сторін.
Відповідач посилається на направлення 18.02.2010р. на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (копія в матеріалах справи), відповідно до якої зарахування зустрічних однорідних вимог, на його думку, відбулось по претензії №РГ/71/07/5 від 21.10.2009р. позивача у справі.
При цьому, в поданій заяві відповідач посилається на наявність у позивача заборгованості в сумі 14 669,45 грн. згідно претензії відповідача від 11.02.2010р. за вих. №314.
Доказів наявності підтвердженої заборгованості позивача перед відповідачем на суму 14 669,45 грн. апеляційному суду не надано.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що доказів надіслання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на адресу позивача відповідачем не подано.
На підтвердження неотримання зазначеної заяви, позивачем подано витяг з журналу реєстрації вхідної документації АХА Україна за період з 18.02.2010р. по 18.03.2010р.
Отже, посилання відповідача на проведене зарахування зустрічних однорідних вимог, не може бути прийнято колегією суддів до уваги з підстав, викладених вище.
Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2011 р. у справі № 31/225, прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню, з прийняттям у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на день сплати судових витрат), зважаючи на задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 року у справі № 31/225 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким:
«1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 10 / Ігорівська, 5-а, код ЄДРПОУ 31093336) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, 3-й під'їзд, код ЄДРПОУ 31235110) 8 699,75 грн. страхового відшкодування, 86,99 грн. державного мита та 222,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.»
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 10 / Ігорівська, 5-а, код ЄДРПОУ 31093336) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, 3-й під'їзд, код ЄДРПОУ 31235110) 51,00 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
6. Матеріали справи № 31/225 повернути до Господарського суду м. Києва.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 19.12.2011р.
Головуючий суддя Скрипка І.М.
Судді Остапенко О.М.
Іваненко Я.Л.