27.12.2011 року Справа № 5013/1275/11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І.-доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання Фузейникової В.О.
за участю представників сторін:
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеал” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2011р. у справі № 5013/1275/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеал”, м. Одеса
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, с. Вільне, Кіровоградського району, Кіровоградської області
про визнання недійсним пунктів 1, 3, 4 договору від 27.09.08р., -
У липні 2011р. товариство з обмеженою відповідальністю “Ідеал” звернулось з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, в якому просило господарський суд визнати недійсними пункти 1, 3, 4 договору про зміни та доповнення від 07.07.09р. до договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 27.09.08р.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2011р. у справі № 5013/1275/11 (суддя -Мохонько К.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Ідеал” звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення повністю та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
В апеляційній скарзі, скаржник посилається на відсутність попереднього погодження загальними зборами засновників підприємства змін від 07.07.09р.; фактичне порушення раніше виданого погодження, наданого протоколом загальних зборів № 10 від 23.09.2008р., зокрема в частині розміру орендної плати; не надання відповідачем позивачу податкових накладних з ПДВ та не повідомлення про свою реєстрацію як платника ПДВ; порушення інтересів держави.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р. у справі № 5013/1275/11 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.
27.12.2011р. сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались. Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про час та місце її розгляду.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення, приймаючи до уваги наступне.
27.09.08р. між сторонами був укладений договір найму (оренди) нежилого приміщення (далі - договір), за умовами якого наймодавець (відповідач у справі) передає, а наймач (позивач у справі) приймає в тимчасове платне користування для здійснення виробничої та підприємницької діяльності 101/1000 частину виробничих будівель за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1251,6 кв.м.
Плата за користування наймачем нежилим приміщенням встановлена сторонами у розмірі 20000 грн. в місяць, сума за 60 місяців складає 1200000 грн. (п. 3.1, 3.2 договору).
Договір підписаний представником позивача і відповідачем, нотаріально посвідчений, занесений до Державного реєстру правочинів.
Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
В подальшому, 7 липня 2009 року сторони уклали договір про зміни та доповнення до договору найму від 27.09.08р. в якому виклали в іншій редакції: абзац перший преамбули, перше речення пункту 2.1, пункт 3.1, пункт 3.2, перше речення пункту 4.1 та доповнили договір пунктом 3.9. Зміни до договору підписані представником позивача і відповідачем, нотаріально посвідчені, занесені до Державного реєстру правочинів.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ідеал” звернулось з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, в якому просило господарський суд визнати недійсними пункти 1, 3, 4 договору про зміни та доповнення від 07.07.09р. до договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 27.09.08р.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 2 статіі 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав жодного доказу доведення до відома відповідача змісту протоколу № 10 від 23.09.08р. загальних зборів засновників ТОВ “Ідеал” чи контракту від 04.06.08р. між компанією “Лакшери Груп Инкорпорейтед” і Шумелянко Р.О. (а. с. 19-24).
В тексті змін до договору від 07.07.09р. записано: “Особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ІДЕАЛ” і повноваження його представника перевірено”. Зміни підписані представником ТОВ “Ідеал” Шумелянко Р.О. в присутності нотаріуса без будь-яких виправлень, доповнень чи застережень.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність повноважень у директора товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеал” на підписання оспорюваних змін до договору, що підтверджується відсутністю попереднього погодження зміни умов договору з боку учасників (засновників) товариства, що є підставою для визнання їх недійсними, також не можуть бути прийняті до уваги суду з наступних підстав.
Згідно п. 9.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеал” виконавчим органом товариства є директор. Директор призначається (обирається) на посаду та звільняється з неї Зборами Учасників Товариства. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, окрім тих, що входять у компетенцію Зборів Учасників. Директор підзвітний зборам і організує виконання його рішень.
Директор без довіреності діє від імені товариства, представляє його інтереси, розпоряджається майном та грошовими коштами товариства, укладає договори (угоди), здійснює наймання та звільнення працівників товаритсва, видає довіреності, видає накази та розпорядження, обов'язкові для всіх працівників товариства, здійснює інші дії необхідні для управління товариством (п. 9.2 Статуту).
Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
В силу частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Отже, директор ТОВ “Ідеал” Шумеленко Р.О. є представником останнього на підставі установчого документу товариства з обмеженою відповідальністю -статуту.
Частиною 2 статі 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" закріплено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридично особи.
Згідно приписів частини 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
З урахуванням вищезазначеного, підписавши спірний договір, директор ТОВ “Ідеал” діяв в межах наданих йому повноважень, а сам по собі факт незатвердження спірного договору загальними зборами ТОВ "Ідеал" після його підписання не тягне за собою його недійсність, оскільки у разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.01.2011р. у справі № 45/209.
Крім того, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Позивач добровільно самостійно сплачував відповідачу орендну плату в розмірі визначеному пунктом 3.1 змін до договору від 07.07.09р., що підтверджується копіями платіжних доручень та видаткових касових ордерів за цей період (а.с. 25-54).
Наведене підтверджує факт подальшого повного схвалення позивачем змін від 07.07.09р. до договору оренди від 27.09.08р.
Суд першої інстанції також вірно зазначив стосовно посилань позивача на порушення відповідачем інтересів держави, що за ст. 1 ГПК України підприємства та організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Доказів на представлення інтересів держави ТОВ “Ідеал” не надало.
Питання податкової звітності, податкових накладних та інших податкових правовідносин не є і не може бути предметом даного цивільно-правового спору між сторонами стосовно змін від 07.07.09р. до договору оренди від 27.09.08р.
Доказів порушення ч. 1 ст. 207 ГК України, ст. 228 ЦК України зі сторони відповідача при укладенні змін до договору від 07.07.09р. позивач не подав.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2011р. у справі № 5013/1275/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ідеал” - без задоволення.
Головуючий В.І. Крутовських
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко