"13" грудня 2011 р. Справа № 5021/2217/2011
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Гурдісовій Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 (дов. б/н від 19.11.2011 р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми (вх. № 5003 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 18.10.11 р. у справі № 5021/2217/2011
за позовом ТОВ "ДККОМ", м. Суми
до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми
про стягнення 189 400,00 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 189400,00 грн., у тому числі 155083,27 грн. основного боргу, 4418,78 грн. -3% річних та 29177,95 грн. інфляційних втрат, а також просив стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Рішенням господарського суду Сумської області від 18.10.2011 р. у справі № 5021/1882/2011 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 185242,21 грн. заборгованості, 1852,42 грн. витрат по сплаті державного мита та 230,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому зазначає про те, що надання послуг здійснювалось не за договором, про що свідчить відсутність в актах приймання-передачі та наданих позивачем рахунках посилання на договір, в зв'язку з чим вважає, що строк оплати для відповідача є не встановлений. Крім того, заперечує настання строку оплати отриманого товару за видатковими накладними в сумі 108329,20 грн., а також не погоджується з висновками суду про те, що строк сплати за поставлений товар починається з наступного дня після отримання претензії, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних після спливу 10 днів з моменту отримання претензії.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції його з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну.
Відповідач в призначене судове засідання 13 грудня 2011 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням за № 21421 про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача 29.11.2011 р.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Приймаючи до уваги, що заяв про відкладення розгляду справи або повідомлень про поважність причини неявки до суду від ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об"єднання ім. М.В. Фрунзе" на адресу Харківського апеляційного господарського суду не надходило, явку представників не визнано обов'язковою, колегія суддів визнає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, вважаючи наявні у справі докази достатніми для вирішення спору по суті.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи між позивачем та відповідачем було укладено 26 лютого 2008 року договір № 4146у на технічне обслуговування та ремонт копіювально-розмножувальної техніки (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виконати технічне обслуговування та ремонт копіювально-розмножувальної техніки відповідача, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи (надані послуги).
Загальна сума виконаних робіт (наданих послуг) за договором, що підтверджено актами приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг) становить 140125,51 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що свої зобов'язання позивач виконав повністю, а відповідач прийняв виконані роботи (надані послуги), що підтверджується актами приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг), підписаних відповідачем і скріплених печаткою відповідача, але оплатив частково в розмірі 92651,44 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача по договору на технічне обслуговування та ремонт копіювально-розмножувальної техніки за період з листопада 2008 року по червень 2009 року склала 47474,07 грн.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відповідачу 9449,32 грн. інфляційних та 2749,94 грн. 3% річних.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підставі заявок відповідача на протязі 2007-2009рр. позивачем відповідачу було здійснено поставку - передано у власність відповідача товарно-матеріальних цінностей по видаткових накладних на загальну суму 1980096,14 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що свої зобов'язання позивач (продавець) виконав повністю та передав відповідачу товар в повному обсязі та належної якості, а відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками відповідача (покупця), на підставі довіреностей, і здійснив часткову оплату в розмірі - 1869363,34 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за отримані товарно-матеріальні цінності по видаткових накладних, підписаних представниками відповідача на підставі довіреностей, складає 110732,80грн.
Позивачем до матеріалів справи надана претензія від 21.09.2009р. з вимогою в 10-денний строк погасити заборгованість з оплати вартості товару та виконаних робіт (наданих послуг) з урахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, яка була направлена на адресу відповідача 23.09.2009 року та отримана ним 24.09.2009 року, що підтверджується матеріалами справи. Вказана претензія залишилась відповідачем без задоволення.
Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що наявність заборгованості за виконані роботи та отримані товарно-матеріальні цінності по видаткових накладних в сумі 158206,87 грн. визнано відповідачем, що підтверджено актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2010 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатками сторін. З урахуванням строку позовної давності позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 155803,27 грн.
За таких встановлених обставин справи, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт і поставки товару позивачем та його часткової оплати з боку відповідача, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати вартості виконаних робіт та поставленого товару, аргументованих заперечень не представив, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 155803,27 грн.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційній збитки в розмірі 29177,95 грн. та 3% річних в розмірі 8675,58 грн. в зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт та отриманих товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними.
Перевіривши правильність нарахування позивачем суми інфляційних та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 22684,86 грн. інфляційних та 6754,08 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних судом відмовлено в зв'язку з їх невірним нарахуванням на суму заборгованості в розмірі 108329,20 грн. за поставлені товарно-матеріальні цінності та з посиланням на те, що інфляційні та річні повинні нараховуватись після закінчення 10-ти денного строку з дня отримання претензії відповідачем, тобто з 06.10.2009 р.
З викладеними в рішенні суду висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що виконання робіт здійснювалось позивачем не за договором та відсутність в зв'язку з цим настання строку для їх оплати, колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно частини статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наявний в матеріалах справи договір № 41- 46У від 26.02.2008 року за змістом і формою відповідає вимогам чинного законодавства.
Предмет договору - технічне обслуговування та ремонт копіювально-розмножувальної техніки співпадає з найменуванням робіт, зазначених в актах приймання-передачі виконаних робіт. Також, виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту копіювально-розмножувальної техніки здійснені позивачем в період строку дії договору № 41- 46У від 26.02.2008 року.
З огляду на викладене не викликає сумнівів, що складені та підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт свідчать не про укладання сторонами окремих договорів, а є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які в даному випадку фіксують факт здійснення господарської операції з виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт з технічного обслуговування та ремонту копіювально-розмножувальної техніки в межах договору № 41- 46У від 26.02.2008 року.
Твердження відповідача про те, що зазначені акти приймання-передачі виконаних робіт не містять вказівки на договір № 41- 46У від 26.02.2008 року колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" посилання на договір не є обов'язковим реквізитом, що повинен бути зазначений в первинних документах, положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.
Згідно п. 2.1 договору загальна вартість робіт договору визначається шляхом складання виставлених рахунків виконавцем за надані послуги, виконані роботи з урахуванням НДС.
П.2.2 передбачено, що ціна, кількість, найменування, одиниця виміру послуг зазначаються окремо в відповідному рахунку.
Позивачем до матеріалів справи надані рахунки, які містять посилання на відповідні акти виконаних робіт та відповідають положенням п.2.1 та п. 2.2 договору.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних обома сторонами та скріплених печаткою підприємств позивача та відповідача, роботи відповідачем були прийняті без жодних зауважень. Також, в самих актах зазначено, що акт є підставою для взаємних розрахунків сторін.
П. 2.3 договору сторони домовились, що замовник здійснює оплату в розмірі 100% за фактичні послуги, до п'ятого числа місяця, який слідує за звітним.
Відповідно до п. 2.4. замовник здійснює оплату на підставі рахунку після приймання послуг за актом приймання-передачі шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківській рахунок виконавця.
Отже, факт виконання позивачем робіт на суму 47474,07 грн. та їх прийняття відповідачем за договором, тобто факт їх остаточної здачі, підтверджено матеріалами справи, та у відповідності з умовами договору, а також вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну.
Що стосується поставки товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що строк оплати за поставлений товар на суму 108329,20 грн. не настав, оскільки вони спростовуються матеріалами та дійсними обставинами справи.
Відповідно п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначається моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки сторонами не визначено строк оплати поставлених відповідачу товарно-матеріальних цінностей, позивачем в порядку передбаченому ч.2 ст.530 ЦК України пред'явлена вимога від 21.09.2009р. з зазначенням 10-ти денного строку на оплату, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 24.09.2009р. (а.с. 73-75).
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що починаючи з 06.10.2009 р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними.
Колегія суддів також звертає увагу, що в матеріалах справи міститься підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2010 р. з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 158206,87 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.
При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.
Твердження відповідача про неправомірність стягнення інфляційних та річних не мають жодного правового та документального обґрунтування, тому до уваги не приймаються.
За таких обставин, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 18 жовтня 2011 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 18.10.2011 р. у справі № 5021/2217/2011 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписано 19 грудня 2011 року