13 грудня 2011 року Справа № 5023/872/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Вороні В.С.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1 за дорученням № 2013/0/4-11 від 16.05.2011 року
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 4773Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2011 року у справі
за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
до Державного підприємства “Хлібна база №85”, м. Барвінкове, Харківська область
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів
Рішенням господарського суду Харківської області від 22 березня 2011 року (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Державне підприємство "Хлібна база №85" повернути до Державного резерву України такі матеріальні цінності: жито групи "А" у кількості 9,468 тон. Стягнуто з Державного підприємства «Хлібна база № 85» до Державного бюджету України штрафні санкції у сумі 9 697,22 грн., в тому числі 8805,25 грн. -100% штрафу та 891,97 грн. - пені. Стягнуто з Державного підприємства «Хлібна база № 85»на користь Державного бюджету України 187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказує на те, що Акт перевірки КРУ від 30.04.2010 року не може бути належним доказом у справі, оскільки він не є вимогою про повернення товару зі зберігання, а його висновки спростовані матеріалами інвентаризації.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому його представник зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2000 року між Державним комітетом України по матеріальних резервах та Державним підприємством «Хлібна база № 85»укладено Договір №1 про відповідальне зберігання (а.с. 20,21).
Відповідно до п. 2.1. Договору "Комітет" : контролює умови зберігання, якісний та кількісний стан матеріальних цінностей державного резерву, які зберігаються на площах Зберігача; списує на збитки нестачі й втрати матеріальних цінностей держрезерву (у розмірі їх фактичного зменшення), що не перевищують норм природних убутків при зберіганні, на підставі актів, які подаються відповідальним Зберігачем, при умові, що на ці матеріальні цінності існують норми природних убутків та якщо закладання проводилось по фізичній вазі; відшкодовує витрати Зберігача по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву за період з 1 січня 1999р.по 17 жовтня 1999р., виходячи із розрахунку 1,5 грн ( без урахування ПДВ); за період з 18 жовтня 1999р., виходячи із розрахунку 2,5 грн. (з урахуванням ПДВ) за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Зберігача.
Згідно з п. 2.2. Договору «Зберігач»: приймає матеріальні цінності до державного резерву, які закладаються на відповідальне зберігання, за якістю і кількістю, у відповідності до інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, затверджених Державним арбітражем та інструкцій Держкомрезерву і Держстандарту України; надає Комітету один примірник приймального акту по формі Р-16, яким оформлюється факт закладення матеріальних цінностей у держрезерв на зберігання; створює необхідні умови та забезпечує належне зберігання матеріальних цінностей державного резерву згідно з інструкціями, затвердженими Комітетом, на протязі встановленого ним терміну; самостійні проводить освіження та заміну матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні, з одночасним поданням до Комітету акта про освіження за формою Р-17; надолужує нестачі и втрати матеріальних цінностей державного резерві одноіменними матеріальними цінностями такої ж якості, негайно після виявлення нестач і втрат; щороку, станом на 1 січня, подає звіт Комітету по формі № 1 та інформаці про інвентаризацію; забезпечує відпуск та відвантаження матеріальних цінностей державної резерву в присутності представника одержувача та тільки за нарядам Комітету.
Відповідно до умов договору та пункту 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 року, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання.
З Приймального акту від 05.09.2000 року, складеного по формі Р-16 вбачається, що відповідач прийняв у першу групу у порядку закладка в держрезерв жито групи "А" у кількості 33976 тон (а.с.17).
Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У ст. 944 Цивільного кодексу України зазначено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Статтею 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв»встановлено, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України або за рішенням Держкомрезерву.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державний матеріальний резерв»передбачено, що контроль за створенням, відпуском та використанням державного резерву здійснює Верховна Рада України.
Постановою Верховної Ради України № 57/96 від 20.02.1996 року „Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)" доручено уповноваженим представникам Держкомрезерву або його територіальних органів здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться. За результатами перевірок складається акт. За виявленими фактами самовільного відчуження (використання, реалізації) матеріальних ресурсів до відповідальних зберігачів застосовуються фінансові санкції в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Держкомрезерву України від 13.04.2010 року № 40/вд головними спеціалістами КРВ Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту Шацьким М.О. та Вершиніним О.Ю. проведена позапланова перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності зерна та зернопродуктів, які знаходяться на відповідальному зберіганні Державного підприємства «Хлібна база №85»за період з 19.12.2008 року по 30.04.2010 року відповідно до затвердженого завдання, за результатами якої складено Акт від 30 квітня 2010 року (а.с.10-16).
З Акту вбачається, що попередніми перевірками виявлено самовільне відчуження зерна державного резерву в кількості 858669 т. На час поточної перевірки повернення самовільно відчуженого зерна держрезерву не відбувалось та встановлено самовільне відчуження зерна держрезерву (жито гр .«А») в кількості 9468 т.
Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів повернення матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідно до п.п. 21 п. 5 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129 ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держкомрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон'юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції.
Листом Міністерства економіки України № 53-19/108 від 28.01.2000 року Держкомрезерву дозволено при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку.
Таким чином, вартість самовільного використання матеріальних цінностей встановлена виходячи з цін, що діяли на момент проведення перевірки, тобто станом на 30.04.2010 року, що підтверджується ціновою довідкою, яка долучена до матеріалів справи.
Факт незабезпечення збереження, в тому числі самовільного відчуження, матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання своїх зобов'язань передбачених ст.ст. 936, 942, 949 Цивільного кодексу України, Закону України «Про державний матеріальний резерв»та Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та іншими нормативними актами, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву.
За неналежне виконання зобов'язань ст. 230 Господарського кодексу України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.
Згідно з п. 10 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»за незабезпечення збереження, в тому числі самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.
Враховуючи, що загальна вартість матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, становить 8805,25 грн., господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача штраф у розмірі 8805, 25 грн.
Відповідно до п. 16 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв»пеня обчислюється з вартості матеріальних цінностей, щодо яких встановлено факт незабезпечення збереження, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано пеню за період з 30.04.2010 року по 31.01.2011 року відповідно до Акту перевірки від 30.04.2010 року у розмірі 891,97 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Згідно із п. 2 ст. 949 ЦК України зберігач повинен повернути поклажодавцю річ в такому ж стані, в якому вона була прийнята на зберігання.
Відповідно до ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата неустойки не звільняє Відповідача від виконання свого обов'язку в натурі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд також обґрунтовано зобов'язав відповідача повернути до Державного резерву України матеріальні цінності: жито групи "А" у кількості 9,468 тонн.
Посилання відповідача на те, що на даний час порушено справу Ж Б-39/68-08 про банкрутство ДП "Хлібна база № 85", колегія суддів вважає безпідставним, оскільки спірне майно знаходиться на позабалансовому рахунку та не належить боржнику.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 22 березня 2011 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від Харківської області від 22 березня 2011 року у справі № 5023/872/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Медуниця О.Є.
Суддя Пелипенко Н.М.
Постанову підписано 19.12.2011 року