"20" грудня 2011 року Справа № 5023/7165/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача -ОСОБА_1., довіреність № 504 від 09.08.2011 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест Холдинг”, м. Чортків (вх. № 4886 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2011 року по справі №5023/7165/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест Холдинг”, м. Чортків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вовчанський м'ясокомбінат”, м. Вовчанськ
про стягнення 85620,77 грн.,-
У серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який, після уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача 72796,26 грн. основного боргу, 6038,18 грн. три відсотки річних, 22306,53 грн. інфляційних та судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2011 року (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вовчанський м'ясокомбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест Холдинг” 50587,86 грн. основного боргу, три відсотки річних в сумі 202,98 грн., 507,90 грн. державного мита та 139,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу в сумі 22208,40 грн. позов залишено без розгляду. В частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 5835,20 грн. та 22306,53 грн. інфляційних втрат відмовлено.
Позивач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2011 року про часткове задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача -72796,26 грн. основного боргу, 6038,18 грн. трьох відсотків річних, 22306,53 грн. індексу інфляції, судових витрат у сумі 1011,41 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу задовольнити. Зокрема позивач зазначає про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення з відповідача 22208,40 грн. згідно видаткової накладної від 22.06.2008 р., посилаючись при цьому на механічну помилку -замість видаткової накладної № 347 була вказана видаткова накладна № 343. Крім того, вважає неправомірними висновки суду першої інстанції про відмову в частині стягнення з відповідача 223065,53 грн. інфляційних та 5835,20 грн. -3% річних.
Позивач, ТОВ “Гефест Холдінг”, в судове засідання 01 грудня 2011 року не з'явився, але надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 20 грудня 2011 року з метою з'ясування додаткових обставин по справі, а саме: щодо поставки товару за видатковою накладною № ГФ-0000347 від 20 червня 2008 року на суму 22208,40 грн., рахунку-фактури № ГФ-0000362 від 20 червня 2008 року на суму 22208,40 грн. та сплати грошових коштів 05 грудня 2008 року за накладною № 347 від 20 червня 2008 року та запропоновано сторонам надати додаткові письмові пояснення з цього приводу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач своїм правом брати участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Приймаючи до уваги, що явку представників сторін не визнано обов'язковою, колегія суддів визнає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору по суті.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що 16.10.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № ПрС-05, який позивачем було втрачено. Крім того, 05.01.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено другий договір за № ПрС-05 у відповідності до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача харчові суміші, добавки та спеції для м'ясопереробної промисловості виробництва концерну "РЕГІС" (Польша)., а відповідач в свою чергу зобов'язався сплатити грошові кошти за поставлений товар.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначив про те, що в ході виконання вказаних договорів згідно видаткових накладних № № ГФ-0000049 від 28.01.2008 року, ГФ-0000140 від 24.03.2008 року, ГФ-0000343 від 20.06.2008 року, ГФ-0000372 від 27.06.2008 року, ГФ-0000463 від 01.08.2009 року, ГФ-0000596 від 15.09.2008 року, ГФ- 0000618 від 23.09.2008 року, ГФ-0000758 від 05.12.2008 року, ГФ-0000051 від 17.02.2009 року, ГФ-0000065 від 27.02.2009 року, ГФ-0000228 від 06.05.2009 року, № ГФ-0000267 від 14.05.2009 року, ГФ-000372 від 05.06.2009 року, ГФ-2573 від 01.12.2009 року, ГФ-2596 від 07.12.2009 року, ГФ-2622 від 15.12.2009 року, ГФ-0000062 від 17.02.10 року, ГФ-0000073 від 23.02.10 року, ГФ-0000098 від 04.03.10 року, ГФ-0000109 від 09.03.10 року відповідачу було передано товар на загальну суму 319589,22 грн.
Однак, відповідач товар отримав, але розрахувався частково, в зв'язку з чим його заборгованість склала 72796,26 грн. Крім того, в зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні в розмірі 22306,53 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 6038,18 грн.
Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з дослідження наданих позивачем до матеріалів справи видаткових накладних (а.с. 18-32, 88-125 т.1), доказів проведення відповідачем сплати боргу, розрахунку позову за якими встановив, що позивачем в розрахунку зазначена видаткова накладна за №Гф-0000343 від 20.06.2008 року на суму 22208,40 грн., фактично надана накладна за № ГФ-0000347 від 20.06.2008 року, в зв'язку з чим суд в частині стягнення 22208,40 грн. залишив позов без розгляду на підставі статті 80 пункту 5 Господарського процесуального кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було частково проведена сплата боргу за період 2008-2011 рік на суму 246792,96 грн., про що свідчать надані позивачем банківські виписки (а.с. 33-48, т. 1).
08.07.11 року на адресу відповідача була надіслана вимога щодо оплати боргу в сумі 72796,26 грн. ( а.с.49-50, т. 1)
З урахуванням викладеного суд першої інстанції визнав доведеною та підтвердженою матеріалами справи основну заборгованість відповідача в розмірі 50587,86 грн., та з урахуванням загальних вимог чинного законодавства щодо виконання зобов'язання задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та трьох відсотків річних, судом взято до уваги, що договору № ПрС-05 від 16.10.2007 р. позивачем надано не було в зв'язку з його втратою, але в матеріалах справи міститься вимога щодо сплати боргу в розмірі 72796 грн. в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, тому період для задоволення річних та інфляційних визнаний господарським судом таким, що становить з 18.08.11 року, враховуючи дату її направлення відповідачу -08.07.11р.
На підставі викладеного суд першої інстанції у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України частково задовольнив вимогу позивача в частині стягнення трьох відсотків річних в розмірі 202,98 грн. В частині стягнення трьох відсотків річних в розмірі 5835,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 22306,53 грн. судом відмовлено в повному обсязі за безпідставністю нарахування.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції у повному обсязі, оскільки залишаючи позов без розгляду в частині стягнення з відповідача 22208,40 грн. заборгованості, суд припустився помилки, пославшись на пункт 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, положення якого стосується припинення провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду, що в даному випадку не відповідає дійсності.
Більш того, колегія суддів зазначає, що у суду першої інстанції взагалі не було підстав для залишення позову без розгляду, оскільки при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України) господарський суд першої інстанції повинен був мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду.
Однак, в жодній ухвалі суд першої інстанції не зобов'язував позивача надати відповідні докази на підтвердження здійснення поставки за видатковою накладною № ГФ-0000343 від 20.06.2008 р., а також судом не досліджені обставини та не були витребувані докази, що стосуються поставки товару за видатковою накладною № ГФ-0000347 від 20.06.2008 р.
Отже, у суду не було підстав для залишення позову без розгляду та всупереч вимогам процесуального права місцевим господарським судом позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22208,40 грн. не були розглянуті по суті, в зв'язку з чим рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції позивач зазначив про допущену ним механічну помилку, а саме: замість видаткової накладної № 347 був вказаний номер цієї накладної - № 343. Позивач також вказує на те, що відповідачем була проведена оплата за видатковою накладною № 347 від 22.06.2008 р. відповідно до банківських документів з відповідним призначенням платежу, а надана до суду довідка-аналіз підтверджує позовні вимоги до відповідача щодо сплати боргу по видаткових накладних № ГФ-0000509 від 19.08.2008 р. на суму 31388,46 грн., № ГФ-0000596 від 15.09.2008 р. на суму 19350,00 грн., № ГФ-0000618 від 23.09.2008 р. на суму 2004,00 грн., № ГФ-0000758 від 05.12.2008 р. на суму 20053,80 грн., а всього на суму 72796,26 грн.
Таким чином, позивач стверджує, що заборгованість відповідача виникла під час дії договору № ПрС-05 від 16.10.2007 р.
Колегія суддів звертає увагу, що в перелічених накладних йде посилання на договір № ПрС-05 від 16.10.2007 р., який за твердженнями позивача є втраченим.
Надані позивачем банківські виписки (а.с. 33-48, т. 1) свідчать про те, що оплата отриманого товару здійснювалась відповідачем з призначенням платежу згідно договору без посилання на видаткову накладну. В наданих до матеріалів справи рахунках-фактурах зазначено, що оплата здійснюється тільки по договору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01 грудня 2011 року запропоновано сторонам надати до суду пояснення щодо поставки товару за видатковою накладною № ГФ-0000347 від 20 червня 2008 року на суму 22208,40 грн., рахунку-фактури № ГФ-0000362 від 20 червня 2008 року на суму 22208,40 грн. та сплати грошових коштів 05 грудня 2008 року за накладною № 347 від 20 червня 2008 року.
Однак, позивач будь-яких аргументованих пояснень до суду апеляційної інстанції з приводу зазначеної поставки не надав.
Відповідно до вимог статтей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, з наданих позивачем до матеріалів справи документів не можливо визначити здійснення позивачем поставки за видатковою накладною № ГФ-0000347 від 20 червня 2008 року на суму 22208,40 грн., а також встановити, в якій частині вона була оплачена відповідачем. Тому позовні вимоги в зазначеній частині є такими, що задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Враховуючи, що факт поставки позивачем товару на суму 50587,86 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідачем будь-якими доказами не спростовується, докази оплати товару на вказану суму в матеріалах справи відсутні, тому позовні вимоги в зазначеній частині правомірно визнанні судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання позивача на неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5835,20 грн. та інфляційних втрат в сумі 22306,53 грн., нарахованих за період з жовтня 2008 року по липень 2011 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем визначена заборгованість відповідача за 2008 рік, договір № ПрС-05 від 16.10.2007 р. в матеріалах справи відсутній, а враховуючи наявну в матеріалах справи претензію в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, прострочення виконання зобов'язання зі сторони відповідача виникло з 18.08.2011 р.
Інші доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2011 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест Холдинг”, м.Чортків задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2011 року по справі № 5023/7165/11 в частині залишення позову без розгляду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 22208,40 грн. відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.
Повний текст постанови підписано 23 грудня 2011 року