"19" грудня 2011 р. Справа № 5021/2223/2011
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Зозулі О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. довіреність № 187 від 09.09.2011 р.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вх. № 4984С/3-11 від 21.11.11) на рішення господарського суду Сумської області від 20.10.11 р. у справі № 5021/2223/2011
за позовом Приватного акціонерного товариства "Райз - Максимко", смт. Степанівка Сумського району Сумської області
до Відкритого акціонерного товариства "Сумське обласне підприємство "Сумиоблагротехсервіс" в особі філії "Сумиагротранс", м. Суми
про стягнення 6769,52 грн.,
У вересні 2011 р. Приватне акціонерне товариство "Райз -Максимко", смт. Степанівка Сумського району Сумської області (далі позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Сумське обласне підприємство "Сумиоблагротехсервіс" в особі філії "Сумиагротранс", м. Суми (далі відповідач) про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 6 769,52 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 20.10.2011 р. (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5339,44 грн. надмірно сплачених коштів, 80,45 грн. витрат по оплаті державного мита та 186,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з зазначеним рішенням, просить скасувати його в частині відмови в задоволенні позову в розмірі 1430,08 грн. вартості дизельного палива у кількості 270 л, просить прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, а також на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію судді у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 19.12.2011 р.
У судове засідання 19.12.2011 р. з'явився уповноважений представник позивача та надав пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.
19.1.2011 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший дату у зв'язку з хворобою представника відповідача.
Колегія суддів вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити, оскільки відповідач не обмежений певним колом осіб у відносинах представництва.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст.101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Як вказував позивач, між сторонами у відповідності до ч.1 ст.181 ГК України було укладено договір про надання автопослуг з перевезення продукції у спрощений спосіб, шляхом направлення позивачем усного замовлення про надання авто послуг у вигляді перевезення продукції, яке було підтверджене відповідачем - було взято на себе зобов'язання по її перевезенню, а позивачем відповідно оплата вартості послуг.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Цивільні права і обов'язки виникають з підстав ст.174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.
Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарським судом Сумської області встановлено, що на виконання своїх зобов'язань з перевезення вантажів, 20.10.2008 р. відповідачем згідно з актом здачі - прийомки виконаних робіт від 20.10.2008 р. № ОтФі-000607 були надані послуги з перевезення буряка у кількості 145,2 т. на суму (разом з ПДВ) 2178,00 грн.
27.10.2008 р. відповідачем згідно з актом здачі - прийомки виконаних робіт від 27.10.2008 р. № ОтФі-000623 були надані послуги з перевезення буряка у кількості 145,12 т. на суму (разом з ПДВ) 2146,80 грн.
30.10.2008 р. відповідачем згідно з актом здачі - прийомки виконаних робіт від 30.10.2008 р. № ОтФі-000635 було здійснено перевезення продукції у кількості 172,7 т. на суму (разом з ПДВ) -2590,50 грн.
03.11.2008 р. згідно з актом здачі - прийомки виконаних робіт від 03.11.2008 р. № ОтФі-000644 було здійснено перевезення продукції у кількості 117,57 т. на суму (разом з ПДВ) - 1763,56 грн.
06.11.2008 р. відповідачем згідно з актом здачі - прийомки виконаних робіт від 06.11.2008 р. № ОтФі-000660 було здійснено перевезення продукції у кількості 141,1 т. на суму (разом з ПДВ) 2116,50 грн.
10.11.2008 р. відповідачем також було здійснено перевезення продукції, згідно акту здачі - прийомки виконаних робіт від 10.11.2008 р. № ОтФі-000665 у кількості 131,26 т. на суму (разом з ПДВ) 1968,90 грн.
14.11.2008 р. згідно з актом здачі - прийомки виконаних робіт від 14.11.2008 р. № ОтФі-000678 було здійснено перевезення продукції у кількості 126,4200 т. на суму (разом з ПДВ) 1896,30 грн.
Сукупно відповідачем були надані автопослуги щодо перевезення продукції у кількості 977,37 т на суму 14 660,00 грн.
10.11.2008 р. представнику відповідача за довіреністю серії ЯПИ № 571915 від 10.11.2008 р. Гаврилюк В.В., згідно з видатковим касовим ордером № 1243 від 10.11.2008 р. було видано 10 000,00 грн. в рахунок сплати автопослуг з перевезення продукції.
21.11.2008 р. позивачем згідно з банківською випискою про операції на користь відповідача за надання авто послуг був здійснений платіж у розмірі (разом з ПДВ) 10 000,00 грн.
Позивач стверджував, що 10.11.2008 р. представнику відповідача за довіреністю серії ЯПИ № 571910 від 06.11.2008 р. ОСОБА_2 (довіреність дійсна до 20.11.2008 р.), згідно з видатковою накладною № ПФ-0001374 від 10.11.2008 р. було видано 270,0 л. дизельного пального на загальну суму (разом з ПДВ) 1430,08 грн.
Отже, позивачем на користь відповідача для надання автопослуг було перераховано коштів на загальну суму 21 430,08 грн., (що підтверджується відповідними платіжними документами, копії яких додані до матеріалів справи), що на 6 769,52 грн. більше від об'єму фактично наданих послуг.
Відповідач погодився з викладеними обставинами, крім факту отримання 270 літрів дизпалива, оскільки цей факт не підтверджений належними доказами.
Господарський суд Сумської області в частині стягнення 1 430,08 грн. в задоволенні позову відмовив, посилаючись на недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Сумської області з огляду на таке.
Порядок відпуску товарно-матеріальних цінностей за довіреністю регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 із змінами та доповненнями ( далі - Інструкція №99 ).
Відповідно до п.2 Інструкції № 99 сировина, матеріали, насіння, товари та інші товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.
Видача бланків довіреностей (Типова форма № М-2) здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей (Типова форма № М-3 ), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. При цьому нумерація виданих протягом року довіреностей має бути наскрізною (п.3 Інструкції № 99).
Згідно з п.6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.
Згідно з абз. 3 п. 6 Інструкції № 99 при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.
Як вбачається з копії довіреності № 571910 від 06.11.2009 р., в ній не зазначено кількість літрів дизпалива, яке повинен був отримати ОСОБА_2.
Незаповнений рядок "Кількість" не прокреслений.
У видатковій накладній № ПФ-0001374 від 10.11.2008 р. на дизельне паливо у кількості 270 літрів відсутній підпис особи, яка прийняла цей товар -ОСОБА_2.
У лімітно-забірній картці № 115 на одержання матеріальних цінностей, а саме: дизпалива у кількості 270 літрів відсутні підписи керівника підприємства та головного бухгалтера підприємства.
Пунктом 12 Інструкції № 99 забороняється відпускати цінності у випадках:
а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами;
б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність;
в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу;
г) закінчення строку дії довіреності;
д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.
Колегія суддів зазначає, що викладені вище висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення, оскільки відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Сумської області забезпечив додержання вимог ст.43 ГПК України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
Наведені позивачем у обґрунтування своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи, позивачем в установленому законом порядку не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, через що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Колегія суддів зазначає про те, що в результаті аналізу доказів та пояснень у справі у суду апеляційної інстанції не було законних підстав та визначених цивільно-правових і господарсько - процесуальних засобів для визнання інформації, викладеної позивачем щодо отримання представниками відповідача товарно-матеріальних цінностей за копією довіреності № 014-23/10 від 23.10.2009 р. (в якій зазначені паспортні дані, П.І.Б.), доведеною належними доказами, в зв'язку з чим дійшла висновку про залишення рішення господарського суду Сумської області без змін.
Разом з тим, вищенаведені обставини та твердження позивача можуть свідчити про те, що дії посадових осіб відповідача були спрямовані не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, а на завдання шкоди майновим інтересам держави чи сторін в їх фінансово-господарській діяльності, що, на думку колегії суддів, є підставою для реагування в порядку ст. 90 ГПК України.
Згідно зі ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши в діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 712 ЦК України, ст.ст. 90, 99, 100, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
В задоволенні клопотання Відкритого акціонерного товариства "Сумське обласне підприємство "Сумиоблагротехсервіс", м. Суми про відкладення розгляду справи відмовити.
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Райз -Максимко", смт. Степанівка Сумського району Сумської області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 20.10.2011 року у справі № 5021/2223/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписаний 26.12.2011 р.