20 червня 2006 р.
№ 16/459
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця Самофалової Юлії Вікторівни
на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2006р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р.
у справі №16/459
за позовом Приватного підприємця Самофалової Ю.В.
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівський торговий комплекс»
2) Акціонерного товариства закритого типу “Торговий дім Астрон»
про визнання угоди оренди нежилого приміщення відновленим на строк раніше
установлений угодою, договору купівлі-продажу нікчемним та недійсним з
моменту його укладання
та за зустрічним позовом АТЗТ “Торговий дім Астрон»
до ПП Сафонової Ю.В.
3-тя особа ТОВ “Артемівський торговий комплекс»
про усунення перешкод у здійсненні права власності і спонуканні про звільнення
приміщення та виконання умов договору,
Приватний підприємець Самофонова Юлія Вікторівна звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №16/459.
Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржникові з таких підстав.
Основні вимоги, що пред'являються до форми і змісту касаційної скарги, викладені у статті 111 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України. Так, зокрема, відповідно до ч.4 названої статті, до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
В силу ст.46 ГПК України, державне мито сплачується в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, при цьому, відповідно до ст.45 ГПК України, позовні заяви і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито», а порядок сплати -Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15.
За змістом ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», одним з об'єктів справляння державного мита є касаційна скарга на рішення та постанови суду.
Розмір ставок державного мита визначений ст.3 вказаного Декрету. Зокрема, відповідно до підпункту “г» п.2 вказаної норми, ставка державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови встановлена у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Так, в силу підпункту “а» п.2 ст.3 Декрету, з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відповідно до підпункту “б» п.2 ст.3, з позовних заяв немайнового характеру -5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).
У даній справі заявлено два позови (первісний та зустрічний) немайнового характеру:
про визнання угоди оренди нежилого приміщення відновленим на строк раніше установлений угодою, договору купівлі-продажу нікчемним та недійсним з моменту його укладання (первісний позов);
усунення перешкод у здійсненні права власності і спонуканні про звільнення приміщення та виконання умов договору (зустрічний позов).
Відповідно до оскаржуваної постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2006р. у даній справі. Зазначеним рішенням:
- у задоволенні первісного позову відмовлено;
- зустрічний позов задоволено.
Як вбачається з поданої скарги, ПП Самофалова Ю.В. оспорює ухвалені у справі судові акти у повному обсязі та просить їх скасувати, ухваливши нове рішення.
Отже, до касаційної скарги, скаржником мали бути додані докази сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок державного мита з касаційних скарг, з урахуванням ставок державного мита, встановлених для двох позовів немайнового характеру, а саме у сумі 85,0 грн.
Разом з тим, до касаційної скарги скаржником додана квитанція від 16.05.2006р., відповідно до якої до державного бюджету сплачено державне мито лише у сумі 42,50 грн. за один позов немайнового характеру, тобто менше ніж встановлено.
Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.
Керуючись п.4 статті 1113 ГПК України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Приватного підприємця Самофонової Юлії Вікторівни на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №16/459 та додані до неї документи повернути.
2. Видати Приватному підприємцю Самофоновій Юлії Вікторівні довідку на повернення з державного бюджету 42,50 грн. державного мита, перерахованого відповідно до квитанції від 16.05.2006р.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій