20.12.11р.Справа № 21/5005/13255/2011
За позовом Публічного акціонерного товариства "МІСТО БАНК", м. Одеса в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "МІСТО БАНК", м. Дніпропетровськ
до Відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ",
м. Дніпропетровськ
Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання
"ПРОДИС", м. Дніпропетровськ
Відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ",
м. Дніпропетровськ
Відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОВИЙ ФОРМАТ",
м. Дніпропетровськ
про стягнення 191 298,19грн. збитків та усунути перешкоди у користуванні майном
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Булана Ю.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 2255., від 21.12.09 р.;
ОСОБА_2., дов. № 2256 від 21.12.09р.;
від відповідача 1:Кучеренко О.В., керівник ПАТ "Озеленитель";
від відповідача 2: ОСОБА_3, дов. № 23/02-1 від 23ю.02.11р.;
від відповідача 3: не з'явився.
від відповідача 4: не з'явився.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом у якому (з врахуванням уточнень від 28.11.11р. № 5-468) просить суд:
- зобов'язати ПАТ "ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ” (далі -відповідач-1), ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПРОДИС" (далі -відповідач-2) , ТОВ "ПРИВАТ" (далі -відповідач-3), ТОВ "ПРАВОВИЙ ФОРМАТ" (далі -відповідач-4) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ПАТ "МІСТО БАНК" адміністративною будівлею літ.А-2, прибудовою літ.А'-2, прибудовою (теплиця) літ.А”-1, загальною площею 574,6 кв. м., ґанком а, огорожею №1-4, мостінням № І, ІІ, що знаходиться у місті Дніпропетровськ, по вул. Верхня, будинок 7 (сім), шляхом звільнення приміщення адмінбудівлі від будь-якого свого майна;
- стягнути солідарно з ПАТ "ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ”, ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПРОДИС", ТОВ "ПРИВАТ", ТОВ "ПРАВОВИЙ ФОРМАТ" збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 126 174,19 грн.;
- стягнути солідарно з ПАТ "ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ”, ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПРОДИС", ТОВ "ПРИВАТ", ТОВ "ПРАВОВИЙ ФОРМАТ" втрати у вигляді реальних збитків у розмірі 65 124,00 грн.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідачів проти позову заперечили, надали письмові пояснення по суті своїх заперечень, в яких пояснили, що між відповідачем-1 та відповідачем 2 було укладено договір оренди спірного приміщення, а відповідач-2, в свою чергу, уклав договори суборенди з відповідачами -3 та -4. Ці договори на сьогоднішній день є чинними, тож, за твердженнями відповідачів, у банку відсутнє право вимагати звільнення приміщень, оскільки відповідачі користуються ними на законних підставах.
Відносно вимог банка про стягнення з відповідачі збитків та упущеної вигоди, відповідачі також вважають ці вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 29.11.11р. відповідно до ст. 69 КПК України розгляд справи продовжено до 20.12.2011р.
Відповідач-3 та -4 відзив на позов не надали, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечили, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідачі повідомлені належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідачі не скористалися своїм правом на участь представників у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу представниками сторін не заявлялось.
В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні 20.12.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та -2, дослідивши та оцінивши надані докази, господарський суд, -
ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО „ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ" (далі - Відповідач-1) у забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ „Науково-виробниче об'єднання „ПРОДИС" (далі - Відповідач-2) згідно Договору про надання кредиту на умовах кредитної лінії № 21/Ю від „27" серпня 2007 року передало у заставу Публічному акціонерному товариству "МІСТО БАНК", м. Одеса в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "МІСТО БАНК" (далі - Позивач) - адміністративну будівлю літ.А-2, прибудова літ. літ.А'-2, прибудова (теплиця) літ.А"-1, загальною площею 574,6 кв. м., ґанок а, огорожі №1-4, мостіння № І, ІІІ, що знаходиться у місті Дніпропетровськ, по вул. Верхня, будинок 7 (сім), на підставі укладеного з ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "МІСТО БАНК" Договору іпотеки № 21/Ю-3-1, посвідченого 27.08.2007р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого у реєстрі за № 4800 та Договору № 1 від 13.05.2008р. про внесення змін до нотаріально посвідченого Договору іпотеки № 21/Ю-3-1 від 27.08.2007р., реєстровий № 5334.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем-2 перед Позивачем своїх кредитних зобов'язань, Позивач звернув стягнення на майно Відповідача на підставі Виконавчого напису, вчиненого 08.05.2009р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5., зареєстрованого у реєстрі за № 1649.
Відповідно до ст.62 Закону України „Про виконавче провадження" на підставі Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу Відповідача -2, затвердженого Індустріальним відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 22 квітня 2011р., та згідно Рішення Правління Банку № 25 від 13.04.2011р. адміністративна будівля, що знаходиться у місті Дніпропетровськ, по вул. Верхня, будинок 7 з „26" квітня 2011р. знаходиться на балансі Банку.
На підставі Свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю по вул. Верхня, будинок 7, виданого 26 квітня 2011р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5., реєстровий № 1015, що зареєстроване у Комунальному підприємстві „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради згідно Витягу про державну реєстрацію прав від 01.07.2011р., номер витягу 30478953, позивач є законним власником зазначеного об'єкту нерухомого майна.
Згідно пояснень позивача, на адресу Позивача від Відповідача -1, Відповідача-2 та Товариства з обмеженою відповідальністю „Приват" (далі -Відповідач-3) надійшли листи від 31.05.2011р. та від 06.07.2011р. про вимогу передати їх майно, яке знаходиться у зазначеній адмінбудівлі у зв'язку з тим, що Відповідач-2 та Відповідач-3 орендували частину зазначеного приміщення у Відповідача-1, але договорів оренди Позивачу не надали.
У відповідь на звернення Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 Позивач неодноразово звертався до них з вимогами про звільнення адміністративної будівлі від свого майна у добровільному порядку та Позивач не здійснював ніяких перешкод для Відповідача-1, Відповідача-2 та Відповідача-3 у звільненні ними приміщень адміністративної будівлі, що підтверджується листами від 03.06.2011р. за №3-181, від 03.06.2011р. за №3-182, від 03.06.2011р. за №3-183, від 16.06.2011р. за №3-198, від 04.07.2011р. вих. № 3-222, та згідно листа від 19.07.2011р. за №3-246 Позивач встановлював строк до 29.07.2011р. щодо звільнення Відповідачами -1, -2, -3 вищевказаної будівлі.
Враховуючи, що станом на дату звернення з позовом відповідачі приміщення не звільнили, позивач вважає це порушенням своїх майнових прав, яка полягає у є перешкоді у користуванні позивачем власним майном та розпорядженням ним.
04.07.2011р. позивач уклав договір оренди № 1 (далі - договір оренди) з Товариством з обмеженою відповідальністю „КОНСФАКТ” (далі - орендар), згідно якого позивач зобов'язався передати орендарю в оренду адміністративну будівлю, що знаходиться у м. Дніпропетровськ, вул. Верхня, будинок 7 (т.1. а.с. 89-90).
Згідно умов п.п. 1.2. Договору оренди передбачено, що строк оренди встановлюється: з „04" липня 2011р. по "04 " липня 2012р. включно, але в будь-якому випадку даний Договір починає свою дію з моменту фактичної передачі приміщення орендареві по акту прийому-передачі, підписаному обома Сторонами, до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Умовами п.п.3.1. Договору оренди передбачено, що за орендоване приміщення згідно умов цього Договору орендар щомісячно сплачує орендну плату у розмірі 54 000,00 грн.
Позивач зазначає, що у зв'язку з протиправним діями відповідачів -1, -2, -3, які чинять перешкоди в користуванні майном, Позивач не має реальної можливості виконати умови п.п. 1.2. Договору оренди, тобто передати орендарю зазначену адмінбудівлю в оренду шляхом підписання акту прийому-передачі, таким чином, Договір оренди не почав свою дію, а Позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 04 липня 2011р. по 13.09.2011р. включно у розмірі 126 174,19 грн., а саме за періоди:
- з 04.07.2011р. по 31.07.2011р. у розмірі 48 774,19грн.;
- з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. у розмірі 54 000,00грн.;
- з 01.09.2011р. по 13.09.2011р. у розмірі 23 400.00грн.
Таким чином позивач вважає, що він міг би реально одержати доходи за звичайних обставин, якби його право не було порушене, тобто він зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 126 174, 19 грн.
Крім того, даним Договором оренди, а саме п.п.2.3.7 п.2.3 передбачено, що з моменту фактичної передачі Приміщення орендареві по акту прийому-передачі, підписаного обома Сторонами, орендар зобов'язаний здійснювати за власний рахунок охорону Приміщення та його прилеглої території.
У зв'язку з тим, що Відповідачі -1 , -2, -3 чинять перешкоди в користуванні майном, Позивач зазначив, що він не мав можливості фактично передати в оренду вищезазначену адмінбудівлю та вимушений за власний рахунок здійснювати охорону Приміщення та його прилеглої території на підставі Договору про надання послуг по фізичній охороні об'єкту №88 від 06.07.2011р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Мінотавр" (далі-Договір на охорону).
Згідно умов п.п.5.1 Договору на охорону передбачено, що вартість послуг по фізичній охороні об'єкту визначається на підставі Протоколу про узгодження вартості охоронних послуг на умовах щоденної та цілодобової охорони, силами 2 (двох) охоронців, за вартістю 16,75 грн. за 1 (один) час роботи 1 (одного) охоронця.
На підставі підписаних сторонами Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень, серпень та вересень 2011 року, рахунків-фактур від 12.07.2011р., від 01.08.2011р., від 06.09.2011 року, та платіжних доручень №702 від 25.07.2011р., №404 від 16.08.2011р. га №406 від 12.09.2011р., Позивачем фактично було здійснено витрат на охорону у розмірі 65 124,00 грн., що складаються з наступного:
- з 06.07.2011р. по 31.07.2011р. у розмірі 16 080,00грн.;
- за серпень 2011р. у розмірі 24 924,00грн.;
- за вересень 2011р. у розмірі 24 120,00 грн.
Таким чином, позивач вважає, що він зазнав втрат, які зробив для відновлення свого порушеного права, тобто зазнав реальних збитків у сумі 65 124, 00 грн.
Відповідач-1 в ході судового розгляду справи надав клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення господарським судом Дніпропетровської області справи № 16/5005/15352/2011, порушеній за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ПРОДИС " до Публічного акціонерного товариства "МІСТО БАНК" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного товариства "МІСТО БАНК", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСФАКТ", Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Озеленитель" про визнання недійсним договору оренди №1 від 04.07.2011р.
Суд дане клопотання відхилив.
Відповідач-1 надав суду усні та письмові заперечення на позов, в яких пояснив, що 29.07.2011 року господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 24/5005/9644/2011 про банкротство ПАТ «Озеленитель».
01.09.2011 року було опубліковано в офіційному виданні «Голос України»повідомлення про порушення справи про банкрутство відносно ПАТ «Озеленитель». Цей строк закінчився 31.09.2011 року.
За цих обставин відповідач-1 вважає, що грошові вимоги ПАТ «Місто Банк»повинні розглядатися в справі № 24/5005/9644/2011, а на підставі статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вважаються погашеними.
Крім того, відповідач-1 у своїх поясненнях зазначає, що 01 березня 2007 року між ТОВ «НВО «Продис»(далі - Відповідач-2) та публічним акціонерним товариством «Озеленитель», яке на той час було власником адміністративної будівлі, що знаходиться по вул. Верхній, 7 в м. Дніпропетровську, укладено договір № 03/07-1 від 01.03.2007 року щодо оренди даної будівлі з додатками, який станом на дату розгляду справи вважається дійсним та пролонгованим на 2011 рік.
На підставі договору оренди приміщень № 03/07-01 від 01.03.2007р. Відповідачем-2 було укладено договір суборенди № 18/06-09 від 01 червня 2009 з Відповідачем-3 та договір суборенди № 08/06-10 від 29 червня 2009 року з Відповідачем-4.
Відповідач-1 зазначає, що ці договори суборенди є чинними до тепер, у зв'язку з чим позивач не мав права укладати новий договір оренди спірних приміщень.
Зважаючи на викладене, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів втрат у вигляді реальних збитків в розмірі 65 124,00 грн., Відповідач-1 також просить відмовити, оскільки вважає, що витрати по оплаті охорони адміністративної будівлі є саме витратами по охороні, і ці витрати не пов'язані з відновленням порушеного права позивача щодо користування та розпорядження адміністративною будівлею.
На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідачі-2, -3 та -4 підтримали позицію відповідача-1, надали усні та письмові пояснення по суті своїх заперечень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, на підставі акту від 22.04.2011 р. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Індустріальним відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції 22.04.2011 р., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчила, що ПАТ “МІСТО БАНК” належить на праві власності майно, що складається з: адміністративної будівлі літ. А-2, прибудови лит. А'-2, прибудови (теплиця) літ. А"-1, загальною площею 574,6 кв. м., ґанку а, огорожа № і-4 мостіння № І, II, що знаходиться у місті Дніпропетровську по вул. Верхня, буд. 7 на підставі виданого їй свідоцтва від 26.04.2001 року ( зареєстровано в реєстрі за № 1015 ).
Даний факт підтверджено, крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 10/5005/6044/201, яке набрало чинності 18.07.11р. (т.1. а.с.114-118).
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.
Згідно ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Приписами ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до умов Договору оренди приміщення № 03/07-1 від 01.03.07р., укладеному між ПАТ „ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ” (відповідач-1) та ТОВ НВО „ПРОДІС” (відповідач-2), договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01.02.2008р. якщо протягом місячного строку сторони не заявлять претензій по розірванню договору, договір вважається продовженим на один рік (п.8.1. Договору).
12.03.2007р. до даного Договору сторонами було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору оренди приміщення № 03/07-1 від 01.03.07р., відповідно до якого договір № 03/07-1 було доповнено, в тому числі, пунктом 7.6, згідно якого, в разі, якщо протягом 1 місяця до перебігу строку оренди жодна із сторін не виступить з ініціативою про розірвання даного договору оренди, дія договору оренди продовжується на наступний строк тривалістю 1 рік. Вказана процедура пролонгації строку дії повторюється при кожному випадку закінчення дії договору та не вимагає укладення додаткових угод до договору.
Доказів припинення дії договору оренди приміщення № 03/07-1 від 01.03.07р. жодна із сторін спору суду не надала, отже він вважається продовжений на термін, визначений у цьому договорі, тобто - до 01.02.2012р.
Крім того, цим же Договором №1 договір оренди приміщення № 03/07-1 від 01.03.07р. було доповнено п. 7.3, згідно якого, орендатор має право без попередньої згоди орендодавця передавати орендоване приміщення (його частину) у суборенду третім особам.
На підставі цього пункту договору, ТОВ „НВО „ПРОДІС” (відповідач-2, орендар по договору оренди приміщення № 03/07-1 від 01.03.07р.). уклав договори суборенди з відповідачами-3 та -4.
Так, відповідно до п.1.1. Договору суборенди №08/06-10, укладеним 29.06.2010р між ТОВ „НВО „ПРОДІС” та ТОВ „ПРАВОВИЙ ФОРМАТ” (відповідач-4, суборендатор), визначено, що в суборенду було передано кімнату, розташовану на 2-му поверсі, загальною площею 21,6 м. кв. та Додатковою угодою № 1 до цього договору від 01.12.20р. -офісне приміщення, яке знаходиться на 2-му поверсі, загальною площею 122,2 м. кв. за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Верхня,7.
Строк договору суборенди -з 29.06.10р. до 29.07.11р. (п.1.3).
Умовами п.3.5. цього договору передбачено, що суборендатор повинен до закінчення терміну оренди повідомити орендатора про наміри продовжити строк дії договору.
21.03.2011р. ТОВ „ПРАВОВИЙ ФОРМАТ” направило ТОВ „НВО „ПРОДІС” лист № 21/03-01, яким просило у зв'язку з виробничою необхідністю продовжити строк дії договору суборенди № 08/06-10 до 31.12.11р.
Враховуючи, що ТОВ „НВО „ПРОДІС” заперечень на цей лист не надало, даний договір суборенди №08/06-10 від 29.06.10р. вважається продовженим.
Відповідно до умов Договору суборенди № 18/06-09, укладеного 01.06.2009р. між ТОВ „НВО „ПРОДІС” та ТОВ „ПРИВАТ” (відповідач-3, суборендатор), в суборенду було передано частину нежитлового приміщення -магазин площею 66,1 м. кв., офісне приміщення на 2-му поверсі площею 44, 7 м. кв. -загальною площею 110, 8 м. кв. за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Верхня,7.
Строк дії даного договору встановлено п.1.3 та становить з 01.06.2009р. по 31.12.2011р. Отже, цей договір також є діючим.
На підставі викладеного у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ПАТ "ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ”, ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПРОДИС", ТОВ "ПРИВАТ" та ТОВ "ПРАВОВИЙ ФОРМАТ" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ПАТ "МІСТО БАНК" адміністративною будівлею літ.А-2, прибудовою літ.А'-2, прибудовою (теплиця) літ.А”-1, загальною площею 574,6 кв. м., ґанком а, огорожею №1-4, мостінням № І, ІІ, що знаходиться у місті Дніпропетровськ, по вул. Верхня, будинок 7, шляхом звільнення приміщення адмінбудівлі від будь-якого свого майна, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення солідарно з ПАТ "ОЗЕЛЕНИТЕЛЬ”, ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "ПРОДИС", ТОВ "ПРИВАТ", ТОВ "ПРАВОВИЙ ФОРМАТ" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 126 174,19 грн. та втрат у вигляді реальних збитків у розмірі 65 124,00 грн. суд також не вбачає підстав для задоволення на підставі наступного.
Приписами ч.1 ст. 770 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Тобто, це означає, що перехід права власності на здане в оренду майно до іншої особи не є підставою для зміни, розірвання чи припинення договору оренди, а первісний орендодавець за договором оренди повинен бути замінений новим - набувачем речового права на дане майно; при переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи в порядку правонаслідування ця особа стає наймодавцем з покладанням на неї всіх прав і обов'язків за договором найму; при цьому договір найму зберігає силу і в тому разі, якщо новий власник, до якого перейшло право власності, не знав про те, що воно здане в найом.
Таким чином, до позивача перейшли права та обов'язки наймодавця по Договору оренди приміщення від 01.03.2007р. №03/07-01.
Будь-яких доказів в підтвердження розірвання чи припинення дії Договору оренди приміщення від 01.03.2007р. №03/07-01 позивачем суду не надано.
Водночас чинне законодавство про оренду не допускає можливості укладення нового договору оренди стосовно приміщення, яке вже є об'єктом оренди за іншим чинним договором оренди, що не припинився та не розірваний у встановленому порядку.
За таких обставин, договір від 04.07.2011р. №1 оренди адміністративної будівлі, укладений між Публічним акціонерним товариством „МІСТОБАНК” та Товариством з обмеженою відповідальністю „КОНСФАКТ” не породжує юридичних наслідків щодо спірних орендних правовідносин.
Статтею 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що договір оренди адміністративної будівлі від 04.07.2011р. №1 є недійсним з моменту укладення.
Така ж позиція викладена судом господарської області у рішенні у справі 16/5005/15352/2011, яким даний договір визнано недійсним.
Отже, враховуючи, що позивач не мав права на укладання договору оренди спірного майна з іншою особою, позовні вимоги щодо збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 126 174,19 грн. не можуть вважатися упущеною вигодою, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги в частині стягнення втрат у вигляді реальних збитків в розмірі 65 24,00 грн., Позивач обґрунтовує тим, що він зазнає витрати у вигляді оплат за охорону по договору № 88 і це є витрати для відновлення його порушеного права щодо користування та розпорядження адміністративною будівлею. Однак, витрати по оплаті охорони адміністративної будівлі є саме витратами по охороні, і ці витрати не пов'язані з відновленням порушеного права позивача щодо користування та розпорядження адміністративною будівлею.
Таким чином, витрати по договору № 88 не є витратами для відновлення порушеного права позивача щодо користування та розпорядження адміністративною будівлею, а є витратами по охороні цієї будівлі та не пов'язані з правовідносинами за договором № 1, у зв'язку з чим слід відмовити Позивачу у стягненні з Відповідачів витрат в вигляді реальних збитків в розмірі 65124,00 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З врахуванням викладеного, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 759, 762, 763, 770 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 23.12.2011р.