Справа №1/2218/1118/11
7 грудня 2011 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд у складі:
головуючого - судді Лисяк Г.І.
при секретарях - Дзюбі О.В., Боднар А.П..
за участю прокурорів -Зварича С.С., Худенка А.А.,
захисників -ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні залу Хмельницького міськрайонного суду кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Львова, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:
-19 лютого 2008 р. Хмельницьким міськрайонним судом за ст.ст. 15 ч.2-185 ч.3 КК України на 3 роки п/в, ст. 75 КК України -1 рік 6 місяців;
-11 червня 2010 р. Хмельницьким міськрайонним судом за ст.ст. 198, 185 ч.2, 15 ч.2-185 ч.3, 70 КК України на 4 роки п/в, ст. 75 КК України -3 роки;
ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_4, уроженця м. Хмельницького, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимого:
-23 квітня 2002 р. Хмельницьким міськрайонним судом за ст. 141 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців п/в, ст. 75 КК України -1 рік 6 місяців;
-25 липня 2003 р. Хмельницьким міськрайонним судом за ст.ст. 186 ч.2, 96, 70 ч.4 КК України на 3 роки п/в;
-1 березня 2004 р. Хмельницьким міськрайонним судом за ст.ст.187 ч.2, 186 ч.3, 357 ч.1, 186 ч.2, 70, 71 КК України на 7 років 6 місяців п/в;
за ст.ст. 187 ч.2 КК України,
ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи раніше судимими за заволодіння чужим майном, на шлях виправлення не стали та скоїли новий аналогічний злочин.
Так, 30 травня 2011 р. біля 22 години 00 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи на тротуарній доріжці неподалік будинку № 54/3 по вул. Купріна м. Хмельницького, за попередньою змовою між собою з корисливих мотивів шляхом застосування насильства до ОСОБА_7, яке не є небезпечним для життя чи здоров»я потерпілого, відкрито заволоділи його мобільним телефоном марки «Нокіа-5130»вартістю 1000 грн. 00 коп. зі стартовим пакетом «Київстар»вартістю 25 грн. 00 коп. та золотим перстнем вартістю 4000 грн. 00 коп., заподіявши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 5025 грн. 00 коп.
Будучи допитаним в суді з приводу вказаного злочину, підсудний ОСОБА_5 свою вину у його скоєнні визнав частково, показавши, що дійсно у вказаний день та час він, повертаючись в компанії знайомих з озера, побачив невідомого чоловіка, який був стані сильного алкогольного сп”яніння, висловлювався нецензурною лайкою та неодноразово чіплявся до них, вимаючи цигарку. Коли потерпілий черговий раз підійшов до нього з ОСОБА_6, він, не зупиняючись, пішов вперед. Невдовзі після цього він почув, як хтось впав. Оглянувшись, він побачив ОСОБА_6, який нагнувся над незнайомцем. Підійшовши до них, він помітив на руці потерпілого перстень, який знав та взяв собі. В послідуючому вказаний перстень він за допомогою знайомої дівчини здав в ломбард та отримав за нього 1300 чи 1500 гривень. З вилучених від продажу персня грошей він 800 грн. 00 коп. дав ОСОБА_6, а решту залишив собі. Через кілька днів ОСОБА_6 попросив його здати під заставу телефон, що він і зробив. Лише згодом він дізнався від останнього, що вказаний телефон був викрадений ним того ж дня. У скоєному він щиро розкаюється, але попередньої змови у нього з ОСОБА_8 на заволодіння майном потерпілого не було.
Будучи допитаним в суді з приводу вказаного злочину, підсудний ОСОБА_6 свою вину у його скоєнні визнав частково, показавши, що дійсно у вказаний день та час він разом з компанією повертався з озера. Оскільки компанія розділилась по кілька чоловік, він йшов разом з ОСОБА_5 По дорозі до майже кожної групи з їх компанії почав приставати невідомий п»яний чоловік, який просив в усіх закурити. Показавши незнайомцю останню цигарку з пачки, він відмовився його пригостити. Незнайомиць на його відмову почав нецензурно лаятись і обзивати його. В той час, коли ОСОБА_5 пройшов дещо вперед, він вдарив потерпілого. Останній, будучи сильно п»яним і, не втримавшись на ногах, впав. В цей час він помітив, як з його кишені випав мобільний телефон, який він і забрав собі та, не звертаючи уваги на ОСОБА_5, пішов до компанії. Будь-якої домовленості з останнім про заволодіння майном потерпілого у них не було. В послідуючому вони поїхали в ломбард, де ОСОБА_5 на паспорт ОСОБА_9 здав золотий перстень і з вилучених коштів дав йому біля тисячі гривень. Через кілька днів він попросив ОСОБА_5 здати мобільний телефон в заставу, повідомивши про викрадення вже після всього. У скоєному він розкаюється і повністю відшкодував потерпілому заподіяну шкоду.
Крім наведених показань підсудних, їх вина у скоєному злочині стверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених в суді достовірних та узгоджених доказів:
-оглянутим в суді відеозаписом аналогічних показань підсудних в ході попереднього слідства при відтворенні обстановки та обставин події;
-планом-схемою місцевості, де було скоєно злочин підсудними /а.с.14/;
-показаннями в суді потерпілого ОСОБА_7 про перебування у той вечір в стані алкогольного сп»яніння та нечіткі спогади про свою поведінку, не виключаючи можливості звернення за цигарками до компанії молодих людей та свою нецензурну лайку. При цьому він пам»ятає, як його вдари в голову і від запаморочення він впав, а зловмисники, завдавши йому ще декілька ударів в різні частини тіла, забрали у нього мобільний телефон та золотий перстень. Проте, в ході розгляду справи в суді батьки ОСОБА_10 повністю відшкодували заподіяну йому шкоду, а тому претензій до підсудних він немає і просить їх суворо не наказувати;
-показаннями в суді свідка ОСОБА_9 про свій відпочинок з товаришами на озері, повернення з нього пішком по кілька чоловік, звернення до них по дорозі незнайомого хлопця з проханням сигарет, повернення в місто на таксі, в якому їх наздогнали підсудні, з»ясування по дорозі кимсь із підсудних про наявність у присутніх паспорта, здачу ОСОБА_5 в ломбард золотого перстня на її паспорт, послідуюче повідомлення їй працівниками міліції про його викрадення;
-показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 в суді, та ОСОБА_13 ОСОБА_14 в ході попереднього слідства про повернення компанії з відпочинку по кілька чоловік, звернення до них п»яного чоловіка з проханням цигарок, який в послідуючому побіг в сторону заправки, повернення разом з підсудними в місто на грузовому таксі, з»ясування кимсь із них у присутніх про наявність паспорту, поїздку до ломбарду /а.с.56, 72/;
-показаннями в суді свідка ОСОБА_15 про передачу йому двома невідомими чоловіками мобільного телефону під залог, повернення їм вказаного телефону наступного дня;
-іншими матеріалами справи.
Оцінюючи наведені докази вини підсудних у скоєному за їх сукупністю, суд зважає, що у потерпілого ОСОБА_7 не виявлено будь-яких тілесних ушкоджень внаслідок побиття та заволодіння майном; перебування його під час скоєння злочину в стані алкогольного сп»яніння, яке позбавляє чітко пригадати події того вечора до конфлікту з підсудними, ставить під сумнів можливість ним об»єктивно оцінювати причину свого запаморочення, не виключаючи зайво вжитого алкоголю. До того ж, він пам»ятає, як двоє невідомих осіб з застосуванням насильства відбирали у нього телефон та золотий перстень, що ще раз доводить про перебування його у свідомості.
З огляду на вказане, у суду виникають сумніви щодо обґрунтованості кваліфікації дій підсудних органами попереднього слідства, як розбійницького нападу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Як наслідок, суд приходить до висновку про доцільність перекваліфікації дій підсудних зі ст. 187 ч.2 КК України на ст. 186 ч.2 КК України як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров”я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб повторно.
При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особи винних.
Суд враховує, що підсудні визнають свою вину та розкаюється в скоєному, ОСОБА_16 повністю відшкодував потерпілому заподіяну шкоду і визнає зазначені обставини такими, що пом”якшують їх відповідальність.
Обставин, що обтяжують відповідальність підсудних, в суді не встановлено.
Враховуючи наведене, той факт, що підсудні неодноразово судились, ОСОБА_5 скоїв злочин в період іспитового строку за попереднім вироком суду, а ОСОБА_6, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі за аналогічний злочин, належних висновків для себе не зробив, суд приходить до висновку про обрання їм міри покарання у виді позбавлення волі реально.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винними у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, призначивши їм покарання в у виді позбавлення волі строком на 4 роки кожному.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_5 покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 11 червня 2010 р. і остаточно визначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.
Міру запобіжного заходу засудженим до вступу вироку в законну силу залишити попередньою -утримання під вартою.
Строк покарання засудженим рахувати з 7 грудня 2011 р., зарахувавши в нього час утримання їх під вартою з 25 червня 2011 р. по 6 грудня 2011 р. включно кожному.
Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Апеляційного суду Хмельницької областічерез Хмельницький міськрайонний суд.
Суддя: Лисяк Г.І.