№2а/2218/14356/11
24 жовтня 2011 року м. Хмельницький
Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Граб Л.С., розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними, спонукання до перерахунку та виплати недоплаченої надбавки до пенсії,
Ухвалою від 12.08.2011 року відкрито скорочене провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними, спонукання до перерахунку та виплати недоплаченої надбавки до пенсії за період з 08.04.2004 року, нарахування довічної пенсії у відповідності до вимог Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених коштів.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 12.08.2011 року ОСОБА_1 відмовлено в поновленні строку звернення до суду за період з 08.04.2004 року по 10.02.2011 року, оскільки строк звернення до суду пропущено без поважних на те причин, а позовну заяву в цій частині позовних вимог залишено без розгляду, оскільки пропущено 6-місячний строк для звернення до суду.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання неправомірними дій; зобов'язання провести перерахунок пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком -основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з подальшим перерахунком, посилаючись на те, що він є інвалідом ІІ групи, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він отримує державну та додаткову пенсію щомісячно, однак вважає, що його пенсія не відповідає розмірам, встановленим Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто восьми мінімальних пенсій за віком, що передбачено ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності -восьми мінімальних пенсій за віком, про що він звернувся з заявою про перерахунок розміру пенсії відповідно до законодавства, однак йому було відмовлено.
Судом об'єктивно встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням №123397 від 10.02.2000 року категорія 1 та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), якому встановлено другу групу інвалідності по причині наслідків Чорнобильської катастрофи та призначено пенсію відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Особам, віднесеним до категорії 1 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідам II групи, дітям -інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу -75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення ч. 3 ст. 28 вищенаведеного Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом України про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно -правовими актами.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачка має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", на яку посилається у своїй відмові в перерахунку пенсії відповідач, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Суд визнає безпідставним посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання суду свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії у відповідності до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є протиправною, а тому слід зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок з 09.02.2011 року.
Враховуючи зазначене та керуючись ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 69, 86, 99, 160-163, 183-2,186 КАС України, ст.ст. 50 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до вимог ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 09.02.2011 року по 22.07.2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ІІ групи ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком -основної пенсії та додаткової пенсії у розмірі не нижче 75% мінімальної пенсії за віком з 14.01.2011 року по 22.07.2011 року виходячи із врахуванням ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та фактично виплачених сум.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному та обов”язковому виконанню відповідачем у межах суми стягнення за один місяць.
На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
У разі оскарження постанови, прийнятої в скороченому провадженні, в апеляційному порядку, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.С. Граб