"12" грудня 2011 р. Справа № 18/1600/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 19.09.2011 р.,
відповідача - ОСОБА_2., довіреність б/н від 11.10.2011 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (вх. № 4950П/3-11 від 18.11.11) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.11 р. у справі № 18/1600/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів", с. Засилля Лубенського району Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро", м. Полтава
про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,
06.06.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (далі позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" (далі відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 118 035,00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.11. 2011 р. у справі № 18/1600/11 (суддя Іваницький О.Т.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано недоведеністю обставин, на які посилався позивач в якості підстави своїх вимог.
Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2011 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача. Заявник скарги вважає, що зазначене рішення прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
По суті заявлених апеляційних вимог заявник скарги, зокрема, стверджує про те, що положення ч. 2 ст. 799 ЦК України не можуть бути застосовані у відношенні до договору оренди, оскільки правове регулювання підприємницької діяльності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в даному випадку, є тотожними. У відношенні договорів оренди транспортних засобів, укладених юридичними особами, ЦК України та ГК України не вимагають обов'язкового нотаріального посвідчення. За загальним правилом (ст. 209 ЦК України) правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
На підставі вищезазначеного вважає, що судом першої інстанції неправомірно та безпідставно (виходячи за межі позовних вимог) визнано договір оренди транспортного засобу від 01.04.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (орендарем) та фізичною особою - підприємцем (суб'єкт підприємницької діяльності - відповідно до договору) ОСОБА_3 (орендодавцем) нікчемним, що було покладено судом за основу при прийнятті оскаржуваного рішення.
Також заявник скарги зазначає, що місцевим господарським судом не прийнята в якості головного доказу у справі обставина щодо вини водія відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка була встановлена постановою апеляційного суду Полтавської області від 29.08.2011 р.
Таким чином, заявник скарги вважає, що майнова шкода, завдана позивачу джерелом підвищеної безпеки, власником якого є відповідач у даній справі, в силу ст. ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України підлягає стягненню з ТОВ «Інтер-Агро».
Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не прийняті до уваги документи, надані представником позивача, що підтверджують суму завданих збитків, котрі підлягають відшкодуванню.
Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 12.12.2011 р .
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2011 р. є законним та обґрунтованим, прийнятим при повному та всебічному з'ясуванні всіх обставин справи, внаслідок чого воно має бути залишено без змін, а проти апеляційної скарги позивача заперечує, вважає, що викладені в ній доводи необґрунтовані та такі, що не базуються на чинних нормах матеріального та процесуального права, тому просить залишити її без задоволення.
В судове засідання 12.12.2011 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.
Норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб, зокрема, містить глава 82 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України така шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. ( ч. 2 ст.1166 ЦК України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 зазначеного Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Спеціальними нормами, які визначають поняття джерела підвищеної небезпеки, підстави виникнення зобов'язання по відшкодуванню шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є статті 1187 та 1188 Цивільного кодексу України.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Обставиною, яка звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є його вибуття з володіння суб'єкта відповідальності внаслідок неправомірних дій інших осіб, або завдання шкоди внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
При цьому обов'язок доведення обставин, що виключають відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, покладається на його володільця.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього об'єкта (шофер, машиніст, оператор тощо).
Таким чином, підставами виникнення цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки є наявність шкоди, протиправна дія заподіювача шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Місцевим господарським судом встановлено, що 27.04.2011 р. в м. Полтаві на відрізку автодороги вул. Половка-Курчатова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.р.н. НОМЕР_1, та транспортного засобу МUDAN 1044, д.р.н. НОМЕР_2.
Транспортний засіб МUDAN 1044, д.р.н. НОМЕР_2 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро".
Автомобіль ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.р.н. НОМЕР_1 знаходиться в оренді ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" і використовується в його господарській діяльності згідно з договором оренди транспортного засобу ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.р.н. НОМЕР_1, укладеним 01.04.2009 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавцем) та ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (орендарем).
Дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм транспортного засобу МUDAN 1044, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4, який перебуває в трудових відносинах з ТОВ "Інтер-Агро", пунктів 10.1. та 16.1. Правил дорожнього руху України.
За фактом дорожньо-транспортної пригоди складено протокол серія ВІ № 146015 від 27.04.2011 р. про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 та доповнення до даного протоколу про порушення правил дорожнього руху, що спричинили майнову шкоду, оскільки згідно з довідкою ДАІ в ході даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.р.н. НОМЕР_1 кузов (рама, шасі) 065514 зазнав значних механічних пошкоджень (а.с. 9-11).
Згідно з постановою апеляційного суду Полтавської області від 29.08.2011 р. водія транспортного засобу МUDAN 1044, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ТОВ "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" виставило ТОВ "Інтер-Агро" рахунок на ремонтно-відновлювальні роботи в сумі 116335,00 грн. на умовах попередньої оплати посилаючись на рахунок - фактуру № ТД-0000074 від 16.05.2011 р., а.с.12-13).
Крім того, позивач зазначав, що ним понесені додаткові витрати, пов'язані з забезпеченням подальшого переміщення працівників Товариства (користування громадським транспортом, таксі) в сумі 1700,00 грн., але ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції розрахунку додаткових витрат та інші первинні бухгалтерські документи щодо додаткових витрат суду не надав.
Колегія суддів також зазначає наступне.
Позивач під час звернення до місцевого господарського суду з позовом вказував на те, що 01.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди транспортного засобу ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.р.н. НОМЕР_1.
Згідно з умовами договору фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (орендодавець) надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" (орендар) приймає у строкове платне користування транспортний засіб ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.р.н. НОМЕР_1, рік випуску 2007, строком на два роки шість місяців для використання у господарській діяльності орендаря.
Договір, укладений в простій письмовій формі, та акт приймання - передачі транспортного засобу від 01.04.2009 р. від імені орендодавця підписані ОСОБА_3 (а.с.6-8).
В документах вказані адреса орендодавця - АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_3, довіреність № 582155 від 01.11.2007 р., разом з тим, номер свідоцтва про державну реєстрацію не вказаний, до матеріалів справи ні копія довіреності, ні копія свідоцтва не надані.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано доказів того, що автомобіль ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.н.з. НОМЕР_1, був зареєстрований у встановленому законодавством порядку на ім'я фізичної особи-підприємця і використовувався саме для здійснення підприємницької діяльності його власника. Той факт, що фізична особа ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець не є доказом використання автомобіля ТОYОТА LAND CRUISER д.н.з. НОМЕР_1 у його підприємницькій діяльності.
Суду апеляційної інстанції позивачем - заявником апеляційної скарги - також не було надано копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.н.з. НОМЕР_1 для підтвердження права власності особи на цей транспортний засіб, особливо з урахуванням того, що позивач при укладенні договору оренди діяв на підставі довіреності № 582155 від 01.11. 2007 р., яка також не була надана суду в якості підтвердження позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що договір найму транспортного засобу укладено за участю фізичної особи.
Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки позивачем не надано суду доказів нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 01.04.2009 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів", а предметом оренди за цим договором є транспортний засіб, що належить фізичній особі, зазначений договір оренди транспортного засобу є нікчемним.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Пунктом 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388 у редакції, яка діяла на дату укладення договору оренди транспортного засобу від 01.04.2009 р., передбачено, що якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, їм видається підрозділами ДАІ тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження. При цьому у графі "особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта)
серія N ". Один екземпляр копії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом, залишається у підрозділі ДАІ."
Як вбачається з матеріалів справи, копія такого талону позивачем надана не була.
Колегія суддів зазначає про те, що позивач, крім того, на надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду витребуваних у нього доказів у справі, а саме діагностичні висновки пошкодженого автомобіля після ДТП та поліс на обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.р.н. НОМЕР_1.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано суду належних доказів в підтвердження правомірності користування (у тому числі на умовах оренди) транспортним засобом ТОYОТА LAND CRUISER 4.7., д.р.н. НОМЕР_1, що належить фізичній особі ОСОБА_3, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" не є особою, яка має право на звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, що виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю цього транспортного засобу, тобто є неналежним позивачем.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2011 р. у справі №18/1600/11 відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський комбінат будівельних матеріалів" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2011 р. у справі № 18/1600/11 залишити без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписаний 19.12.2011 р.