< Копия >
Іменем України
02.09.11 Справа №2а-1754/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Куімов М.В.;
при секретарі - Євтушенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Кайласд" до Головного управління Держкомзему м. Севастополя про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити дії, треті особи - Севастопольська міська рада та Ленінська районна в м. Севастополі рада, суд, -
ПП «Кайласд», уточнивши позовні вимоги, звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме: визнати протиправною відмову Головного управління Держкомзему у м. Севастополі у проведенні державної реєстрації речового права ПП «Кайласд» на користування земельною ділянкою (сервітут) (кадастрові номери: 85 366 000 00:02:001:0049, 85 366 000 00:02:001:0047, 85 366 000 00:02:001:0054, 85 366 000 00:02:001:0053, 85 366 000 00:02:001:0057 та 85 366 000 00:02:001:0058); зобов'язати Головне управління Держкомзему у м. Севастополі провести реєстрацію за ПП «Кайласд» договорів від 26 січня 2011 року особистого термінового сервітуту на користування земельними ділянками (кадастрові номери: 85 366 000 00:02:001:0049, 85 366 000 00:02:001:0047, 85 366 000 00:02:001:0054, 85 366 000 00:02:001:0053, 85 366 000 00:02:001:0057 та 85 366 000 00:02:001:0058), розташованими за адресою: м. Севастополь в районі пр. Ген. Острякова, 70, укладених між ПП «Кайласд» та Ленінською районною у м. Севастополі Радою на підставі рішень № 1501, 1502, 1503, 1504, 1505, 1506 від 30 липня 2010 року Ленінської районної у м. Севастополі Ради. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПП «Кайласд» та Ленінською районною у м. Севастополі Радою укладені договори земельного сервітуту. Право земельного сервітуту виникає лише після державної реєстрації цього договору, однак у реєстрації договорів відповідачем було відмовлено, у зв'язку з тим, що внесення відповідних відомостей органами Держкомзему до Поземельної книги не можливо, оскільки земельна ділянка як об'єкт реєстрації у відповідному порядку не створена.
У судовому засіданні представник позивача Гефтман А.В. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник третьої особи - Севастопольської міської Ради у судове засідання не з'явися, надіславши письмові пояснення.
Представники третьої особи - Ленінської районної в м. Севастополі Ради - Кензіна І.В. та Орлов Л.Є. підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 липня 2010 року Ленінською районною у м. Севастополі Радою були прийняти рішення № 1501, 1502, 1503, 1504, 1505, 1506 про розміщення на земельних ділянках площею 0,0019 га, розташованих у районі проспекту Генерала Острякова, 70 у м. Севастополі об'єктів малої архітектурної форми - торгівельних павільйонів №№ 7, 8, 9, 10, 13, 14 відповідно, для здійснення підприємницької діяльності без права капітальної забудови після укладення з ПП «Кайласд» строком на 5 років договорів особистого строкового сервітуту на зазначену земельну ділянку (Т.1 а.с. 15, 24, 34, 43, 53, 63).
Відповідно до підпунктів 2.1 та 2.2 пункту 2 зазначених Рішень Ленінської районної у м. Севастополі Ради, ПП «Кайласд» зобов'язано протягом трьох місяців з дня прийняття цього рішення, надати до Ленінської районної у м. Севастополі Ради, для підготовки договорів особистого строкового сервітуту землі, акт визначення меж особистого сервітуту в натурі (на місцевості) у 3-х примирниках, план меж особистого сервітуту у 3-х примирниках, кадастровий план у 3-х примирниках та довідку про грошову оцінку земельної ділянки; на протязі чотирьох місяців з дня прийняття даного рішення укласти з Ленінською районною у м. Севастополі Радою договір особистого строкового сервітуту.
Пунктом 3 вищевказаних рішень Ленінської районної у м. Севастополі Ради на Головне управління Держкомзему у м. Севастополі покладений обов'язок по забезпеченню державної реєстрації договорів особистого строкового сервітуту у встановленому законом порядку.
На виконання цих рішень Ради ПП «Кайласд» з Ленінською районною у м. Севастополі Радою 12 січня 2011 року були укладені договори про встановлення особистого строкового сервітуту відносно земельних ділянок площею 0,0019 га кожна, розташованих в районі проспекту Генерала Острякова, 70 у м. Севастополі, кадастрові номери: 85 366 000 00:02:001:0049, 85 366 000 00:02:001:0047, 85 366 000 00:02:001:0054, 85 366 000 00:02:001:0053, 85 366 000 00:02:001:0057 та 85 366 000 00:02:001:0058.
Невід'ємною частиною зазначених договорів є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обтяжень щодо його використання та нанесенням меж земельного сервітуту; акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийому-передачі земельної ділянки; витяг з технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Позивачем зазначені договори з необхідними додатками, були направлені на адресу Головного управління Держкомзему у м. Севастополі для їх реєстрації.
Головне управління Держкомзему у м. Севастополі за вих. №8-6-1/2996 від 19 квітня 2011 року надало позивачу відповідь, якою у реєстрації договорів відмовило посилаючись на те, що земельні ділянки як об'єкти реєстрації у відповідному порядку не створені, а тому внесення відповідних відомостей органами Держкомзему до Поземельної книги не можливо.
Поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені Цивільним кодексом України та Земельного кодексом України.
Статтею 395 Цивільного кодексу України закріплено види речових прав на чуже майно, до яких, зокрема, належить право користування (сервітут).
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до частини першої статті 98 Земельного Кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Статтею 99 Земельного кодексу України визначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:
а) право проходу та проїзд на велосипеді;
б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;
в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;
г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;
ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;
д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;
є) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;
є) право прогону худоби по наявному шляху;
ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;
з) інші земельні сервітути.
Згідно з частиною першою статті 100 цього Кодексу сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі.
Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Абзацом першим пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, враховуюче зазначене, особистий сервітут може бути оформлено у вигляді договору, стороною якого може бути орган місцевого самоврядування у межах його компетенції.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави такої відмови в ній встановлюються законом.
Згідно з частиною другою статті 100 Земельного Кодексу України договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Спеціальним Законом, який визначає правові засади державної реєстрації є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема -право користування (сервітут).
Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, відповідно до абзацу 12 статті 19 Закону, договори про іпотеку, оренду строком більше одного року та інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, договір земельного сервітуту підлягає обов'язковій державній реєстрації, тільки після проведення якої виникає право земельного сервітуту.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
Механізм реєстрації земельних ділянок та прав на них передбачений Постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» та від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», а також Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» встановлено, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», яке здійснює його формування, ведення, збереження і забезпечує доступ органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до зазначеного реєстру з підстав і на умовах, передбачених Законом; проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель.
Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174, реєстратором державного реєстру земель є структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру, ведуть поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації. Реєстраційна картка земельної ділянки - це документ, який є складовою частиною Поземельної книги і містить відомості, що вносяться до бази даних автоматизованої системи державного земельного кадастру.
Відповідно до розділу 3 зазначеного Порядку у рядку 39 реєстраційної картки земельної ділянки відображаються відомості про скорочення назви типів наявних обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку, земельних сервітутів, договорів оренди (суборенди) землі.
Згідно з пунктами 16-19 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 відомості про обмеження використання земельної ділянки, земельний сервітут, емфітевзис і суперфіцій вносяться до Поземельної книги на підставі відповідної документації із землеустрою, охоронного зобов'язання, передбаченого законом, договору, заповіту чи рішення суду.
Державна реєстрація обмежень використання земельної ділянки, встановленого земельного сервітуту, договору емфітевзису і суперфіцію здійснюється шляхом внесення відомостей до розділу 5 Поземельної книги «Земельна ділянка. Опис обмежень використання земельної ділянки». Реєстраційний номер відомостей про державну реєстрацію обмеження використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію складається з кадастрового номера земельної ділянки, номерів розділу Поземельної книги та запису в розділі. Кадастровий номер земельної ділянки, номери розділу Поземельної книги та запису в розділі відокремлюються між собою розділовим знаком - двокрапкою.
Для державної реєстрації обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію власник чи набувач права або уповноважені ними особи особисто подають до відповідного територіального органу Держкомзему заяву про державну реєстрацію обмежень використання земельної ділянки та з урахуванням конкретної ситуації, що склалася, такі документи: документацію із землеустрою, яка включає план земельної ділянки та перелік обмежень використання земельної ділянки і наявні земельні сервітути або охоронне зобов'язання; копії документів, що посвідчують особу відповідно до законодавства, а у разі подання заяви уповноваженою особою - також нотаріально посвідчену довіреність (для представника фізичної особи) або нотаріально засвідчену копію довіреності, що підтверджує повноваження представника юридичної особи; договір, кількість примірників якого становить на один більше, ніж кількість сторін договору - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі такого договору; нотаріально засвідчену копію заповіту - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі заповіту; рішення суду - у разі внесення відомостей до Поземельної книги на підставі рішення суду.
Отже, за аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що договір про встановлення земельного сервітуту укладається на підставі складеної відповідно до Закону України «Про землеустрій» та рішення сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, який, після присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, підлягає обов'язковій державній реєстрації в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), шляхом внесення відомостей до розділу 5 Поземельної книги «Земельна ділянка. Опис обмежень використання земельної ділянки».
Частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», визначений вичерпаний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав, а саме, в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відповідно до частини четвертої статті 24 вказаного Закону відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Пунктом 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у державній реєстрації обмежень використання земельної ділянки, земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію може бути відмовлено, якщо:
1) документація із землеустрою не містить плану земельної ділянки, переліку обмежень використання земельної ділянки і наявних земельних сервітутів, не відповідає вимогам діючих нормативно-правових актів;
2) в охоронному зобов'язанні відсутні відомості про межі земельної ділянки чи перелік обмежень використання земельної ділянки;
3) довіреність або копія довіреності, що підтверджує повноваження представника, не посвідчена (засвідчена) нотаріально;
4) кількість примірників договору не відповідає необхідній кількості примірників;
5) копія заповіту не засвідчена нотаріально.
Зазначений перечень підстав відмови у державній реєстрації обмежень використання земельної ділянки є вичерпаним.
Суд також приймає до уваги той факт, що договори від 12 січня 2011 року про встановлення особистого строкового земельного сервітуту відносно земельних ділянок площею 0,0019 га кожна, розташованих у м. Севастополі в районі проспекту Генерала Острякова, 70 у м. Севастополі, кадастрові номери 85 366 000 00:02:001:0049, 85 366 000 00:02:001:0047, 85 366 000 00:02:001:0054, 85 366 000 00:02:001:0053, 85 366 000 00:02:001:0057 та 85 366 000 00:02:001:0058, є дійсними.
Отже, ПП «Кайласд» відповідачу надані усі необхідні документи для проведення державної реєстрації договорів про встановлення особистого строкового земельного сервітуту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідача щодо відмови у проведенні державної реєстрації договорів не відповідають вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», які встановлюють вичерпаний перелік підстав для відмови у здійсненні реєстрації договорів особистого земельного сервітуту.
Згідно зі частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Повний текст постанови складено та підписано 07 вересня 2011 року.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держкомзему м. Севастополя в проведенні державної реєстрації договорів про встановлення особистого строкового сервітуту від 12 січня 2011 року, укладених між Приватним підприємством «Кайласд» та Ленінською районною в м. Севастополі радою на користування земельними ділянками (сервітут) за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 70 (кадастрові номери: 85 366 000 00:02:001:0049, 85 366 000 00:02:001:0047, 85 366 000 00:02:001:0054, 85 366 000 00:02:001:0053, 85 366 000 00:02:001:0057 та 85 366 000 00:02:001:0058 ).
Зобов'язати Головне управління Держкомзему м. Севастополя провести державну реєстрацію договорів про встановлення особистого строкового сервітуту від 12 січня 2011 року відносно земельних ділянок за адресою: м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 70 (кадастрові номери: 85 366 000 00:02:001:0049, 85 366 000 00:02:001:0047, 85 366 000 00:02:001:0054, 85 366 000 00:02:001:0053, 85 366 000 00:02:001:0057 та 85 366 000 00:02:001:0058), укладених між Приватним підприємством «Кайласд» та Ленінською районною в м. Севастополі радою на підставі рішень Ленінської районної в м. Севастополі ради від 30 липня 2011 року за №№1501, 1502, 1503, 1504, 1505 та 1506.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Кайласд» судові витрати в сумі 03 гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.
Суддя підпис М.В. Куімов
< З оригіналом згідно >
Суддя < підпис > М.В. Куімов