Справа №22-а-13074/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Кущенко М.Ф.
Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Криворотенко
10 листопада 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Криворотенка В. І.,
суддів - Жмаки В. Г., Ведмедь Н. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області
на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 лютого 2010 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області (далі-відповідач)
про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
встановила:
Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 лютого 2010 року позов задоволено.
Зобов'язано відповідача нарахувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з урахуванням вже отриманих сум за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням здійснених за цей період виплат.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Місцевим судом вірно встановлено, що позивач є пенсіонером, який перебуває на обліку у відповідача, отримує мінімальну пенсію за віком та має статус “Дитини війни”, тому відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”він має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії у вигляді надбавки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення йому доплати до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
На думку колегії суддів, місцевим судом вірно застосовано положення ст.ст.6,7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
З урахуванням норм Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”та відсутність нормативно-правових актів, які б призупиняли дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”у 2009 році, місцевий суд вірно встановив обов'язок відповідача виплачувати 30% надбавку до пенсії позивачу за 2009 рік.
Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача про нарахування і виплату надбавки позивачу відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та законам України, а в разі їх невідповідності мають застосовуватися відповідні положення, закріплені в законі.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти згідно з вимогами ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог вищевказаних законів таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки відповідач повинен був діяти згідно з вимогами ст. 46 Конституції України та ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205 КАС України, Законом України “Про внесення змін до розділу ХІІ “Прикінцеві положення”Закону України “Про судоустрій і статус суддів”щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатам”, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -