Справа №2-а-945/11
18 жовтня 2011 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Бірук В.О., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі про визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 24.03.2011 року по 23.07.2011 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 24.03.2011 року по 23.07.2011 року.
В обґрунтування позову посилається на те, що вона має статус “дитина війни” і має право на отримання надбавки до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не виплачував їй цю надбавку і за вказаний період виникла заборгованість.
Ухвалою суду від 28.09.2011 року позовні вимоги в частині зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 24.03.2011 р. по 25.03.2011 року залишено без розгляду.
У встановлений законом термін відповідач не подав до суду заперечення до позову або заяву про визнання позовних вимог.
Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, вважає що позов підлягає до задоволення частково.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни \тобто станом на 02 вересня 1945року було менше 18 років є дитиною війни.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача Серія НОМЕР_1 та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_2.
Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 зокрема п.5.4 згаданого рішення Конституційного суду України де зазначено, що Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року і є чинне по даний час. Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Як вбачається із розрахунків суми позову, позивач у періоди, зазначені в позовній заяві, не отримував підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», хоча мав на це право, а отримував в меншому розмірі. Аналогічне вбачається з довідки, виданої позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Радивилівському районі №3743/03 від 07.10.2011 року. З даної довідки вбачається, що виплати проводилися, а однак в меншому розмірі ніж передбачено законом.
Доказів які б спростували позовні вимоги в цій частині відповідач суду не представив.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261 Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007 року «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як дитині війни за періоди з 26.03.2011 р. по 22.07.2011 р. є протиправними.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті позивачу підвищення до пенсії за період з 26.03.2011 р. по 22.07.2011 р. в розмірі 30% пенсії за віком. В зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в частині дорахування позивачу надбавки до пенсії з врахуванням раніше проведених виплат.
Звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині нарахування і виплати позивачу 30% надбавки до пенсії як дитині війни в подальшому не обґрунтовані та до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст.160-163 КАС України суд,
Позов ОСОБА_1 задовільнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі в частині не нарахування і невиплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 26.03.2011 р. по 22.07.2011 р. - незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер НОМЕР_3/ щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 26.03.2011 р. по 22.07.2011 р. включно з врахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету на користь позивача сплачені судові витрати по справі в сумі 3 грн. 40 коп..
Відповідно до ч.1 п.9 ст.256 КАС України постанова підлягає до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Радивилівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.
При неподанні в 10-денний строк апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченню цього строку, а при поданні апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченню розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Бірук В.О.