"20" грудня 2011 р. Справа № 4/5027/681/2011.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілмаш»
до Банилово-Підгірнівської сільської ради
про визнання неправомірним фактичного володіння приміщеннями та виселення з них
Суддя А. Д. Паскарь
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1, довіреність від 04.05.2011;
від відповідача -не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілмаш»звернулося з позовом до Банилово-Підгірнівської сільської ради про визнання неправомірним фактичного володіння відповідачем приміщеннями в адмінбудинку за адресою: АДРЕСА_1, та виселення з них шляхом їх звільнення з майна відповідача.
В ході розгляду справи позивач уточнив назву та площу спірних приміщень, які, на його думку, знаходяться у фактичному володіння відповідача.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, у тому числі й у зв'язку з тим, що позивач не довів, що він є власником згаданого нерухомого майна.
Згідно з розпорядженням про призначення повторного автоматичного розподілу справ від 11.10.2011 справу передано судді Паскарю А. Д.
У судовому засіданні, яке відбулося 14.12.2011, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача, в свою чергу, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність, однак після закінчення строку оголошеної 14.12.2011 перерви у судовому засіданні не з'явився.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Згідно із Протоколом від 02.02.2006 № 8, збори пайовиків сільськогосподарського виробничого кооперативу «Карпати», с. Банилів-Підгірний, вирішили передати І-й поверх належного кооперативу адміністративного будинку вартістю 102 693 грн. Банилово-Підгірнівській сільській раді безкоштовно.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія ЧВ № 10/008126 від 31.03.2007 ОСОБА_2, АДРЕСА_2, мав право на пайовий фонд сільськогосподарського виробничого кооперативу «Карпати»с. Банилів-Підгірний вартістю 102 735 грн., що складало 5,20% від пайового фонду зазначеного кооперативу.
У липні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області з позовною заявою до СГВК «Карпати», комісії з організації вирішення майнових питань цього ж кооперативу та Банилово-Підгірнівської сільської ради про виділення майна в натурі, визнання права власності на нежитлову будівлю, скасування рішення загальних зборів власників майнових паїв від 02.02.2006, рішення комісії від 13.06.2007.
Рішенням Сторожинецького районного суду від 05.12.2007 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 12.03.2008 рішення суду першої інстанції в частині виділення ОСОБА_2 в натурі адміністративного будинку та визнання за ним право власності на зазначене майно скасовано і відмовлено в задоволенні цих позовних вимог, а в частині скасування рішення загальних зборів власників майнових паїв СГВК «Карпати»від 02.02.2006 рішення суду скасовано з направленням справи у цій частині на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи ОСОБА_2 подав позов до власників майнових паїв згаданого товариства про виділення йому в натурі адміністративного будинку (контори) вартістю 102693 грн., визнання за ним права власності на це майно, доповнив позов вимогами про скасування рішення загальних зборів власників майнових паїв від 23.05.2008 в частині передачі Банилово-Підгірнівській сільській раді І-го поверху та частини ІІ-го поверху адміністративного будинку (контори) вартістю 50825 грн., визнання недійсним свідоцтва про право власності на 37/100 часток цього будинку, виданого Банилово-Підгірнівській сільській раді, тощо.
Рішенням Сторожинецького районного суду від 18.02.2010 позов задоволено частково: скасовано рішення загальних зборів майнових паїв СГВК «Карпати»від 02.02.2006 про передачу сільській раді адмінбудинку (контори) та від 23.05.2008 про передачу сільській раді І-го поверху адмінбудинку (контори), скасовано рішення комісії з організації вирішення майнових питань СГВК «Карпати» від 13.06.2007 в частині збільшення вартості адміністративного будинку, визнано недійсним свідоцтво про право власності на 37/100 часток цього будинку, виданого Банилово-Підгірнівській сільській раді. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виділення майна в натурі та визнання права власності на адміністративний будинок (контору) відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 19.05.2010 апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без задоволення, а рішення Сторожинецького районного суду від 18.02.2010 -без змін.
В названій вище ухвалі, яка відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковою для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, зокрема, зазначено, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності.
Згідно з ч. І ст. 358 ЦК України та п. п. 9, 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, виділення із складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником згідно із затвердженою загальними зборами власників майнових паїв структурою пайового фонду та не інакше, як на підставі рішення зборів співвласників майнових паїв. Лише спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішується в судовому порядку.
Виділення власникам майнового паю із складу пайового фонду майна у натурі за рішенням суду чинним законодавством не передбачено. Окрім того, до складу фонду включено лише 2-й поверх адміністративного будинку.
Рішенням загальних зборів власників майнових паїв СГВК «Карпати»від 23.05.2008 позивачу виділено у рахунок майнового паю частину ІІ-го поверху адміністративного будинку (контори) вартістю 62 367 грн. та частину картоплесховища вартістю 40 398 грн. Вказане рішення у цій частині не оскаржено позивачем.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства. Можливість набуття права власності за рішенням суду ЦК України передбачає у ст.ст. 335, 376 та 392.
Згідно зі ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може пред'явити власник майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
За змістом ст. 328 ЦК України перехід права власності на майно від колишніх власників сільськогосподарського підприємства до власника, який виділяється, відбувається в момент фактичної передачі цього майна та оформлення акта його прийняття-передачі.
З матеріалів справи видно, що спірне майно не було передано ОСОБА_2 За таких обставин, як вбачається з ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 19.05.2010 у справі 22ц-587/10, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо виділення йому в рахунок майнового паю адміністративного будинку СГВК рпати»та визнання за ним права власності на весь цей будинок.
24 лютого 2009 року припинена державна реєстрація юридичної особи СВК «Карпати»у зв'язку з визнанням його банкрутом.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18.02.2010, яке набрало законної сили 19.05.2010, вказане вище рішення зборів пайовиків кооперативу скасовано, а свідоцтво про право власності відповідача на 17/100 частки адмінбудинку кооперативу визнано недійсним.
21 березня 2011 року гр. ОСОБА_2 одноосібно заснував за місцем свого проживання (реєстрації) Товариство з обмеженою відповідальністю «Ілмаш», державна реєстрація якого була здійснена 25.03.2011. Відповідно до п. 14.1 Статуту товариства, його статутний фонд складає 104 тис. грн., в тому числі грошовий внесок ОСОБА_2 в розмірі 1 265 грн. та його право власності на майновий пай вартістю 102 735 грн. як члена ліквідованого вже на той час СВК «Карпати».
Відповідно до ст. 86 Господарського кодексу України, вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. При цьому майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений довідкою органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), завіреною відповідним податковим органом.
Викладене свідчить про те, що основним джерелом формування статутного фонду господарського товариства є вклади учасників та засновників, до яких, зокрема, віднесено також будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності. При цьому майно, що є предметом вкладу учасника чи засновника, має відповідати певним вимогам: бути власністю учасника (засновника); мати грошову оцінку; бути відчужуваним; належати до майна, яке може використовуватися для формування статутного фонду господарського товариства.
Натомість, внесення засновником ТОВ «Ілмаш»ОСОБА_2 в статутний фонд цього товариства права власності на майновий пай вартістю 102735 грн. члена ліквідованого на той час СГВК «Карпати»зовсім не означає, що ним було внесено в статутний фонд названого товариства конкретне майно, а саме адміністративний будинок літ. А по вул. Головній с. Банилів-Підгірний, оскільки ОСОБА_2 ніколи не був та не є власником згаданого нерухомого майна, що достеменно підтверджується наведеними вище рішенням Сторожинецького районного суду від 18.02.1010 та ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 19.05.2010.
Так, в згаданому рішенні Сторожинецького районного суду зазначено, що виходячи з вимог Указу Президента України від 29 січня 2001 року № 62 «Про забезпечення захисту майнових прав селян в процесі реформування сектору економіки»і Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян в процесі формування аграрного сектору економіки»щодо виділення майнових паїв в натурі окремим особам чи групам осіб із дотриманням збереження цілісності майнових комплексів та забезпечення рівних умов для всіх співвласників, позивач ОСОБА_2, маючи у власності майновий пай СГВК «Карпати»на суму 102735 грн., не міг претендувати на приміщення спірного адміністративного будинку вартістю 102693 грн., оскільки адміністративний будинок в структурі пайового фонду займає 52 відсотки від 100 відсотків пайового фонду, що в сумарному вигляді від вартості майнового паю позивача (102735 грн.) складає 5340 грн., тобто об'єктивно є неможливою передача у власність позивача адміністративного будинку зі збереженням його цілісності. Виходячи з принципу диспозитивності (ст.11 ЦПК України), приймаючи до уваги зміст позовних вимог ОСОБА_2 та відсутність будь-яких клопотань щодо їх зміни, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на приміщення згаданого адміністративного будинку.
Крім того, при прийнятті названого рішення місцевий загальний суд звернув увагу також й на відсутність згоди співвласників майнових паїв СГВК «Карпати»на відділення приміщення адміністративного будинку кооперативу ОСОБА_2 та наявність іншого не розпайованого майна, зокрема, частини картоплесховища, антресолі, шафи.
Вимога позивача про визнання направомірним фактичного володіння відповідачем приміщеннями в адмінбудинку, розташованого по АДРЕСА_1, судом визнається такою, що не відповідає встановленим ст. 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів.
Щодо другої позовної вимоги -виселення відповідача з названих приміщень шляхом їх звільнення від майна відповідача -суд зазначає, що відповідно до ст. 387 ЦК України право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, мають лише власник та інші особи, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою (титулом).
Таким чином, зверненню позивача з такою вимогою повинно передуватися визнанням позивача власником оспорюваного майна або його титульним володільцем.
З огляду на те, що в ході розгляду справи позивач не довів, що він є власником названого в позові нерухомого майна або його титульним володільцем, фактичне володіння ним Банилово-Підгірнівською сільською радою не порушує та й не може порушувати охоронювані законом права та інтереси позивача.
За таких обставин, відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, суд дійшов висновку про необхідність покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Суддя А. Д. Паскарь