"21" грудня 2011 р. Справа № 5023/7225/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Гончаренко С.В.
позивача - не з'явився,
першої третьої особи - не з'явився,
другої третьої особи - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Дзержинського району м. Харкова (вх. № 5048 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2011 р. у справі № 5023/7225/11
за позовом прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради,
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1) Харківське міське управління земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків,
2) Головне управління Держкомзему в Харківській області, м. Харків,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,
про зобов'язання вчинити певні дії,
Прокурор Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, позивача, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив зобов'язати відповідача, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0011 га по АДРЕСА_2 відшкодувати 583,11 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зобов'язати відповідача привести зазначену земельну ділянку у придатний для користування стан.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2011 року у справі № 5023/7225/11 (суддя Рильова В.В.) у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Прокурор з цим рішенням не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просив оскаржуване ним рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Представники відповідача та першої третьої особи в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень
Від позивача на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній підтримує доводи прокурора, просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, та розглядати справу за відсутності представника позивача.
Від представника другої третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головне управління Держкомзему в Харківській області. У вказаному клопотанні представник другої третьої особи також повідомив, що проти задоволення апеляційної скарги прокурора він не заперечує.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. № З-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п.2 резолютивної частини), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності принципом територіальності.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що перевіркою, проведеною прокуратурою м. Харкова спільно з фахівцями Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області в діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань додержання вимог земельного законодавства України встановлено, що останньою в порушення вимог статей 125, 126 Земельного Кодексу України, без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), самовільно використовується земельна ділянка площею 0,0011 га для експлуатації та обслуговування торговельного кіоску.
Даний факт підтверджується матеріалами перевірки Головного управління Держкомзему у Харківській області, матеріалами перевірки прокуратури Дзержинського району м. Харкова. Відповідно до листа Головного управління Держкомзему у Харківській області від 19.08.2011р. № 13-05-35/8449, який міститься у матеріалах справи, ФО-П ОСОБА_1 використовує земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0011 га для експлуатації та обслуговування торговельного кіоску.
Станом на час пред'явлення позову сума несплаченої ФО-П ОСОБА_1 шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки становить 583,11 грн.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.
Суб'єктами права власності на землі комунальної власності згідно до пункту «б»статті 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо через органи місцевого самоврядування. Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно компетенцію сільських, селищних, місцевих рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Земельна ділянка є державною власністю і відповідно пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Харківської міської ради.
У відповідності до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель, здійснюється міськими радами.
Органи місцевого самоврядування в особі міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функції суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.
Так, відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено земельну ділянку по АДРЕСА_2.
Обстеженням встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_1 самовільно встановлений металевий кіоск, вказана земельна ділянка використовується ФОП ОСОБА_1 без правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги статей.125,126 Земельного кодексу України.
Акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2, складений відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону
Згідно з вимогами статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Положеннями частин 1, 3, 5 статті 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що вказана земельна ділянка надавалась у власність чи у користування ФО-П ОСОБА_1, правовстановлюючі документи на право власності або право користування на вказану ділянку у ФО-П ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Розміщення кіоску для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, є самовільним зайняттям земельної ділянки, та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена і в пункті 4.1.3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 04-06/15.
У зв'язку із самовільним використанням земельної ділянки по АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_1 порушуються вимоги статей 125,126 Земельного кодексу України. Самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки обмежує законного власника (користувача) в праві розпоряджатися (користуватися) нею за своїм призначенням, чим завдається істотна шкода державним інтересам.
Пунктом «б»частини 1 статті 211 встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення земельного законодавства, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан правомірні, підтверджені матеріалами справи, відповідають положенням чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача відшкодувати заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоду у розмірі 583,11 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В позовній заяві прокурором не вказано особу на користь якої він просить стягнути з відповідача завдану самовільним зайняттям земельної ділянки шкоду. Слід зазначити, що господарський суд не може виходити за межі позовних вимог для визначення особи на користь якої слід стягнути завдану шкоду, а тому позовні вимоги в частині відшкодування заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки шкоди у розмірі 583,11 грн. колегія суддів залишає без задоволення.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, це рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга прокурора -частковому задоволенню.
Згідно з частиною 1 та пунктом 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
При визначенні нового розподілу судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0011 га по АДРЕСА_2 та привести її у придатний до використання стан.
Постановити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0011 га по АДРЕСА_2 з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (61024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України 1411,5 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 23.12.2011 року