ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
19 грудня 2011 року № 2а-14556/11/2670
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва Твердохліба М.Г. в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства «Київпастранс»
про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій,
Заступник прокурора Подільського району м. Києва Твердохліб М.Г. звернувся до суду в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів із позовом про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс»адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік в розмірі 1 222 553 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2007 року у справі № 11/45 позовні вимоги задоволено повністю. Зазначеним рішенням стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс»на користь Київського міського відділення соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік у розмірі 1 222 553 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2011 року касаційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року скасовано, а справу № 11/45 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2011 року справу прийнято до розгляду та призначено справу до судового розгляду.
Під час нового розгляду справи відповідач надав додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 6 грудня 2011 року представник Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог.
Представник прокуратури в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Бюджетний кодекс України, закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про прокуратуру», Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, Положення про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 3 травня 1995 року та зазначає, що Комунальне підприємство «Київпастранс»не виконало свій обов'язок по працевлаштуванню інвалідів, а саме: товариство у 2006 році повинно було працевлаштувати 471 інваліда, а працевлаштувало 309, в зв'язку з чим до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 222 553 грн.
Представник відповідача заперечив по суті позовних вимог з огляду на положення Конституції України, Господарський кодекс України, законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про охорону праці», Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05.08.1998 № 238 «Про затвердження Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 22.11.95 № 212», Положення про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 3 травня 1995 року та зазначив, що Комунальним підприємством «Київпастранс»виконано вимоги по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки товариство подавало всі необхідні звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів до районних центрів зайнятості інвалідів. Крім того, представник відповідача зазначив, що товариство не може виконати норматив робочих місць, передбачений законодавством, оскільки більшість посад Комунального підприємства «Київпастранс» пов'язана з важкими умовами праці, на яких праця інвалідів не застосовується.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Комунальне підприємство «Київпастранс»зареєстроване як юридична особа Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 26 жовтня 2001 року (код 31725604). Згідно Статуту Комунального підприємства «Київпастранс», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 жовтня 2001 року № 2276 (із змінами та доповненнями, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21 квітня 2004 року № 649), до складу Комунального підприємства «Київпастранс»входять філії: Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 1, Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2, Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 3, Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо, Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, Трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо ім. Шевченка, Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, Автобусний парк № 1, Автобусний парк № 2, Автобусний парк № 3, Автобусний парк № 4, Автобусний парк № 5, Автобусний парк № 6, Автобусний парк № 7, Автобусний парк № 8 та відокремлені підрозділи: Фунікулер, Станція технічного обслуговування автомобілів, автостанція «Видубичі», Служба колії, Служба енергетичного забезпечення, Служба організації руху, Служба організації збору та обліку виручки, Служба матеріально-технічного забезпечення, Служба автоматики та зв'язку, Служба по облаштуванню і утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс», Дирекція по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту, Начально-курсовий комбінат, Житлово-експлуатаційна дільниця, Оздоровчо-культурний комплекс, Дитячий лікувально-оздоровчий центр «Кристал».
Частиною другою статті 4 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі -Закон № 875-ХІІ, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць, відповідно до змісту частини п'ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (частина шоста статті 19 Закону № 875-ХІІ).
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Частинами третьою та четвертою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно - господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 20 Закону № 875-ХІІ).
Відповідно до частини восьмої статті 20 Закону № 875-ХІІ порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту другого Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до пункту 3 Положення про організацію робочих місць інваліда та працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 (який був чинний в період, за який нараховано адміністративно-господарські санкції, далі -Положення № 314), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно пункту 5 Положення № 314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно поданого Комунальним підприємством «Київпастранс»звіту до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів України № 7/852 від 22 січня 2007 року про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства складає 11 765 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -309 осіб, кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 313 осіб. Згідно вказаного звіту фонд оплати праці штатних працівників складає 92 210,6 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника -11 800,7 грн. У звіті відповідач самостійно визначив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 47 202,8 грн.
До звіту відповідач додав пояснювальну записку, в якій зазначив, що при розрахунку кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях враховувалась середньооблікова чисельність без водіїв, оскільки згідно діючого законодавства по окремим категоріям працівників, особливо водіям, встановлені обмеження щодо прийому на роботу залежно від стану здоров'я. Додатково в пояснювальній записці відповідач вказав, що в КП «Київпастранс»середньооблікова чисельність водіїв за 2006 рік складає 3 951 чоловік.
Як вбачається з матеріалів справи, Тролейбусним ремонтно-експлуатаційним депо № 1 подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Печерського районного центру зайнятості станом на 31 січня 2006 року, станом на 28 лютого 2006 року, станом на 30 березня 2006 року, станом на 20 червня 2006 року, станом на 29 червня 2006 року, станом на 31 липня 2006 року, станом на 30 вересня 2006 року, станом на 1 листопада 2006 року, станом на 30 листопада 2006 року, станом на 31 грудня 2006 року.
Куренівським тролейбусним ремонтно-експлуатаційним депо подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Подільського районного центру зайнятості станом на 1 січня 2006 року, станом на 1 лютого 2006 року, станом на 1 квітня 2006 року, станом на 1 березня 2006 року, станом на 1 травня 2006 року, станом на 1 червня 2006 року, станом на 1 липня 2006 року, станом на 1 серпня 2006 року, станом на 1 вересня 2006 року, станом на 1 жовтня 2006 року, станом на 1 листопада 2006 року, станом на 1 грудня 2006 року.
Трамвайним ремонтно-експлуатаційним депо ім. Шевченка подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Голосіївського районного центру зайнятості станом на 12 січня 2006 року, станом на 10 лютого 2006 року, станом на 9 березня 2006 року, станом на 5 квітня 2006 року, станом на 15 травня 2006 року, станом на 2 червня 2006 року, станом на 12 липня 2006 року, станом на 9 серпня 2006 року, станом на 6 вересня 2006 року, станом на 10 жовтня 2006 року, станом на 8 листопада 2006 року.
Дарницьким трамвайним ремонтно-експлуатаційний депо подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Дніпровського районного центру зайнятості станом на 1 лютого 2006 року, станом на 21 лютого 2006 року, станом на 15 березня 2006 року, станом на 10 квітня 2006 року, станом на 10 травня 2006 року, станом на 15 червня 2006 року, станом на 20 липня 2006 року, станом на 1 серпня 2006 року, станом на 10 вересня 2006 року, станом на 20 жовтня 2006 року, станом на 1 листопада 2006 року.
Автобусним парком № 4 подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Святошинського районного центру зайнятості станом на січень 2006 року, станом на 28 лютого 2006 року, станом на 1 березня 2006 року та на 1 квітня 2006 року, станом на 1 травня 2006 року, станом на 1 червня 2006 року, станом на 1 липня 2006 року, станом на 1 серпня 2006 року, станом на 1 вересня 2006 року, станом на 1 жовтня 2006 року, станом на 1 листопада 2006 року, станом на 1 грудня 2006 року.
Автобусним парком № 5 подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Святошинського районного центру зайнятості станом на 25 січня 2006 року, станом на 25 лютого 2006 року, станом на 25 березня 2006 року, станом на 25 квітня 2006 року, станом на 25 травня 2006 року, станом на 25 червня 2006 року, станом на 25 липня 2006 року, станом на 25 серпня 2006 року, станом на 25 вересня 2006 року, станом на 25 жовтня 2006 року, станом на 25 листопада 2006 року, станом на 25 грудня 2006 року.
Автобусним парком № 7 подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Дарницького районного центру зайнятості станом на грудень 2005 року -січень 2006 року, станом на березень 2006 року, станом на квітень 2006 року, станом на травень 2006 року, станом на червень 2006 року, станом на липень 2006 року, станом на серпень 2006 року, станом на вересень 2006 року, станом на жовтень 2006 року, станом на листопад 2006 року, станом на грудень 2006 року.
Службою організації збору та обліку виручки подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Дарницького районного центру зайнятості станом на 24 січня 2006 року, станом на 27 лютого 2006 року, станом на 22 березня 2006 року, станом на 25 квітня 2006 року, станом на 26 травня 2006 року, станом на 26 червня 2006 року, станом на 24 липня 2006 року, станом на 28 серпня 2006 року, станом на 27 жовтня 2006 року, станом на 15 листопада 2006 року, станом на 28 грудня 2006 року.
Службою автоматики та зв'язку подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Шевченківського районного центру зайнятості станом на 20 березня 2006 року, станом на 4 серпня 2006 року, станом на 20 вересня 2006 року.
Служба по облаштуванню і утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс»подавалися звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів до Київського міського центру зайнятості станом на 1 березня 2006 року, станом на 1 квітня 2006 року, станом на 1 травня 2006 року, станом на 1 червня 2006 року, станом на 1 липня 2006 року, станом на 1 серпня 2006 року, станом на 1 вересня 2006 року, станом на 1 жовтня 2006 року, станом на 1 листопада 2006 року, станом на 1 грудня 2006 року.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем вжито необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Зазначена правова позиція суду також підтверджується практикою Київського апеляційного адміністративного суду (наприклад, справа № 2а-18855/10/2670).
Крім того, згідно довідки Комунального підприємства «Київпастранс»від 11 листопада 2011 року № 05/2-5-100, за даними статистичних звітів середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу комунального підприємства «Київпастранс»станом на 1 січня 2007 року становила 11 765 осіб, в тому числі: із шкідливими умовами праці -5 106 осіб та із нормальними умовами праці -6 659 осіб.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ «Про охорону праці»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 2694) підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Згідно статті 5 Закону № 2694 умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.
Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Статтею 15 Закону України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух»(в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон № 3353) встановлено, що кожний громадянин, який досяг установленого цим Законом віку та не має медичних протипоказань, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії (стати водієм).
Медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються Міністерством охорони здоров'я України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху (стаття 45 Закону № 3353).
Вказані положення також містяться у Положенні про медогляд кандидатів у водії транспортних засобів, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров'я та Міністерства внутрішніх справ України від 5 червня 2000 року № 124/345 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі -Положення № 124/345).
У Медичній довідці визначаються здатність особи керувати відповідною категорією транспортних засобів, а також термін її дії.
Медичні огляди інвалідів для визначення медичних показань для отримання транспортного засобу з ручним керуванням, а також для визначення медичних протипоказань до керування транспортним засобом проводяться у медико-соціальних експертних комісіях. Наступні періодичні медичні огляди водіїв транспортних засобів (інвалідів) проводяться медичними комісіями в лікувально-профілактичних закладах (пункт 1.11 розділу І Положення № 124/345).
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я від 05.08.1998 № 238 «Про затвердження Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, особливостей працевлаштування хворих та інвалідів та внесення змін і доповнень до Порядку встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я від 22.11.95 № 212»працевлаштування хворих та інвалідів показане при відсутності вібрації, фізичного та нервово-психічного перевантаження. Виключається тривале перебування протягом робочого дня у вимушеній робочій позі, робота в запропонованому темпі, нічні зміни, відрядження.
Згідно Статуту Комунального підприємства «Київпастранс», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 жовтня 2001 року № 226, підприємство створене з метою максимального забезпечення потреб мешканців міста Києва та гостей столиці по асортименту, якості та обсягам транспортних послуг, підвищення якості транспортного обслуговування, підвищення ефективності управління міським наземним транспортом загального користування та створення належних умов для його подальшого розвитку.
Враховуючи, що на підприємстві працює майже 1/3 працівників, які є водіями та з огляду на той факт, що умови праці водія є небезпечними, суд приходить до висновку про правомірність зазначення у звіті за формою № 10-ПІ кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві на підставі середньооблікової чисельності штатних працівників без урахування водіїв.
Обов'язок щодо працевлаштування інвалідів крім роботодавця також покладений й на центри зайнятості, а тому враховуючи відсутність людей з обмеженими вадами, які б потребували роботи, запропонованої підприємством відповідача, наявність вакантних робочих місць для інвалідів не може бути підставою для відповідальності підприємства за їх не працевлаштування.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушеня є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Таким чином, враховуючи, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, відповідно до нього не можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволені позову Заступника прокурора Подільського району м. Києва Твердохліба М.Г. в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева