Справа № 2-5123\07рік,№ 2-714/08рік
Іменем України
07 березня 2008 року Комсомольський районний суд м. Херсона
в складі головуючого Мусулевського Я.А.
при секретарі Сікорі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до МКП «Херсонелектротранс», третя особа - ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданих в наслідок ДТП,
встановив:
У листопаді 2007 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 07.06.2007 року в м. Херсоні на перехресті вулиць Куліка та Ладичука в м. Херсоні ОСОБА_2, будучи працівником МКП «Херсонелектротранс», керуючи тролейбусом №398 по маршруту №8, здійснив наїзд на задню частину його автомобіля БАЗ -079.04 державний номер НОМЕР_1.
Позивач вказує на те, що в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди йому, як власнику автомобіля було завдано матеріальну шкоду на суму втрати товарного вигляду транспортного засобу - 5634,56 грн., розмір якої було встановленого при проведенні оцінки матеріальної шкоди, яка складена ЗАТ «Експертсервіс». Крім того, згідно п. 10 договору страхування № АМК -170\07 від 30.05.2007р. СК «Кредо», йому не було виплачено франшизу в розмірі 4320,00грн., що складає 3% від страхової суми.
По факту вказаної ДТП була порушена кримінальна справа , у зв'язку з чим позивачу необхідна була кваліфікована юридична допомога. На оплату послуг адвоката позивачем понесено витрати в сумі 1500грн.
Крім того, у зв'язку з пошкодженням автомобіля позивачу завдано шкоду в сумі недоотриманої вигоди за час його простою під час ремонту, так як автомобіль використовувався у якості засобу виробництва. Сума недоотриманої вигоди за період з 07.06.2007р по 07.09.2007р. складає 30000,00грн. ( 10000 грн. щомісячний середній доход помножений на три місяці).
Позивач вважає, що в наслідок даної ДТП були порушені його життєві плани, оскільки він залишився без транспортного засобу, який приносив йому дохід, що призвело до погіршення фінансового стану та виникли проблеми по виплаті кредиту за автомобіль. Крім того, він був вимушений неодноразово відвідувати авто майстерні, експертні організації та правоохоронні органи, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа по факту ДТП. Все це призвело до додаткових витрат життєвої енергії та моральних переживань, які позивач оцінив в розмірі 5000,00 грн.
Вказані суми позивач просить суд стягнути з відповідача.
15.02.2008р. позивач змінив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з МКП «Херсонелектротранс» на свою користь 5634,56 грн. - суму втрати товарного виду транспортного засобу, 4320,00грн не виплачену страховою компанією франшизу, 1500,00грн витрати на правову допомогу, 32600 грн. суму не отриманого доходу, оскільки автомобіль знаходився на ремонті до 29.09.2007 року. Сума втраченого доходу виведена з розрахунку норми внесення водіями грошових коштів від реалізації проїзних квитків - 300 грн. у будній день та 250 грн. у вихідні та святкові дні, що відповідає 10000грн середньомісячного прибутку, помножених на час простою з 07.06.2007р. до 28.09.2007 р.. А також, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000грн.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково на суму 5634,56 грн. - за втрату товарного вигляду транспортного засобу та 274,02 грн. - франшиза. Також визнав, що позивачу завдана моральна шкода, але вона не може становити 5000 грн. В іншій частині позовні вимоги не визнав.
ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 07.06.2007 року в м. Херсоні на перехресті вулиць Куліка та Ладичука ОСОБА_2, будучи працівником МКП «Херсонелектротранс», керуючи тролейбусом №398 по маршруту №8, здійснив наїзд на задню частину автомобіля БАЗ-079.04 державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3. Вказаний факт підтверджується матеріалами кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України.
В результаті ДТП ОСОБА_1, як власнику транспортного засобу БАЗ-079.04 державний номер НОМЕР_1, було завдано значну матеріальну шкоду на суму втрати товарного вигляду транспортного засобу - 5634,56грн, яка встановлена висновком при проведенні оцінки матеріальної шкоди № 527 від 18.07.2007року, складеної ЗАТ «Експертсервіс».
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України … шкода завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Оскільки позивачу завдана шкода працівником МКП «Херсонелектротранс» ОСОБА_2 при виконанні трудових обов'язків, то згідно зі ст. 1172 ч.1 ЦК України відповідальність за завдану шкоду несе МКП «Херсонелектротранс».
Сума втрати товарного вигляду транспортного засобу в розмірі 5634,56 грн. підлягає стягненню з МКП « Херсонелектротранс» в повному обсязі, проти чого представник відповідача не заперечував.
Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № АМК -170\07 від 30.05.2007року укладеного між ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» до ОСОБА_1 безумовна франшиза встановлена у розмірі 3% від страхової суми. Згідно страхового акту № 358\07 безумовна франшиза становить : 1440000 грн. (страхова сума за вказаним договором страхування, в межах якої страховик несе відповідальність відносно застрахованого автомобіля) * 3% = 4320,00грн..
Посилання представника відповідача на ст. 12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої при укладенні договору обов'язкового страхування розмір франшизи не може перевищувати 2% від ліміту відповідальності страхувальника, в рамках якого відшкодовується шкода, спричинений майну потерпілого, суд до уваги не приймає, оскільки така позиція є помилковою. В даному випадку укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, а не договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є різними поняттями відповідно до ЗУ « Про страхування», зокрема ст. 5 цього Закону.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що позивачу завдано шкоду у вигляді недоотриманої вигоди за час простою транспортного засобу на ремонті, оскільки ОСОБА_1 є підприємцем, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2 від 14.05.1999року, та надавав послуги пасажирських перевезень в межі міста, відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2007 року та довідки виданої головним управлінням статистики у Херсонській області 29.10.2007року, від чого отримував прибуток. Але суд не погоджується з сумою недоотриманого прибутку, яку вказав позивач - 32600грн.
Як зазначив позивач щоденний чистий його дохід становив в будні дні 300 грн. у вихідні та святкові 250 грн. Проаналізувавши надані позивачем квитково-облікові листи для міського сполучення з 01.04.2007 року по 06.06.2007 р. та звіти за перший та другий квартали 2007 року подані в державну податкову інспекцію, встановлено, що чистий доход від вказаного виду діяльності ОСОБА_1 міг складати в будні дні 300грн, у вихідні та святкові дні - 250грн.
Відповідно квитково-облікових листів щоденна виручка по транспортному засобу становила 400-450 грн., відповідно до його звітів до ДПІ за 1 та 2 квартали 2007 року, обсяг його виручки за пів року становив 94800 грн.. Як пояснив, позивач з цих грошей він сплачував податки, ніс витрати на утримання транспортного та по оплаті за кредит. Оскільки транспортний засіб не використовувався для отримання прибутку в період з 07.06.2007року (з дня ДТП) по 28.09.2007р (до моменту полагодження транспортного засобу) необхідно провести наступні вирахування: в червні було 14 робочих дня , 9 вихідних, в липні - 22 робочих дня, 9 вихідних, в серпні - 22 робочих дня, 9 вихідних, в вересні 20 робочих дня, 8 вихідних, загалом 78 робочих дня та 35 вихідних.. Отже, розрахунок недоотриманої вигоди буде становити : 300грн * 78 д = 23400грн та 250грн * 35 д.= 8750грн, а разом 32150грн.
Посилання представника відповідача на те, що позивач спочатку погодився, але потім відмовився від ремонту свого транспортного засобу в МКП та навмисно не проводив ремонт тривалий час, суд не приймає до уваги. Оскільки, як пояснив позивач і з чим погоджуються суд, він самостійно має право обирати місце для ремонту транспорного засобу. Крім того, для страхової компанії необхідно було наявність офіційних документів про вартість ремонтних робіт. чого відповідач надати не міг.
Посилання представника відповідача на те, що позивач навмисно тривалий час не ремонтував свій автобус, суд не приймає до уваги, оскільки, як вбачається зі звіту № 527 про оцінку автобуса БАЗ 18.06.2007 року вже було укладено договір з МКП «Херсонелектротранс» на визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автобуса БАЗ-А079-04, держномер ВТ 1075 АА. Експертна установа закінчила свою роботу та склала звіт лише 18.07.2007 року. Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0510 від 03.07.2007 року виданого ТОВ «Херсонтрансторгсервіс» позивач приймав міри по ремонту транспортного засобу, але по незалежним від нього причинам ремонт закінчено, згідно акту № 0У-0000367 здачі-прийняття робіт, укладеного між ОСОБА_1 та представником ТОВ «Херсонтрансторгсервіс», 28 вересня 2007року. Отже, у суду не має підстав вважати, що процес ремонту транспортного засобу був навмисно затягнутий позивачем.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тому сума неотриманого доходу в розмірі 32150 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв»язку з ДТП та порушенням кримінальної справи по факту ДТП, по ознакам злочину передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, та визнання ОСОБА_1 цивільним позивачем у вказаній кримінальній справ, ОСОБА_1 був вимушений скористатись правовою допомогою, надання даної правової допомоги продовжилося і при звернені позивача в суд та представлені його інтересів в судовому засіданні. За дану правову допомогу позивач сплатив 1500 грн, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру. Тому витрати за надану правову допомогу, в порядку ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача.
Позов у частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки згідно п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням її майна. У зв'язку із пошкодженням транспортного засобу в наслідок ДТП , позивач позбавлений був можливості заробляти гроші для власного існування, існування його сім'ї та виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, за рахунок якого він придбав пошкоджений автобус, що не могло не призвести до порушення життєвого укладу та моральних переживань. Йому прийшлося приділяти додаткових зусиль, для відновлення життєвої рівноваги. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 1000грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь Держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1% від ціни позову: 5634,56+4320+1500+32150 = 43604,56 грн = 436,04 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.23, 1166,1172 ЦК України, суд
вирішив:
Стягнути з Міського комунального підприємства «Херсонелектротранс» на користь ОСОБА_1суму втрати товарного вигляду транспортного засобу в розмірі 5634,56грн., 4320,00 грн. - франшизи, 1500,00 грн. - витрат на правову допомогу, 32150грн не отриманого прибутку, 1000 грн. - моральної шкоди, а також на користь ТУ ДСА в Херсонській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн., та на користь держави судовий збір в сумі 436,04 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Комсомольський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя