12 грудня 2011 р. Справа № 5023/7315/11
Колегія суддів у складі:
головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., судді -Пушай В.І., Плужник О.В.
при секретарі - Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача -не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5032Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07.11.11 у справі № 5023/7315/11
за позовом ТОВ Контрольно- діагностична лабораторія "Інтромет", м. Київ
до ТОВ "Укрнафтогазексперт", м. Харків
про стягнення коштів,-
встановила:
У серпні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на його користь збитків у сумі 58000 грн.; штрафних санкцій в сумі 10988 грн.; витрат на юридичну допомогу 5500 грн.; з оплати державного мита 745 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн., а всього 75469 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.11 року по справі № 5023/7315/11 (суддя -Ольшанченко В.І.) прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №УНГЕ12/10-10 від 12.10.10 р. в сумі 10000,00 грн., інфляційних за період лютий-липень 2011 р. в сумі 3903,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 2247,00 грн. Припинено провадження у справі в цій частині. В решті позову відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ "Укрнафтогазексперт" на користь ТОВ "Контрольно-діагностична лабораторія "Інтромет" заборгованість за договором №УНГЕ 12/10-10 від 12.10.10 р. в сумі 48000,00 грн., 3% річних за період з 26.04.11 р. по 01.08.11 р. в сумі 485,59 грн., державне мито в сумі 484,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 165,86 грн.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а також при його винесенні порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, відповідач зазначає, що при вирішенні справи по суті не було залучено до розгляду справи відповідача, що є порушенням ст. 402 ГПК України - рівність перед законом і судом всіх учасників господарських правовідносин. Судом першої інстанції прийнято точку зору на спірний договір лише позивача, а відповідач був позбавлений можливості присутності при розгляді судової справи. Крім того, відповідно до ст.4-3 ГГІК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, відповідач був позбавлений можливості надати свої заперечення проти позову. Відповідач вважає, що у спірному договорі взагалі відсутній строк його виконання, а відтак, відповідно до ст.530 ЦК України строк зобов'язання виникає в семиденний термін з моменту пред'явлення вимоги про виконання. Таким чином строк виконання є 21.04.2011, а не 31,01.2011, що було проігноровано судом. Ці факти на думку відповідача свідчать про упередженість суду та небажання об'єктивно розглянути цю справу, що є порушенням ст. 8 ГПК України, ст. 4-7 ГПК України.
Відповідно до вимог ст. 5 ГПК України судом було проігноровано той факт, що позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору за спірним договором, що є порушенням вимог ст. ст. 5,11 ГПК України.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, що судом зроблено не було.
Відповідно до ст. 614 ЦК України, обов'язковою підставою для відповідальності за прострочення виконання чи неналежного виконання зобов'язання є наявність вини з боку сторони зобов'язання. Статтею 616 ЦК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Судова колегія повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу суперечить вимогам ст.69 ГПК України).
Посилання відповідача на те, що відповідача на те, що він був позбавлений судом першої інстанції на участь у судовому засіданні безпідставне, оскільки представник відповідача ОСОБА_1 (довіреність від 01.08.11 р.) приймав участь у засіданні суду першої інстанції та надавав клопотання про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди з позивачем.
Таким чином, саме відповідач передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, тому те, що відповідач не направив свого повноважного представника у засідання суду першої інстанції, не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 104 ГПК України.
Також, безпідставне посилання відповідача на те, що позивачем не вживалися заходи досудового врегулювання спору за спірним договором, оскільки матеріалах справи є відповідь відповідача вих.№63 від 21 квітня 2011 року на претензію позивача про сплату боргу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.10.10 р. між сторонами був укладений договір №УНГЕ12/10-10 (надалі - договір), за яким замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) виконує роботи з нівелювання, визначення вертикальних та горизонтальних зміщень конструкцій повітряних переходів в кількості 14 одиниць, та розрахунок напружено-деформовоного стану повітряних переходів за результатами геодезичних обстежень, технічного діагностування з урахуванням результатів внутрішньотрубної діагностики.
Пунктом 2.1 вказаного договору сторони визначили, що роботи за цим договором виконуються в період з 01.10 по 31.12.2010 р.
Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт визначається на основі протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1), який є невід'ємною частиною даного договору і становить: 186471,54 грн., без ПДВ.
Згідно п. 3.2 цього ж договору виконані роботи оформлюються актом здавання-приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.3 договору, після підписання сторонами акту виконаних робіт замовник перераховує кошти на рахунок виконавця в 15-ти денний термін після отримання коштів від філії НВЦ "Техдіагаз" ДК "Укртрансгаз".
Згідно п. 4.1 договору виконавець приступає до виконання робіт після підписання договору сторонами та надання документальних матеріалів (згідно технічного завдання) необхідних для проведення робіт.
В протоколі погодження договірної ціни (додаток №1 до договору) на роботи з нівелювання, визначення вертикальних та горизонтальних зміщень конструкцій повітряних переходів, та розрахунок напружено-деформовоного стану повітряних переходів за результатами геодезичних обстежень, технічного діагностування з урахуванням результатів внутрішньотрубної діагностики сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни на створення (передачу) технічної продукції в сумі: 186471,54 грн., без ПДВ. В тому числі єдиний податок: 18467,15 грн.
Також, в даному протоколі сторони зазначили, що він є підставою для проведення взаємних розрахунків між ними.
Відповідно до зведеного кошторису №2 на проектні та вишукувальні роботи загальна сума договору становить 186471,54 грн.
У грудні 2010 р. сторони підписали акт здачі-приймання виконаних робіт за договором №УНГЕ 12/10-10 від 12.10.10 р. на суму 186471,54 грн. без зауважень.
Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором, в загальній сумі 128471,54 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з особового рахунку позивача.
Заборгованість відповідача за договором на день подачі позову становила 58000,00 грн., що підтверджується копією акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.11 р.
12.04.11 р. позивач надіслав відповідачу претензію №5 на суму 100000,00 грн., яку, як вказує відповідач, він отримав 18.04.11 р.
У відповіді №63 від 21.04.11 р. відповідач відхилив претензію, посилаючись на те, що заборгованість буде погашена по мірі отримання фінансування.
Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні згідно ч. 2 ст. 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 837 ЦК України по договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу по замовленню іншої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в узгоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у. зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки вищеназваною статтею не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо. При цьому, боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.
Отже, останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання є 25.04.11 р., але відповідач у вказаний строк заборгованість не сплатив в повному обсязі, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем з 26.04.11 р. виникла прострочена заборгованість.
Після подачі позову відповідач частково погасив заборгованість на суму 10000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень відповідача від 30.08.11 р. та 05.09.11 р.
Таким чином, на день прийняття судом рішення, залишилася несплаченою відповідачем заборгованість в сумі 48000,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 31.01.11 р. по 01.08.11 р. в сумі 4838,00 грн.
Відповідач не надав суду, відповідно до ст. 33 ГПК України, докази сплати заборгованості за договором, 3% річних або будь-які заперечення.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визна позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню частково в частині стягнення 3% річних, оскільки сторонами не визначено в договорі строк виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт, а відтак 3% річних має нараховуватися через сім днів з дня отримання відповідачем вимоги (претензії), тобто з 26.04.11 р. по 01.08.11 р.
Посилання позивача на те, що строк оплати відповідачем виконаних робіт настав, згідно п. 3.3 договору, через 15 днів після отримання коштів від філії НВЦ "Техдіагаз" ДК "Укртрансгаз", тобто з 31.01.11 р., суд першої інстанції також правомірно визнав безпідставними, оскільки законодавчо заборонено кореспондувати права та обов'язки замовника і генпідрядника з правами та обов'язками генпідрядника і субпідрядника. Відтак наявність або відсутність фінансування робіт з боку замовника не впливають на обов'язки відповідача по оплаті виконаних робіт.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з вищенаведеної норми заявлені до стягнення з відповідача витрати на юридичну допомогу в сумі 5500,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 20.07.11 р., укладеного позивачем з ТОВ «Аудитсервіс», не є судовими витратами в розумінні вищенаведеної процесуальної норми, оскільки договір укладений не з адвокатом.
У суді першої інстанції, представник позивача усно пояснив суду, що ця сума є збитками.
Позивач не надав суду доказів понесення цих збитків, наявності прямого причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та збитками, розрахунку суми збитків, доказів вжиття заходів до їх зменшення.
Відтак позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу в сумі 5500,00 грн. є необґрунтованими, недоведеними і не підлягають задоволенню.
Також позивач не надав і доказів понесення ним витрат на відправку до суду та відповідачу кореспонденції в сумі 64,00 грн. та доказів пов'язаності цих витрат з розглядом справи, в зв'язку з чим вони не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для його скасування.
У зв'язку з вищевикладеним та Керуючись ст.193 Господарського кодексу України ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 41, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 07.11.2011 р. по справі №5023/7315/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.
судді Пушай В.І.
Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 15.12.2011 р.