13 червня 2006 р.
№ 47/561-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О. Ф. - головуючого, Козир Т.П., Кота О. В., за участю представників сторін: позивача -Ігнатенко В. Г., директора, відповідача -Бикової О. Ю. дов. від 01.01.2006 року № 3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ТОВ «Промметсплав»та приватного підприємства фірми «Закон»на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року у справі господарського суду Харківської області за позовом приватного підприємства фірми «Закон»до ТОВ «Промметсплав»про стягнення боргу і збитків,
У жовтні 2005 року приватне підприємство фірма «Закон»звернулась до господарського суду з позовом до ТОВ «Промметсплав»про стягнення боргу, збитків і моральної шкоди.
У позовній заяві вказав, що за договором доручення № 23 від 26 липня 2002 року виконав на користь відповідача дії зі стягнення з ДМКД у судовому порядку боргу у розмірі 248985 гриивень 48 коп., за що відповідач повинен був сплатити йому винагороду у строк до 18 грудня 2002 року, але свої зобов'язання не виконав.
Винагорода в сумі 8542 гривні 51 коп. була стягнена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 липня 2004 року, а рішення суду виконано примусово трьома частками -27 грудня 2004 року, 10 і 28 січня 2005 року.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою основного боргу, просив стягнути з ТОВ «Промметсплав»втрату коштів від інфляції в сумі 1841 гривня 49 коп., 512 гривень 55 коп. -три відсотки річних, 1269 гривень 41 коп. штрафних санкцій, а крім того -786 гривень 57 коп. збитків у вигляді витрат на відрядження до судових органів і 1650 гривень моральної шкоди, завданої репутації фірми безпідставними звинуваченнями у несумлінному виконанні доручення.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13 січня 2006 року позов задоволено частково.
З ТОВ «Промметсплав»на користь позивача стягнено суму втрат коштів від інфляції -1841 гривню 49 коп. і 512 гривень 55 коп. -3 відсотки річних.
У решті вимог позивачу відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі приватне підприємство фірма «Закон»просить скасувати судові рішення в частині відмови в позові і прийняти нове рішення.
Вважає, що суд помилково не застосував ст.ст.224, 225 і 226 ГК України в частині відповідальності відповідача за збитки, заподіяні позивачу, і порушив вимоги ст. 43 ГПК України про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи.
На його думку, суд помилково не застосував до спірних правовідносин в частині стягнення штрафу ст. ст. 230 і 231 ГК України.
Заявник стверджує, що суд порушив ст.ст.23 і 1167 ЦК України і необґрунтовано відмовив йому у відшкодуванні моральної шкоди, наявність якої повністю доведено матеріалами справи.
ТОВ «Промметсплав»просить скасувати судові рішення в частині задоволених вимог і відмовити в позові повністю, посилаючись на неправильне застосування судами в цій частині норм матеріального і процесуального права.
Наполягає на тому, що прострочення виконання грошового зобов'язання відбулося не з його вини, а через прострочення виконання зобов'язань позивачем.
Обговоривши доводи касаційних скарг, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, за договором доручення № 23 від 26 липня 2002 року позивач виконав в інтересах відповідача дії, направлені на стягнення в судовому порядку з Дніпровського металургійного комбінату основного боргу і пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на загальну суму 274302 гривні 07 коп.
11 грудня 2002 року відповідачу вручено звіт повіреного з вимогою сплатити у семиденний термін винагороду за виконане доручення.
Однак, відповідач не виплатив винагороду позивачу добровільно, у встановлений термін.
Винагорода в розмірі 8542 гривні 51 коп. була стягнена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 липня 2004 року.
Рішення суду виконано примусово органами Державної виконавчої служби України: 27 грудня 2004 року на суму 1811 гривень 42 коп., 10 січня 2005 року на суму 6363 гривні 13 коп. і 28 січня 2005 року на суму 614 гривень 09 коп.
За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно застосував ст. 214 ЦК УРСР і ст. 625 ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку про прострочення відповідачем грошового зобов'язання і стягнув з ТОВ «Промметсплав»на користь позивача суми втрат коштів від інфляції і 3 відсотки річних за час прострочення.
Судом встановлено, що сторони у договорі доручення не обумовили сплату неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Суд перевірив всі доводи позивача в цій частині, дослідив та оцінив надані ним докази.
З огляду на викладене, суд вірно застосував ст. 231 ГК України і підставно відмовив в позові в частині стягнення штрафу.
Також у повному обсязі суд перевірив доводи позивача про заподіяння йому збитків і моральної шкоди винними діями відповідача, дослідив та оцінив всі надані йому в цій частині докази і встановив, що позивач не довів необхідність і реальність витрат на відрядження та факт заподіяння йому шкоди винними діями відповідача.
Враховуючи зазначене, суд правильно застосував норми матеріального права, а саме ст.ст. 623 і 1167 ЦК України, і процесуального права щодо вказаних правовідносин і підставно відмовив в позові в частині вимог про стягнення збитків і моральної шкоди.
З огляду на це та інші встановлені судом фактичні обставини, слід зазначити, що згідно ст.ст.1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Відповідно до імперативних вимог ч.1 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Тому доводи касаційних скарг, які стосуються дослідження та оцінки доказів і встановлення додаткових обставин, суд залишає поза увагою як такі, що виходять за межі його повноважень.
Враховуючи викладене, судові рішення відповідають вимогам, тому підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційні скарги приватного підприємства фірми «Закон»і ТОВ «Промметсплав»залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 2 березня 2006 року - без зміни.
Головуючий О. Шульга
Судді Т. Козир
О. Кот