ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. №27/286
м. Київ
22 листопада 2011 року № 2а-11965/11/2670
за позовом Приватного акціонерного товариства "Дика Орхідея. Україна"
до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві
про скасування Постанови № 001859/пром.від 12.07.2011р.
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про скасування постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №001859/пром. від 12.07.11р.
В судовому засіданні 07.11.11 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження, оскільки до судового засідання не з'явився представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи; судом заслухано пояснення представників сторін; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Спеціалістами Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві згідно ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до плану роботи Управління, на підставі направлення на право проведення планової перевірки від 28.02.11 р. №001386/0055 та повідомлення про проведення планової перевірки від 11.02.11 р. №000989/040 було проведено планову перевірку магазину "Дефіле" за адресою: м. Київ, бул. Перова, 36 на предмет дотримання законодавства про захист прав споживачів, про що складено акт перевірки №000687.
Згідно акту перевірки зафіксовано порушення у вигляді реалізації товарів непродовольчої групи, що не відповідають вимогам ДСТУ 4519:2006 "Споживче маркування товарів легкої промисловості. Загальні правила маркування", а саме: п. 4.6.8 щодо дати виготовлення (місяць, рік) товару, чим порушено р. І п. 14 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України №104 від 19.04.07 р. та ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів".
12.07.11 р. на підставі акту перевірки Управлінням винесено постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №001859/пром., згідно якої на Закрите акціонерне товариство "Дика Орхідея. Україна" накладено штраф у розмірі 63 144, 5 грн.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Дика Орхідея. Україна" (правонаступник Закритого акціонерного товариства "Дика Орхідея. Україна") - вважає вказану постанову незаконною та просить її скасувати з таких підстав.
Згідно акту перевірки від 28.02.11 р. зазначено перелік товарів на суму 13 200 грн., тоді як згідно оскаржуваної постанови накладено штраф у розмірі 63 144, 5 грн. Підстави визначення саме такої суми штрафу не вказано.
В переліку товарів, перерахованих в акті, не зрозуміло, який саме товар мався на увазі по розміру, фасону, кольору. Проте, ця обставина має суттєве значення для визначення ціни товару.
Згідно інформації про вартість товару, переданого до магазину на реалізацію, деякий перерахований в акті товар не реалізовувався в магазині, а згідно розрахунку позивача загальна вартість товару, зазначеного в акті, становить 25 212, 05 грн.
Якщо позивача притягнуто до відповідальності згідно п. 7 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", то розмір штрафу має становити 7 563, 62 грн.
Також позивач стверджує, що директору магазину не надано можливість ознайомитися з актом та надати свої зауваження, тоді як його направлено поштою.
При цьому, в акті перевірки міститься зазначення про те, що директор магазину відмовився від підпису, що не відповідає дійсності, тоді як акт фактично складався поза межами магазину.
Відповідач - Управління у справах захисту првав споживачів у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Твердження про те, що перевіряючі відмовилися надавати акт перевірки для підписання, не відповідає дійсності, оскільки в акті чітко зазначено, що уповноважена особа, яка була присутня при перевірці (директор), відмовилась від його підписання, що підтверджується підписами перевіряючих.
Згідно п. 3.10 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.06 р. №311, у разі відмови представника суб'єкта господарювання від підпису, що підтверджує отримання акта для вручення керівникові суб'єкта господарювання, його копія протягом 3 робочих днів після реєстрації направляється поштою з повідомленням про вручення за місцем знаходження суб'єкта, діяльність якого перевірялась.
Твердження позивача про невірний розрахунок штрафних санкцій не відповідає дійсності, оскільки згідно ч. 2 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, передбачена відповідальність у розмірі п'ятидесяти відсотків вартості виготовленої або одержавної для реалізації продукції, як і було розраховано.
В розумінні чинного законодавства партією товару є певна кількість подукції, виготовлена на певному підприємсті за певний проміжок часу, тобто, з однією датою виготовлення.
Відповідно, кожна позиція в акті перевірки від 28.02.11 р. є окремою партією товару, оскільки вказані позиції мають різні дати виготовлення.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представіників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Щодо порушення процедури проведення перевірки суд зазначає наступне.
Згідно акту перевірки № 000687 від 28.02.11 р. уповноважений представник позивача відмовився від підпису, і акт був йому скерований поштою.
Оскільки проведення перевірки не фіксувалося аудіо- чи відеотехнікою, то перевірити твердження позивача про ненадання йому можливості ознайомитися з актом та його підписати, так як він був виготовлений пізніше, суд позбавлений можливості.
Також суд не може з'ясувати, ярлики з яких товарів бралися перевіряючими для занесення до акту перевірки.
Згідно п. 3.10 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг у разі відмови представника суб'єкта господарювання від підпису, що підтверджує отримання акта для вручення керівникові суб'єкта господарювання, його копія протягом 3 робочих днів після реєстрації направляється поштою з повідомленням про вручення за місцем знаходження суб'єкта, діяльність якого перевірялась.
Таким чином, відповідачем згідно вимог чинного законодавства скеровано акт перевірки позивачу.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем процедури проведення перевірки, що могло би бути окремою підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Окремо суд звертає увагу сторін на зміст п. 1.9 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.06 р. №311, згідно якого органи у справах захисту прав споживачів, їх посадові особи та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення перевірок чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такої перевірки.
Обставинам проведення перевірки може бути надано оцінку саме у випадку наявності такого доказу, тоді як пояснення представників сторін, що одне одному суперечать, не дають суду можливості об'єктивно оцінити наявність процедурних порушень у діях перевіряючих.
Щодо виявленого порушення по суті суд зазначає наступне.
Згідно оскаржуваної постанови позивача притягнено до відповідальності згідно п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" - виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, про що безпосередньо зазначено у постанові.
Згідно п. 16 ст. 1 Закону термін "нормативний документ" застосовується у значенні, визначеному Законом України "Про стандартизацію".
Згідно ст. 1 Закону України "Про стандартизацію" нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови".
В даному випадку відповідач посилається на ДСТУ №4519:2006 "Непродовольчі товари. Споживче маркування товарів легкої промисловості. Загальні правила", затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.02.06 р. №54, як на нормативний документ, вимоги якого порушено позивачем в даному випадку.
Щодо обов'язковості дотримання вимог вказаного ДСТУ №4519:2006 суд зазначає наступне.
Згідно п. 3, 4 Прикінцевих положень Закону України "Про стандартизацію" державні та інші стандарти є чинними до припинення їх дії або до прийняття відповідних стандартів згідно з вимогами цього Закону. Вимоги державних та інших стандартів, обов'язкові до виконання, є чинними до прийняття відповідних технічних регламентів та інших нормативно-правових актів, які регулюють ці питання.
Згідно ст. 11 Закону в редакції станом на 26.02.06 р. (прийняття ДСТУ №4519:2006) стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків, коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.
Станом на 2006 р. технічного регламенту щодо текстильних виробів не існувало, тобто, станом на момент прийняття ДСТУ №4519:2006 він застосовувався господарюючими суб'єктами на добровільній основі.
Згідно ст. 13 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.
Тобто, для з'ясування питання про обов'язковість застосування ДСТУ №4519:2006 станом на час прийняття оскаржуваної постанови, необхідно з'ясувати, чи вимагають відповідні технічні регламенти їх застосування. У протилежному випадку, за загальним правилом ст. 11 Закону, вимоги ДСТУ №4519:2006 застосовуються на добровільній основі.
Відповідно до ст. 15 ГК України у сфері господарювання застосовуються: технічні регламенти; стандарти; кодекси усталеної практики; класифікатори; технічні умови.
Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для:
суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є посилання в технічних регламентах;
учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;
виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.
Згідно ст. 1 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" технічний регламент - Закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.
В порядку ст. 14 Закону постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.09 р. №13 затверджено Технічний регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів. Вказаний технічний регламент є обов'язковим до застосування з 2012 року.
Таким чином, у будь-якому випадку у суду відсутні підстави для висновку про обов'язковість застосування ДСТУ №4519:2006 "Непродовольчі товари. Споживче маркування товарів легкої промисловості. Загальні правила" при реалізації текстильних виробів станом на час проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови.
Відповідно, за недотримання вимог п. 4.6.8. ДСТУ № 4519:2006 щодо визначення на маркуванні текстильного виробу дати виготовлення (місяць і рік) виробником товару/виробу, суб'єктів господарювання не може бути притягнено до відповідальності, оскільки цей акт не є нормативним актом, обов'язковим до виконання.
За таких обставин позивачем не допущено порушення п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" - виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, оскільки визначені відповідачем нормативні документи не є обов'язковими для виконання.
Відповідно, п. 14 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.07 р. №104, згідно якого забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, не може вважатися порушеним, оскільки згідно наведеного вище вимоги з маркування в даному випадку не мали відповідати ДСТУ №4519:2006 в обов'язковому порядку.
Крім того, відповідачем суду не надано доказів відсутності на товарах, що реалізовувались в магазині позивача, дати виготовлення (місяць, рік) товару, тоді як позивачем надано суду цінники, на яких міститься вся інформація щодо дати виготовлення (місяць, рік) товару.
Окремо щодо визначеної суми штрафу суд зазначає наступне.
Відповідачем не надано суду пояснення, яким чином було розраховано суму штрафу в розмірі 63 144, 5 грн., зазначену в оскаржуваній постанові.
Згідно акту перевірки зазначено про інспектування перевіряючими 110 одиниць товару на суму 13 200 грн.
Якщо відповідачем застосовано штраф згідно ч. 2 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, передбачена відповідальність у розмірі п'ятидесяти відсотків вартості виготовленої або одержавної для реалізації продукції, то штраф мав становити 6 600 грн.
Будь-якого розрахунку, на підставі якого до позивача застосовано штраф у розмірі 63 144, 5 грн., відповідач не надав і його походження не пояснив.
Таким чином, в будь-якому випадку оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю розрахунку накладеного на позивача штрафу.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
За таких обставин в даному випадку оскаржуване рішення винесене суб'єктом владних повноважень необґрунтовано, оскільки позивача притягнуто до відповідальності за порушення нормативного акту, не обов'язкового до застосування; відсутній розрахунок суми штрафу.
На підставі вищенаведеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати незаконною та скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві №001859/пром від 12.07.11 р. про накладення на Закрите акціонерне товариство "Дика Орхідея. Україна" стягнень, передбачених ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів".
3. Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Дика Орхідея. Україна" 3,4 грн. судового збору.
4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя О.В. Головань
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 22.11.11 р.