Справа №22-а-13170/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Черних О.М.
Код категорії 10.3.1 Суддя-доповідач - Криворотенко
10 листопада 2011 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Криворотенка В. І.,
суддів - Білецького О. М., Ільченко О. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми (далі-відповідач)
на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 лютого 2010 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми
про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу з підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік, починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року року в розмірі 1240,20 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати цю постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводить, що поклавши на відповідача обов'язок виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зазначає, що в Законі України «Про державний бюджет на 2009 рік» такі виплати не були передбачені, що свідчить про те, що у 2009 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вважає, що Управління не мало підстав нараховувати будь-які підвищення до пенсії позивача, оскільки дія ст.6 Закону № 2195-ІV була зупинена, а після визнання Конституційним Судом України такого зупинення неконституційним, був відсутній механізм фінансування доплат.
Дослідивши матеріали, та перевіривши законність і обґрунтованість постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір і частково задовольняючи позов, місцевий суд у вірно керувався Законами України «Про соціальний захист дітей війни», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законами України про Державний бюджет України за відповідні роки, а також рішеннями Конституційного Суду України, на відповідні норми яких і послався в постанові, навівши мотиви та обґрунтування своїх висновків, з якими колегія суддів погоджується і які не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Так, суд правильно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти згідно з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування за 2009 рік, коли дія цієї норми не була зупинена. Але у порушення вимог зазначеного Закону відповідач таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо відсутності механізму фінансування підвищення пенсій відповідно до ст.6 Закону № 2195-ІV, оскільки реалізація позивачем пов'язаного з отриманням бюджетних коштів права, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормах законодавства, не може бути поставлена у залежності від бюджетних асигнувань.
У той же час, колегія суддів вважає помилковим і таким що знаходиться поза компетенцією суду висновок у постанові у частині проведення обрахунків та визначення конкретних сум, які належать до виплати позивачеві.
Так, відповідно до ст.ст.105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Згідно з пп. 6 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань призначає і виплачує пенсії та інші виплати.
Таким чином, нарахування та виплата підвищення до пенсії «Дітям війни» проводиться органами Пенсійного фонду України, а тому, встановивши, що відповідач допустив бездіяльність, суд повинен був визнати такі дії протиправними та зобов'язати виконати певні дії, а не зобов'язувати відповідача виплатити конкретні суми, які не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають розміру, визначеному позивачем.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалена у справі постанова підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин зазначення сум, що підлягають виплаті позивачу.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми задовольнити частково.
Постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 17 лютого 2010 року в даній справі змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частин вказівку про розмір сум підвищення до пенсії, які підлягають нарахуванню ОСОБА_2.
У іншій частині цю постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -