Копія
18.08.11 місто СевастопольСправа №2а-1751/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Кириленко О.О.,
секретар судового засідання Семенюк Є.Є.,
за участю: представника позивача -Лавренова Г.М.,
представника відповідача -Запорожець Л.В.,
представника третьої особи -ОСОБА_3,
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” до державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя, третя особа -приватне підприємство “Хуторок у ручья”, про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У травні 2011 року державне підприємство “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року № 0002501503/0.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач невірно трактує умови договорів оренди землі, укладені між позивачем та Севастопольською міською Радою, та незаконно втручається в господарську діяльність позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.
Представник третьої особи адміністративний позов підтримав у повному обсязі, позовні вимоги просив задовольнити.
Заслухавши доводи учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 січня 2005 між державним підприємством “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” та Севастопольською міською Радою були укладені договори оренди земельних ділянок: № 78 -для створення зони короткострокового любительського риболовецького відпочинку, за адресою: місто Севастополь, район Сухої річки та гори Гасфорт (Чорнорічінське лісництво, квартал 1, виділ 5,16); № 79 -для розміщення туристичної бази на 270 місць, за адресою: місто Севастополь, урочище Батіліман (Орлинівське лісництво, квартал 9, виділ 17,43); № 80 -для розміщення туристичної бази на 115 місць “Старий кордон Ласпі”, за адресою: місто Севастополь, урочище Батіліман (Олинівське лісництво, квартал 16, виділ 31); № 81 -для будівництва та обслуговування бази відпочинку “Лісний кордон”, за адресою: місто Севастополь, урочище Батіліман (Олинівське лісництво, квартал 9, виділ 16,40).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договорів оренди землі від 26 січня 2005 року, укладених між позивачем та Севастопольською міською Радою, річна орендна плата за користування земельними ділянками встановлюється відповідно до Методики визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням Севастопольської міської Ради від 14 жовтня 2003 року № 1348 та у відповідності зі статтею 21 Закону України “Про оренду землі”: за договором № 78 у розмірі 2, 5 % від грошової оцінки земельної ділянки; за договором № 79 у розмірі 9 % від грошової оцінки земельної ділянки; за договором № 80 у розмірі 10 % від грошової оцінки земельної ділянки; за договором № 81 у розмірі 9 % від грошової оцінки земельної ділянки.
При цьому, згідно з умовами договорів, грошова оцінка земельних ділянок для періоду розміщення, будівництва приймається до уваги не довше, чим протягом трьох років від дати прийому-передачі земельних ділянок. Грошова оцінка для наступного періоду приймається до уваги з дати початку експлуатації об'єктів розміщення, будівництва, але не пізніше трьох років від дати прийому-передачі земельних ділянок.
Грошова оцінка земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, становить: 814 497 гривень 00 копійок на земельну ділянку площею 0,9131 га; 487 467 гривень 00 копійок на земельну ділянку площею 2, 1233 га; 379 828 гривень 00 копійок на земельну ділянку площею 1, 7966 га; 545 047 гривень 00 копійок на земельну ділянку площею 2, 1146 га; 102 509 гривень 00 копійок на земельну ділянку площею 0, 3977 га.
Судом встановлено, що 16 листопада 2010 року державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя проведено невиїзну документальну перевірку Державного підприємства “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період 2008 рік -9 місяців 2010 року, за результатами якої складено акт № 180/661/15-341/00992266.
У ході перевірки встановлено порушення позивачем статей 13 Закону України “Про оренду землі”, а саме -заниження орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 84 261 гривню 07 копійок.
Такий висновок податкового органу обґрунтовано тим, що пунктами 4.7 договорів оренди земельних ділянок від 26 січня 2005 року встановлено, що у випадку порушення передбачених договорами строків освоєння (забудови) орендованої земельної ділянки, розмір річної орендної плати підлягає корегуванню шляхом збільшення орендної ставки на поправочний коефіцієнт 2, визначений відповідно до Методики, та який застосовується до моменту введення в експлуатацію об'єктів, передбачених договорами, але не більше 10 % нормативної грошової оцінки.
За результатами перевірки відповідачем 25 листопада 2010 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002501503/0 про визначення грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 84 261 гривня 07 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 40 416 гривень 58 копійок.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у адміністративному порядку, однак всі скарги було залишено без задоволення.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про плату за землю” (далі -Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 2 Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває в державній або комунальній власності, відповідно до статті 13 вказаного Закону, є договір оренди земельної ділянки.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 15 Закону орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Як зазначено в статті 19 Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Інших умов збільшення розміру орендної плати законами України не передбачено, в тому числі, і за рішенням податкового органу.
Статтею 21 Закону визначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (частина перша статті 30 Закону).
Під час судового розгляду встановлено, що позивач та Севастопольська міська Рада не вносили змін у зазначені договори оренди в частині збільшення розміру орендної плати за землю.
Крім того, розрахунки розміру орендної плати були узгоджені з Севастопольською міською Радою.
Як вже було зазначено, висновок про заниження орендної плати за земельні ділянки, які є предметом договорів №№ 78, 79, 80, 81, податковим органом було зроблено на підставі того, що вказані земельні ділянки позивачем не освоєно, а пунктами 4.7 договорів оренди земельних ділянок від 26 січня 2005 року встановлено, що у випадку порушення передбачених договорами строків освоєння (забудови) орендованої земельної ділянки, розмір річної орендної плати підлягає корегуванню шляхом збільшення орендної ставки на поправочний коефіцієнт 2, визначений відповідно до Методики, та який застосовується до моменту введення в експлуатацію об'єктів, передбачених договорами, але не більше 10 % нормативної грошової оцінки.
Державне підприємство “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” згідно з пунктом 2.1 статуту створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
Договори оренди земельних ділянок було укладено позивачем для створення зони короткострокового любительського риболовецького відпочинку, для розміщення туристичних баз та для будівництва та обслуговування бази відпочинку.
Відповідно до 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Представником позивача надані суду: ліміт на використання природних ресурсів у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення міста Севастополя на 2010 рік; дозволи Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі на спеціальне використання природних ресурсів в заказниках “Мис Айя” та “Байдарський” на 2009 рік та 2010 рік; договори про надання послуг відпочинку на зазначених земельних ділянках, укладених позивачем у 2010 році з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Творчо-виконавчим центром в особі директора ОСОБА_5, приватним підприємцем ОСОБА_6, ОСОБА_7; прибуткові касові ордери, прийняті від вказаних осіб за надання послуг відпочинку; паспорт на відкриття та функціонування місць розміщення організаційних груп відпочивальників (наметового табору) Батіліман; договір поставки від 24 грудня 2009 року № 24/12, предметом якого є поставка обладнання для активного відпочинку та акт перевірки державної податкової адміністрації у місті Севастополі від 19 червня 2008 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності бази відпочинку “Лісний кордон”, у якому були зафіксовані порушення Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Суд вважає, що докази надані представником позивача є належними та допустимими. Дані докази свідчать про фактичне виконання позивачем умов договорів оренди земельних ділянок щодо їх освоєння.
Крім того, податковим органом було проведено камеральну перевірку, за результатами якої було прийнято оскаржуване рішення, без встановлення належним чином обставини, які б свідчили про не освоєння позивачем вказаних земельних ділянок.
Таким чином, податковий орган дійшов до помилкового висновку про те, що вказані земельні ділянки позивачем не освоєно, а тому розмір річної орендної плати підлягає корегуванню шляхом збільшення орендної ставки на поправочний коефіцієнт 2, визначений відповідно до Методики.
Відповідно до абзацу другого статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Однак, при цьому, за приписами пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування рішення чи окремих його положень.
Тобто, способом захисту від протиправного рішення суб'єкта владних повноважень, по-перше, є висновок суду про протиправність такого рішення чи його окремих положень, по-друге, скасування цього рішення чи окремих його положень.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, то позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 листопада 2010 року № 0002501503/0.
Враховуючи положення статей 2, 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про необхідність, серед іншого, визнання оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень протиправним.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 11, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя від 25 листопада 2010 року № 0002501503/0 про визначення державному підприємству “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” податкового зобов'язання у розмірі 124 677 гривень 65 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Севастопольське досвідне лісомисливське господарство” судовий збір у розмірі 03 гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя(підпис) О.О. Кириленко
Постанову складено у повному обсязі
23 серпня 2011 року
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Кириленко