27.12.11р.Справа № 21/5005/16459/2011
За позовом Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз", с. Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про зобов'язання знести споруди
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Булана Ю.М.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1., дов. б/н від 22.02.11р.
Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" знести споруди тваринного комплексу по відгодівлі свиней, побудовані на земельній ділянці в межах охоронної зони магістрального аміакопроводу на 1 673 км поблизу с. Лиманське, Павлоградського р-ну, Дніпропетровської обл.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені будівлі розташовані в межах охоронної зони аміакопроводу, що може негативно вплинути на стан безпечного функціонування об'єктів магістрального аміакопроводу.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилається на те, що чинне законодавство не вимагає від відповідача погоджувати з позивачем виконання будівельних робіт у межах охоронної зони, якщо вони виконуються у місцях де магістральні трубопроводи не проходять через водні об'єкти, болота, торфорозробки та місця видобутку корисних копалин, Закон України "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів" не містить заборону на будівництво свиноферми у межах охоронної зони магістрального аміакопроводу, та правила охорони магістральних газопроводів Правила ОМТ також не містить заборону на будівництво свиноферми у межах охоронної зони магістрального аміакопроводу та вони не приведені у відповідність з Законом України "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів", на підставі чого просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
В судове засідання не з'явився позивач, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 27.12.11р. оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача, оцінив їх сукупності, господарський суд, -
Як встановлено матеріалами справи відповідно до трьох договорів купівлі-продажу від 23.11.2007р. Приватне підприємство „Агрофірма „Благодатна” передала у власність, а АТЗТ „Агро-Союз” (далі - відповідач) прийняв у власність придатні до використання за призначенням об'єкти нерухомого майна - корівник (№1 - корівник, цегла), кормоцех („А” -кормоцех, цегла) та корівник („А” - корівник, цегла), які розташовані на землі Карабинівської сільської ради по вул.. Комсомольській,10а/1, 10а/2 та 10а/3 в с. Лимарське Павлоградського району Дніпропетровської області (п.1.1. Договорів).
Вказані договори посвідчені нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 22 листопада 2007р. та зареєстровані в реєстрі за № 2801, 2807 та № 2804 відповідно (а.с. 60 - 65).
На підставі вищезазначених договорів купівлі-продажу відповідач 22 жовтня 2008 року уклав з Павлоградською райдержадміністрацією договір оренди землі зареєстрований у ПВ ДРФ ДП „Центр ДЗК при Держкомзему України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис від 13.11.2008р. за №40812703605 (далі - Договір оренди землі) згідно до якого Відповідач отримав у оренду на 49 років земельну ділянку площею 15,3997га (землі під господарськими будівлями і дворами) (а.с.53-56).
В своїй позовній заяві Українське державне підприємство „УкрхімтрансаміаК (далі - позивач) зазначає, що здійснює транспортування рідкого аміаку трубопровідним транспортом - українською частиною магістрального аміакопроводу «Тольятті-Горлівка-Одеса». До обов'язків підприємства входить, зокрема, забезпечення додержання правил та норм охорони праці, техніки безпеки, виконання норм і вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, здійснення заходів щодо безпечної та безперебійної експлуатації аміакопроводу.
Згідно ст.11 Закону України «Про трубопровідний транспорт», до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт», охоронна зона - землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.
В межах охоронної зони магістрального аміакопроводу (на ділянці 1673 км) приватне акціонерне товариство «Агро-Союз»на підставі договору оренди від 22.10.2008 р. користується земельною ділянкою Карабинівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області з метою сільськогосподарського використання. Згідно із зазначеним договором оренди, орендарю, тобто відповідачу, забороняється здійснювати самовільну забудову орендованої земельної ділянки.
У порушення Правил охорони магістральних трубопроводів та Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів», відповідачем на орендованій земельній ділянці, що розташована в межах охоронної зони магістрального аміакопроводу, без відповідної письмової згоди позивача здійснено земляні і будівельні роботи - споруджено тваринницький комплекс по відгодівлі 11,5 тис. голів свиней на рік, що може негативно вплинути на стан безпечного функціонування об'єктів магістрального аміакопроводу.
10 січня 2011 року комісією в складі представників позивача та відповідача здійснено огляд об'єкту будівництва в охоронній зоні магістрального аміакопроводу на 1673 км і встановлено, що проведені земляні і будівельні роботи та розміщення об'єктів будівництва в охоронній зоні є порушенням законодавства України, що може потягти за собою порушення безпеки експлуатації об'єктів магістрального аміакопроводу.
Незважаючи на вищенаведене, а також численні письмові попередження з боку позивача, жодних дій щодо припинення протиправного будівництва в охоронній зоні та усунення порушень законодавства відповідачем не здійснено. Здійснені земляні і будівельні роботи, функціонування свиноферми на орендованій земельній ділянці в межах охоронної зони магістрального аміакопроводу може спричинити загрозу виникнення аварій (аварійних, ситуацій) на його об'єктах, тому зазначені споруди тваринницького комплексу; по відгодівлі свиней підлягають знесенню.
Враховуючи викладене, позивач просить суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Агро-Союз" знести споруди тваринного комплексу по відгодівлі свиней, побудовані на земельній ділянці в межах охоронної зони магістрального аміакопроводу на 1673 км поблизу с. Лиманське, Павлоградського р-ну, Дніпропетровської обл.
Відповідач у відзиві на позов не заперечує проти збудування ним свиноферми на вказаній земельній ділянці, однак, просить відмовити у задоволенні позову на підставі наступного.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону «Про трубопровідний транспорт»уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах цих охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронних зон об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів" на використання власником або користувачем земельної ділянки в межах земель охоронних зон об'єкта трубопровідного транспорту встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому Законом.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається також на Правила охорони магістральних трубопроводів, відповідно до яких відповідач мав отримати дозвіл позивача на проведення будівельних робіт у охоронній зоні.
Однак, п.12 цих Правил встановлено, що будівельні, ремонтні, земляні, геологорозвідувальні, бурові, підривні гірничі, землечерпальні та поглиблювальні роботи на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через ріки, водойми та болота, торфорозробка та організація кар'єрів для добування корисних копалин проводяться лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту та відповідних органів державного нагляду і контролю.
Доказів того, що спірна охоронна зона розташована у місці, де магістральний аміакопровід проходить через річку, водойми чи болота позивач суду не надав.
Пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів»встановлено, що «Будівельні, ремонтні, земляні,....роботи на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через ріки, водойми та болота, торфорозробка та організація кар'єрів для добування корисних копалин проводяться лише за письмовою згодою підприємств магістрального трубопровідного транспорту...». Стаття 19 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів" також встановила, що отримання погодження підприємства магістрального трубопроводу потрібно лише у випадку провадження будівельних робіт у місцях, де магістральні трубопроводи проходять через водні об'єкти, болота, торфорозробки та місця видобутку корисних копалин.
Тобто, законодавство України не вимагає від Відповідача погоджувати з Позивачем виконання будівельних робіт у межах охоронної зони, якщо вони виконуються у місцях де магістральні трубопроводи не проходять через водні об'єкти, болота, торфорозробки та місця видобутку корисних копалин.
Закон України "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів" також не містить заборону на будівництво свиноферми у межах охоронної зони магістрального аміакопроводу.
Так, статтею 22 Закону України "Про правовий режим земель охоронних зон об'єктів про ОЗМТ визначені обмеження господарської та іншої діяльності в охоронних зон об'єктів магістральних трубопроводів.
Відповідно до ч.3, 4 ст.22 зазначеного Закону забороняється будувати виробничі чи інші будівлі та споруди у охоронних зонах нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, газопроводів, та етиленопроводів.
Для магістральних аміакопроводів особливих обмежень даним Законом не встановлено.
Крім того, суд зазначає, що даний аміакопровід перебуває в експлуатації з 1979 року (лист позивача № 620 від 25.06.2010р. -а.с.30), а відповідно до договорів купівлі-продажу наданих відповідачем та долученим до матеріалів справи, на даній земельній ділянці ще у 2007 році були розташовані корівники та кормоцех, тобто, посилання позивача на те, що лише функціонування свиноферми в охоронній зоні може призвести до виникнення аварії не містить під собою обґрунтування.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Водночас за змістом вказаної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення -відсутнє, суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між ним та Павлоградською районною державною адміністрацією
Тобто, вимоги до відповідача про звільнення земельної ділянки можуть бути висунуті лише стороною за договором, а також особою, права якої порушені укладеним договором.
Крім того нормами чинного законодавства також не передбачено право позивача не звернення до суду з даним позовом.
Суд зобов'язував позивача надати в судове засідання докази в підтвердження свого права на звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача знести споруди тваринницького комплексу, однак, відповідач вимоги суду не виконав, не довів у встановленому законом порядку, порушення його права саме відповідачем.
Також суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту свого права - зобов'язання знести споруди тваринного комплексу по відгодівлі свиней не передбачено чинним законодавством.
Це обґрунтовується наступним.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 ЦК України, згідно ч. 2 якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, приписами даних правових норм спосіб захисту прав, що обрано позивачем, не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві позивачем наведені обставини, які не підтверджені достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог позивача. Доводи позивача на обґрунтування позовних вимог, не підтверджують обставин, на які позивач посилається як на підставу задоволення позову, та були спростовані доводами відповідача з посиланням на норми законодавства та відповідні документи - докази по справі, які знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача знести споруди тваринного комплексу по відгодівлі свиней, побудовані на земельній ділянці в межах охоронної зони магістрального аміакопроводу на 1 673 км поблизу с. Лиманське, Павлоградського р-ну, Дніпропетровської обл. не є обґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами і задоволенню не підлягають.
Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 16, 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 33, 34, 39, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволені позову - відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 29.12.2011р.