Справа № 2-359/11
16 липня 2011 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області
в складі: головуючого - судді Ніколаєвої І.К.
при секретарі Карпенко С.М.
з участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2
з участю представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петропавлівка
цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином -
До суду звернулась ОСОБА_4 з позовною заявою до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 29 серпня 2008 року через неприязнені стосунки, яки виникла під час сварки, ОСОБА_5 наніс їй удар кулаком в обличчя в область лівого ока, збив її з ніг після чого кулаками і ногами наносив їй удари в різни частини тулубу. З приводу отриманих легких тілесних ушкоджень вона була госпіталізована до Петропавлівської ЦРЛ де перебувала на лікуванні. Відповідно до ОСОБА_1 СМО № 234 від 23.09.2008 року Межівського міжрайонного відділення ОКЗ «Бюро судово медичних експертиз» у неї виявлені: закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку, пара орбітальна гематома ліворуч. За її скаргою приватного обвинувачення відносно відповідача була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 125 КК України. На підставі Постанови суду від 03.02.2011 року, відповідач, на підставі ст. 49 КК України, був звільнений від кримінальної відповідальності за строком давності, справу відносно нього було закрито. Позивачка вказує, що відповідач спричинив їй матеріальну і моральну шкоду. Матеріальну шкоду позивачка визначила у розмірі 1189,97 гривень витрат понесених на лікування, моральну шкоду позивачка оцінює у 15000 гривень. Вказала в позові в чому само виразились її моральні страждання.
На підставі ст.ст. 27,28,50 КПК України, ст.ст. 22-23, 1166,1168 ЦК України позивачка просить задовольнити її позов.
Відповідач надав суду письмове заперечення до позову в якому позов не визнав, заперечує факт спричинення позивачці шкоди . Наявність тілесних ушкоджень у позивачки відповідач пояснює тим, що вона, через необережність, під час нанесення йому ударів по голові палицею, вдарилась об великий палець його руки, якою він намагався захищатися від ударів позивачки. Як вказує відповідач ОСОБА_5 саме через це позивачка отримала тілесні ушкодження у вигляді гематоми лівого ока. Відповідач вказав у запереченні через які обставини він вважає, що в його діях відсутній склад будь якого злочину. Навів суду докази на підставі яких, він вважає, висновки суду про його винність у вчинені злочину спростовуються. Відповідач вказує, що вимоги позивачки по цивільній справі ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи відносно нього, але вказує, що справа про його обвинувачення була закрита і тому він вважає, що постанова суду не доведе його винність і не є обвинувальним вироком суду. Постільки відповідач вказує, що він не визнає себе винним, то просить суд у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представники позивачки і сама позивачка позов підтримали, просять його задовольнити повністю. В обґрунтування моральної шкоди позивачка пояснила, що вона перенесла фізичні та моральні страждання через неправомірні дії відповідача, який спричинив їй фізичну біль і вона отримала струс головного мозку, закриту черепно-мозкову травму та синець під лівим оком. Через погіршення стану здоров'я вона була госпіталізована до Петропавлівської районної лікарні . Наявність легких тілесних ушкоджень була підтверджена ОСОБА_1 СМО від 23.09.2008 року за № 234 Межівського міжрайонного відділення ОКЗ «Бюро судово медичної експертизи». Позивачка морально страждала від звернення до лікарні, міліції та суду. Переносила нервові стреси від кожного судового слухання після спілкування з відповідачем, який постійно звинувачує її у тому, що сталося між ними.
Представник позивачки ОСОБА_2 , щодо витрат на лікування додав, що докази по понесеним витратам знаходяться в кримінальній справі. Просить суд звернути увагу, що госпіталізована позивачка та приймала ліки з приводу отримання тілесних ушкоджень вказаним у ОСОБА_1 СМО № 234 від 23.09.2008 року і хоч її діагноз не був підтвердженим подальшими експертизами, але витрати вона понесла в сумі 1189,97 гривень. Наголосив на тому, що кримінальна справа відносно відповідача дійсно була закрита за строком давності, але з нереабілітуючих підстав і тому він просить позов задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_1 наголосив в судовому засіданні, що позивачка до цього часу переносить моральні страждання, стан її здоров'я погіршився, вона втратила сон та спокій. Вказав, що відповідач був протягнутий до кримінальній відповідальності за злочинні дії щодо позивачки і відносно нього суд приймав тричі рішення, але суд визнавав його винним і справа була закрита за строком давності. Просить суд задовольнити позов повністю.
Вислухавши позивачку ОСОБА_4 її представників, представника відповідача ОСОБА_3 вивчивши матеріали цивільної та кримінальної справи за обвинуваченням за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_5 суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.
Судом встановлено, що між сторонами по справі виникли цивільно правові відносини урегульовані ст. 28 КПК України, а саме позивачка набула право звернутися до суду з даним позовом після того, як відносно відповідача ОСОБА_5 було прийняте рішення по кримінальній справі за його обвинуваченням за ч.1 ст. 125 КК України і постанова суду набрала чинності. Цивільний позов позивачки, заявленій у кримінальній справі був залишений без розгляду. Всі ці обставини були підтверджені копією постанови суду від 03.02.2011 року, позивачкою та її представниками, та не спростовані представником відповідача.
Щодо обставин події , яка сталося 29 серпня 2008 року , між позивачкою та відповідачем суд, керуючись ч. 3 ст. 60 ЦПК України, вважає, що ця подія не потребує доказування при розгляді даної цивільної справи. Тому суд виходить з того, що відповідач 29.08.2008 року близько о 19.00 години, на ґрунті неприязнених відносин, яки виникли між ним та позивачкою ОСОБА_4 наніс останній ушкодження у вигляді пара орбітальної гематоми ліворуч , яки відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані ушкодження не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності. За вчинення злочинних дій ОСОБА_5, за скаргою приватного обвинувачення потерпілої ОСОБА_6, був притягнутий до кримінальної відповідальності, його дії перекваліфіковані судом з ч.2 ст. 125 КК України і він був засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України. Через строки давності, ОСОБА_5 був звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України та ст.ст. 7-1,11-1 КК України. Дана постанова суду набрала чинності 10.02.2011 року.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 р. відмічено, що інститут звільнення від кримінальної відповідальності не здійснює декриміналізацію діяння, а звільняє конкретних осіб від відповідальності за злочин, що ними було вчинено. Відтак, звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинною. А визначені в КК України підстави для звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими.
Спричинення шкоди позивачці відповідачем ОСОБА_5 також підтверджуються матеріалами кримінальної справи вивченими під час розгляду даної справи, а саме:
· ОСОБА_1 судово медичного обстеження № 234 (а.с.9) та висновком судово медичної експертиз ( а.с. 59) в яких вказано, що про проведенні медичного обстеження ОСОБА_7 виявлено легкі тілесні ушкодження - закрита черепно мозкова травма, струс головного мозку, пара орбітальна гематома ліворуч;
· Медичною картою стаціонарного хворого № 28/6 та епикрезом лікувальної установи , що підтверджує перебування позивачки на стаціонарному лікування з 01.09. по 17.09.2008 року ( а.с. 18-20);
· Постановою про порушення кримінальної справи від 22.12.2008 року відносно ОСОБА_5 за ч.2 ст. 125 КК України;
· Постановою суду від 03.02.2001 року про засудження та звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за ч.1 ст. 125 КК України
Отже винність відповідача у спричинені позивачці легких тілесних ушкоджень позивачці ОСОБА_4 суд під сумнів не ставить.
Також суд враховує, що цивільний позов позивачки ОСОБА_4Л під час розгляду кримінальної справи, був залишений без розгляду і тому вона має право звернутися до суду з даною вимогу.
Статтею 55 Конституції України закріплено право громадян на судовий захист від протиправних посягань.
.
Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях , яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Стаття 1166 ЦК України вказує, що майнова шкода , завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Моральна шкода завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів, як це передбачено ч. 1 ст. 1168 ЦК України.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом позивачці ОСОБА_4, яка була потерпілою по кримінальній справі за обвинуваченням відповідача ОСОБА_5 за ч.1 ст. 125 КК України, суд керується: Пленуму Верховного Суду України п. 31 Постанови № 13 від 2 липня 2004?р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»; роз'ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995?р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001?р. № 5). Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995?р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» де зазначається: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Серед основних обставин, що впливають на розмір компенсації моральної шкоди, зазначена Постанова Пленуму визначає: характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, його посади тощо).
Суд встановив, що через неправомірні дії відповідача позивачка отримала легки тілесні ушкодження через що була змушена перебувати на лікуванні у терапевтичному відділенні Петропавлівської ЦРЛ з 01.09 по 17.09.2008 року, позивачка пенсіонерка, моральну шкоду вона обґрунтовує тим, що стан її здоров'я значно погіршився, вона перенесла нервовий струс та приниження після її побиття відповідачем, втратила сон , негативні емоції вона отримує після кожної зустрічі та спілкуванні з відповідачем. Розмір моральної шкоди, яку позивачка просить стягнути з відповідача становить 15000 гривень. При цьому суд також враховує, що відповідач пенсіонер, інвалід 3 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення та довідкою СМО ( аркуш кримінальної справи 46) і вважає за необхідне розмір моральної шкоди зменшити виходячи з засад розумності та справедливості і стягнути на користь позивачки 5000 гривень.
Щодо задоволення вимог позивачки про відшкодування матеріальної шкоди заявленої у сумі 1189,97 гривень, суд приходить до висновку про їх не обґрунтованість і вважає за необхідно в цій частині позову відмовити. При цьому суд враховує, що дана сума витрат була заявлена при розгляді кримінальної справи і всі докази, про дані витрати, були приєднані також до матеріалів вказаної справи, але лікування проводилось з приводу виставлених діагнозів з початку лікування, яки були виключені ,при проведені подальших експертиз, з обсягу обвинувачення. Позивачка нових розрахунків до цивільного позову не надала, в судовому засіданні ні представники , ні сама позивачка не обґрунтували витрати на лікування в сумі заявленої вимоги.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд керується ст. 88 ЦПК України та враховує, що позивачка на підставі ст. 28 КПК України була звільнена від сплату судових витрат і вважає за необхідне судові витрати та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в суді стягнути з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 88,61,212 - 215 ЦПК України, суд, ст.55 Конституції України, ст.ст.23, 1166, 1168 Цивільного кодексу України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування шкоди завданої злочином 5000 / п'ять тисяч/ гривень моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовій збір в сумі 51 гривня та 120 гривень витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у суді.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти діб після його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя ОСОБА_8