21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
22 грудня 2011 р. Справа 11/145/2011/5003
за позовом публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний
комбінат», м. Рубіжне Луганської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод»,
м. Вінниця
про стягнення 58 545,88 грн.
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 510 від 01.12.2011р.,
від відповідача - не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод»на користь публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»заборгованість в сумі 56 760,65 грн. пеню в сумі 1 349,81 грн., річні відсотки в сумі 435,42, всього 58 545,88 грн..
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору № 204 укладеного між сторонами 31.01.2011р., позивач за накладною відвантажив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 56 760,65 грн. за який останній зобов'язався провести розрахунки на умовах визначених п. 2.4 договору. В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не провів розрахунків, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 56 760,65 грн..
Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 04.11.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 6177.
Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 08.12.2011р. розгляд справи відкладено на 22.12.2011р..
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами, не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
31 січня 2011 року між відкритим акціонерним товариством «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»(позивач, за договором Продавець) та закритим акціонерним товариством «Вінницький агрегатний завод» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу за № 204.
За умовами даного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача гофропродукцію в асортименті, кількості та по цінам у відповідності з заявками, погодженими сторонами в порядку та на умовах, встановлених даним договором згідно зі специфікаціями, які являються невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити дану продукцію.
У специфікації № 1 від 31.01.2011р. сторони визначили, що загальна вартість продукції становить 1 226 825 грн..
На виконання умов договору позивач згідно товарно-транспортної накладної № 12759-11 року від 23.08.2011р. на суму 56 760,65 грн. поставив товар, який відповідач отримав, про що свідчить підпис його представника та відтиск печатки товариства.
Положеннями укладеного договору, а саме п. 2.4 визначено, що оплата за поставлену продукцію проводиться Покупцем банківським переводом на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 7 (семи) календарних днів з дати її відвантаження зі складу Продавця, вказаної у товарно-транспортній накладній.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не провів розрахунків за поставлену продукцію. Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість за договором становить 56 760,65 грн., що визнається відповідачем в обопільно підписаному акті звірки розрахунків від 30.11.2011р..
Як свідчать матеріали справи, зокрема Свідоцтво про державну реєстрацію серія А 01 № 321163, довідка АБ № 319537 та витяг з протоколу № 25 загальних зборів ВАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», 14.04.2011р. відбулась зміна найменування юридичної особи - відкритого акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»на публічне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 28.09.2011р. за № 11261260 станом на 28.09.2011р. закрите акціонерне товариство «Вінницький агрегатний завод» змінило найменування на товариство з обмеженою відповідальністю «»Вінницький агрегатний завод».
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару по зазначеним вище накладним відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
З моменту укладення сторонами договору купівлі-продажу 31.01.2011 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України «Купівля-продаж».
В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказувалось вище, в п. 2.4. договору визначено порядок оплати отриманого товару.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, позивачем правомірно заявлено до стягнення 56 760,65 грн. боргу за поставлений товар.
Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення 1 349,81 грн. пені та 435,42 грн. п'яти відсотків річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 5.4 договору визначено, що при порушенні Покупцем умов оплати, передбачених п. 2.4. даного договору він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки, а також, на вимогу Продавця, сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і 5% річних від простроченої суми, за весь період прострочки.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 5 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та договору.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені та 20 % річних судом встановлено, що вказані суми є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача. При цьому, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 30.11.2011р. підтвердив наявність боргу за договором.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 78, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод»(21001, м. Вінниця, вул. Острожського, 3, код 34964131) на користь публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»(93006, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 67, код 01882551) 56 760 (п'ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят) грн. 65 коп. -боргу; 1 349 (одну тисячу триста сорок дев'ять) грн. 81 коп. -пені; 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 42 коп. -5% річних; 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 46 коп. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити відповідачу рекомендованим листом.
Рішення оформлено та підписано 26.12.2011р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
3 - відповідачу (21001, м. Вінниця, вул. Островського, 3)
< Дата >