Постанова від 22.12.2011 по справі 1-147/11

Справа № 1-147/11

ПОСТАНОВА

22 грудня 2011 рокум. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бобрушко В.І. ознайомившись з матеріалами кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.358 ч.2, 358 ч.3, 190 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тячівського районного суду від 18 квітня 2011 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.ст. 358 ч. 2, 358 ч.3, 190 ч.2 КК України внаслідок акту амністії, кримінальну справу про його обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст.ст. 358 ч. 2, 358 ч.3, 190 ч.2 КК України закрито, а цивільний позов кредитної спілки «Мрія»про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Мрія» кредитної заборгованості було виділено на шлях цивільного судочинства.

Постановою Тячівського районного суду від 10 травня 2011 року апеляцію кредитної спілки «Мрія»на постанову Тячівського районного суду від 18 квітня 2011 року в частині цивільного позову визнано такою, що не підлягаю розгляду.

Постановою Тячівського районного суду від 14 липня 2011 року апеляцію кредитної спілки «Мрія»на постанову Тячівського районного суду від 10 травня 2011 року, визнано такою, що не підлягаю розгляду.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 07.09.2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.358 ч.2, 358 ч.3, 190 ч.2 КК України було повернуто до Тячівського районного суду для виконання вимог, передбачених ст..ст.352, 353, 354 КПК України.

Постановою Тячівського районного суду від 23 вересня 2011 року апеляцію кредитної спілки «Мрія»на постанову Тячівського районного суду від 14 липня 2011 року, визнано такою, що не підлягаю розгляду.

24 жовтня 2011 року до Тячівського районного суду надійшла апеляція цивільного позивача - кредитної спілки «Мрія»від 22 жовтня 2011 року, в якій просить судову палату апеляційного суду Закарпатської області розглянути кримінальну справу та задовольнити цивільний позов, стягнувши з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Мрія»183167,54 гривень заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, -в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

А ч.2 ст.353 КПК України передбачено, що у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку.

Як встановлено з матеріалів кримінальної справи апелянт - кредитна спілка «Мрія»24 жовтня 2011 року подала апеляцію від 22 жовтня 2011 року на постанову Тячівського районного суду від 23 вересня 2011 року (Т.2 а.с.358-361), тобто з пропуском, передбаченого ч.3 ст.349 КПК України, строку на подання апеляції, і при цьому не заявляє клопотання перед судом, який виніс постанову, про відновлення пропущеного строку.

.

Згідно ч.1 ст. 353 КПК України у разі подання апеляції з пропуском встановленого статтею 349 цього Кодексу строку і при відсутності клопотання про його відновлення апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.

Враховуючи наведене, вважаю, що апеляційну скаргу цивільного позивача - кредитної спілки «Мрія»від 22 жовтня 2011 року, яка надійшла до Тячівського районного суду 24 жовтня 2011 року, на постанову Тячівського районного суду від 23 вересня 2011 року, слід визнати такою, що не підлягає розгляду.

Керуючись ст. ч.1 ст.353 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу цивільного позивача - кредитної спілки «Мрія»від 22 жовтня 2011 року, яка надійшла до Тячівського районного суду 24 жовтня 2011 року, на постанову Тячівського районного суду від 23 вересня 2011 року, - визнати такою, що не підлягає розгляду.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 діб.

Суддя Тячівського районного суду В.І. Бобрушко